20.11.2010 | 19:25

Рокіровка влади: думки з приводу

Перша сесія депутатів Полтавської обласної ради VI скликання Перша сесія депутатів Полтавської обласної ради VI скликання

«Хоча карти різні — колода та ж сама» — так метафорично висловився один із депутатів обласної ради про призначення-звільнення, що відбулися 18 листопада

Голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко каже, що відпускати від себе в облраду Володимира Онищенка не хотів — він йому самий потрібний. І пафосно відзначив, що довелося, тому що інтереси полтавців і партії — понад усе. Але з іншого боку — незамінних людей не буває, він сам це визнає. Та й посада першого заступника голови облдержадміністрації — не обдертий стілець головного спеціаліста якого-небудь відділу за тисячу гривень на місяць. І службова машина з чотирма сімками у номері теж варта багато чого.

Словом, престиж посади, та й не тільки, не довго триматиме її вакантною. Удовіченко сказав, за два тижні визначаться із новим першим заступником в ОДА, але поки що питання відкрите. Є вірогідність, що ним може стати хтось із просто заступників. Хто саме — гадати на картах не будемо, ще встигнемо запитати у всіх зацікавлених осіб.

«Вічний заступник» Володимир Онищенко свого задоволення від переміщення з виконавчої влади до місцевої не приховує:

— Є домовленості, є напрацювання. Рада буде ефективно підтримувати кроки облдержадміністрації, вирішувати питання, що стоять перед областю. Я з повагою відношусь до кожної позицій кожного депутата. Справа не в тім, вище моя нинішня посада чи ні. Це було рішення голови облдержадміністрації та фракції Партії регіонів. Я майже 14 років працював в Кременчуцькому районі. Був період, коли я працював заступником мера Кременчука. Моя робота на посаді першого заступника ОДА теж багато чого варта. Тому цей досвід варто використати тепер в облраді. Я вдячний, що мене висунули однопартійні, вдячний, що підтримали інші депутати.

Колишній голова облради і нинішній її заступник Володимир Марченко, як завжди, висловлюється так, що зрозуміти його однозначно важко. Але перед жінками він завжди схиляє голову і готовий їм служити. Мається на увазі облрада, рідна партія «Батьківщина» (до речі, портрет її лідерки — завжди на стіні його кабінету, де б він не був), громадськість, родина... В українській мові багато патріотичних слів жіночого роду, тож Володимиру Олександровичу пощастило.

— Нашій фракції запропонувати висунути кандидатуру на посаду заступника обласної ради. Однопартійці висунули мене, я не став заперечувати, — скромно відзначив він в інтерв’ю «Полтавщині».

Марченко такий собі «один у полі воїн» — професіональний керівник і політик, який здатний домовитися з іншими у чужому середовищі та знайти компроміс між власними амбіціями, інтересами рідної партії та побажаннями нинішніх колег-регіоналів.

Натомість Іван Момот сьогодні почуває себе, очевидно, як риба у воді. Він також вміє домовлятися, йти на поступки та компроміси, але, спілкуючись із ним, стає очевидно: серед своїх працювати йому буде і спокійніше, і комфортніше, і, дай Бог, результативніше. Для полтавців, безумовно, — як він зазначив  на своїй прес-конференції.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Політика і влада