16.01.2011 | 12:41

Пестицидні продукти — на нашому столі

Фото: profinance.kz

Отруйні хімікати щодня безперешкодно потрапляють до наших шлунків

В 2005 році країни Євросоюзу спробували ввести єдині стандарти для оцінювання небезпечності хімічних речовин, які потрапляють в харчову продукцію, і запровадити єдине маркування для продуктів харчування. Однак до цього часу покупець не може за інформацією на маркуванні визначити, скільки у даному продукті пестицидів.

В розвинених країнах йому пропонують обирати між «органічною» (вирощеною без хімікатів, але значно дорожчою) продукцією, та звичайною. В українців подібного вибору немає, хоча проблема пестицидного забруднення стоїть у нас дуже гостро. Більшість орних земель, які знаходяться в Україні, орендуються, тож нікому не вигідно дбати про них, як робив би це справжній господар. Орендарі щороку засівають їх економічно вигідними культурами: цукровим буряком, який щоразу обробляється засобами захисту і добривами, та соняшником, що повністю виснажує ґрунт. Тож «під паром», коли земля відпочиває від посівів та самовідновлюється, в тому числі й шляхом природної детоксикації пестицидів, сільгоспугіддя практично не бувають. Натомість, аби «вичавити» добрі врожаї з вкрай виснаженого поля, його щедро здобрюють все більшими дозами різноманітних хімікатів..

За десятки років пестициди значною мірою накопичилися в ґрунті. Ці речовини також виявляють в ґрунтових водах, струмках, відкритих водоймах. Учені ще десятиріччя тому попереджали про неминучість зараження пестицидами ґрунтових і підземних вод. Їх тривозі тоді не надали значення, а нині в різних штатах США близько третини артезіанських свердловин закрито для питного водозабезпечення через забруднення пестицидами. У нашій країні вміст цих речовин у питній воді поки що не контролюється...

Залишки пестицидів знаходять у всьому живому: рослинах, тваринах, птахах, рибах. Стала закономірністю їх постійна міграція по ланцюгу харчування організмів, включаючи людину. Тож по суті вони являють собою «міну» уповільненої дії. Наприклад, скот харчується обробленими хімікатами рослинами і крім того, отримує ін’єкції гормонів росту і антибіотиків. Як наслідок, вся «хімія» вбудовується в тканини тварин. В результаті разом з різними продуктами ми ризикуємо споживати значні дози пестицидів щодня, а більшість цих хімікатів є біологічними отрутами, які руйнують наші клітини і органи.

Цікаво, що незважаючи на величезну загрозу, яку являють собою пестициди для навколишнього середовища і зокрема, людини, лише невелика їх доза «досягає» поставленої мети — знищити бур’яни чи шкідники. Дослідження показали, що майже 30 видів бур’янів, раніше чутливих до гербіцидів, стали стійкими до них. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посівів, вони спричиняють значні втрати врожаю. Крім того, нині налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, які вже втратили чутливість до пестицидів. Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60–95% гербіцидів (проти бур’янів) не досягають об’єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в повітря. Зооциди (отрути проти гризунів), теж далеко не завжди ефективні, зате створюють у грунті «мертве середовище».

Час бити на сполох

Знаючи, що хімікати можуть «підвести», господарства в десятки разів перевищують концентрацію цих речовин та щоразу закуповують сильніші препарати. Накопичившись у ґрунті, вони вступають один з одним у непередбачувані реакції, що призводить до хімічних мутацій та появи невідомих ще людству речовин, вплив яких на людський організм непередбачуваний. Новоутворені хімічні сполуки часто більш токсичні, ніж вихідні речовини. Наприклад, препарат гептохлор — порівняно малоотруйний, під дією мікроорганізмів ґрунту перетворюється в гептохлорепатид, отруйність якого в 4-5 разів вища!

До речі, на території Полтавщини було розташоване одне із сховищ добрив та отрутохімікатів всесоюзного значення. Пролежавши там багато років, ці агресивні речовини роз’їли навіть цеглу в складських приміщеннях. А між тим, пестициди часто зберігають в неналежних умовах, або простіше кажучи — зваленими на купу в наполовину зруйнованих сараях. Чи не безконтрольність у питаннях поводження з пестицидами послужила однією з причин того, що наша область лідирує по кількості онкохворих. Як відомо, Україна за цим показником теж посідає одне з перших місць у світі.

Необізнаність людей у питаннях поводження з пестицидами призводить до того, що на узбіччі доріг нерідко можна зустріти торговців великими пластиковими бочками, їх купують для різних господарчих потреб, зокрема, обладнують літній душ на подвір’ї дачних ділянок, використовують як резервуар для зберігання води, тощо. А між тим, саме в такій привабливій упаковці, зазвичай, і «їдуть» до нас із закордону пестициди. Згідно з нормативними документами, тару в якій вони транспортуються, необхідно утилізувати шляхом спалення! Натомість «економні» українці в кращому випадку споліскують її водою.

Особливу пересторогу викликає застосування системних фунгіцидів (протигрибкових препаратів, яких нині рекомендовано до виробництва близько 300). Частина із них стійка проти змивання з рослин. Саме завдяки таким речовинам не псуються овочі й фрукти, які успішно переносять транспортування з інших держав, тривалий процес «розмитнення» та місяцями лежать на полицях супермаркетів. Причому, як правило, продукцію обробляють відразу кількома препаратами (від грибків, комах та гризунів) одночасно!

А хто контролює?

В Україні контроль за вмістом пестицидів у харчовій продукції здійснюється на підставі декларацій виробника. Достовірність цієї інформації викликає великі сумніви. Адже в нашій державі не ведеться контроль за ввезенням на територію добрив та використанням залишків пестицидів; в багатьох інструкціях норми витрат препаратів зазначені в широких межах, наприклад, 1-2 кг на 1 гектар; та й зрештою, для того, щоб підтвердити, що вміст цих речовин не виходить за межі дозволеного, потрібні ретельні лабораторні дослідження. Втім лабораторій, які могли б провести випробування на наявність усіх відомих науці пестицидів в державі практично немає, і це при тому, що кожен рік внаслідок їх реакції між собою, утворюються невідомі речовини...

Науково-дослідний випробувальний центр харчової продукції державного підприємства «Полтавастандартметрологія» акредитований відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025-2006 та уповноважений на координацію проведення міжлабораторних порівнянь результатів вимірювань, єдиний на Полтавщині має змогу визначати понад 50 найменувань пестицидів та отрутохімікатів. Подібних можливостей немає ні в екологів, ні в санепідемстанції. Та обов’язкове дослідження сільськогосподарської продукції не входить в компетенцію нашого підприємства.

Необхідно терміново запровадити суворий контроль за поширенням пестицидів та затвердити їх перелік. На сьогоднішній день в Україні не ведуться карти ґрунтів, а отже, ніхто не знає на яких ділянках внесення пестицидів буде доцільним, а на яких вони вже й без того «зашкалюють». В нашому суспільстві практично відсутня масова пропаганда органічного землеробства —вирощування садових та городніх культур без залучення отрутохімікатів. Тож і маємо те, що маємо, нерідко дивуючись, звідки беруться наші нескінченні хвороби. А насправді їх коріння лежить на поверхні: в нашій безвідповідальності і невігластві.

За матеріалами прес-служби «Полтавастандартметрологія»

Новини медицини