20.07.2011 | 15:37

Чиновницький «футбол» навколо столітніх дубів у Ліску

Поки жителі Ліска оббивають порроги різних інстанцій, маєтки «сильних людей світу цього» поволі зрос Поки жителі Ліска оббивають порроги різних інстанцій, маєтки «сильних людей світу цього» поволі зрос | Фото: Олександр Згурський

Перешкодою на шляху до встановлення істини у справі вирубки дубів у селищі Лісок стала звична бюрократична тяганина. Селищний голова розповіла нам про численні кабінетні «лабіринти»

— Зінаїдо Петрівно, до кого ви зверталися зі своєю проблемою?

— Зверталися ми багато. Але, на жаль, нічого, окрім додаткових проблем, не отримали. На жаль, жодних документів нам не показали і показувати, схоже, не збираються. Між односельчанами йдуть розмови, мовби землі були виведені з лісництва, а потім весь дубовий гай пройшов у документах як «поодиноко стоячі дерева». Хоча останнє ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати.

Новобуди у селищі Лісок. Мешканці не радять підходити до парканів близько, посилаючись на відверту «негостинність» власників маєтків.Новобуди у селищі Лісок. Мешканці не радять підходити до парканів близько, посилаючись на відверту «негостинність» власників маєтків.

Із цим усім ми звернулися до Ленінського райвиконкому. Головне наше прохання було — визначити межі Ліска: яка земля є територією селища. Чіткої відповіді нам не дали. Із Держкомземом справа подібна. Тільки там аргументація була значно цікавішою. Нам сказали, що селищний комітет просто «душить жаба», і всі аргументи захисту дубового гаю виходять лише з цього.

Надалі було звернення до природоохоронної прокуратури. Проте остання за підтвердженнями звернулася до Держкомзему, і наші скарги знову лишилися без уваги.

Подібні потрійні дерева у розвинених країнах одразу стають природними охоронними пам`яткамиПодібні потрійні дерева у розвинених країнах одразу стають природними охоронними пам`ятками. І лише в Україні таке диво — кубометри деревини для чиїхось потреб...

Дубовий молодняк зламаний чи то стихією, чи то чиїмись руками.Дубовий молодняк зламаний чи то стихією, чи то чиїмись руками.

Коли зрозуміли, що державні установи просто відсилають одна до одної (часто — по колу), вирішили написати звернення до ВГО «Громадський контроль». Поки ми це все робили — дуби почали пиляти. Перешкодити «власникам» ділянок ані люди, ані інспекція, що приїхала, не могли, адже документи у них мають усі необхідні підписи.

Після того, як ми підійшли до гаю, Зінаїда Петрівна продовжила:

— Ось тут виходить: «не вірте очам своїм». Стоїмо ми ось у гаю, але по документах — це «поодиноко стоячі дерева». Для того, щоб хтось із селища спиляв навіть тополю, яка нависає над електричним стовпом, потрібен акт. А щоб спиляти цілий дубовий гай — достатньо лише вміло приватизувати землю. А дуб, до речі, — це цінна промислова порода дерева.

Далі ми вирішили звернутися до міського голови Олександра Федоровича. Адже саме він у виборчу кампанію обіцяв жителям лишити зелені насадження. Тим не менш, потрапити до нього одразу ми не змогли. Комітетом ми звернулися до секретаря Оксани Антонівни Деркач, потім до головного архітектора Вадима Вадимова, що запитав нас: «А де ж ви були раніше?». Так чи знали ми, що землю вже приватизували! Адже ми і зараз майже нічого не знаємо!

В цілому — ми не проти забудови. Питання за тим, щоб зелені насадження (а ці дуби все ж «історичні» — їм майже по 100 років) було збережено.

Сьогодні це дубовий гай. Скільки жити цим дубам — відомо хіба окремим чиновникам.Сьогодні це дубовий гай. Скільки жити цим дубам — відомо хіба окремим чиновникам.

Зовсім поряд із дубами знаходимо ці таблички - свідки часів, коли любов до природи вартувала більше за нерухомість.Зовсім поряд із дубами знаходимо ці таблички - свідки часів, коли любов до природи вартувала більше за нерухомість.

На початку травня на «продані» землі приїхала будівельна бригада. Спиляли 13 дерев. Поводили себе брутально, кричали «та пішли ви!». Після приїзду міліції запал будівельників трохи спав. Дуже швидко на місці будівництва виріс паркан (бетонний у майже два метри висотою — Авт.). Власне, в нас немає жодних гарантій, що сьогодні вночі не приїде нова бригада і не продовжить роботи.

На зборах жителів Ліску вирішили звернутися до прокуратури. Обласна прокуратура передала наше звернення у Ленінський район, а ті, у свою чергу, — знову в Держкомзем. Як ви зрозуміли, на цьому наше звернення вже вкотре лишилося просто папірцем...

— Чи відомо, хто власник новобудов?

— Звісно, чітко сказати важко. Проте говорити людям не заборониш. Від них і дізналася, що частина із землевласників — депутати місцевих рад та дрібні чиновники. Свої ділянки вони по кілька разів продають, тож дійти до «першоджерела» майже неможливо.

На жаль, офіційно дізнатися імена власників ділянок не вдалося. Тим не менш, за словами місцевих жителів, одна з ділянок належить громадянці Івановій Ірині Борисівні. Місцеві говорять, що її бачили на одній із новобудов. У телефонній розмові жінка запевнила, що придбала ділянку законно і заперечила будь-яку причетність до незаконної вирубки. Поговорити з рештою гіпотетичних власників нам не вдалося.

Двометровий паркан. Від очей подалі...Двометровий паркан. Від очей подалі...

На сьогодні ситуація із вирубкою столітніх дубів не знайшла свого продовження, проте немає жодної гарантії, що знищення дубового гаю продовжиться навіть у найближчі дні.

На останній прес-конференції мер Полтави Олександр Мамай прокоментував ситуацію із Ліском так:

— Та ділянка — це приватна земля, тому дерева спилюють її власники. Попередня міська влада надала всі дозволи на реконструкцію цієї землі. Потрібно звертатися в прокуратуру і тоді можна скасувати це рішення.

З листами від чиновників з цього приводу можна ознайомитися тут.

Олександр ЗГУРСЬКИЙ, Ксенія ПИВОВАРСЬКА, «Полтавщина»

Суспільство