Если не случится ничего экстраординарного и ни в какой гениальной зеленой голове не родится мысль о переносе местных выборов, то уже через три с половиной месяца мы будем иметь новый состав городского совета и легитимного городского голову.

Є такий дуже красивий вислів: «Земля сміється квітами». У Полтаві останнього десятиліття вона квітами плакала. І було від чого: їх залишилося вкрай мало, а ті, що залишилися, росли без належного догляду, перетворюючись на звичайнісінькі бур’яни.

Як потрапити на типовий східний базар, перебуваючи в самому центрі Європи? Здавалося б, географічний парадокс. Але для полтавців в останні роки це було звичайнісінькою повсякденною реальністю.

Який зв’язок між руйнуванням асфальтового покриття й вільним диханням полтавців? Здавалося б, де одне, а де інше! Насправді ж залежність безпосередня. Коли підвищується температура, асфальт деформується, виділяючи в повітря такий шкідливий складник як бензапірен, який і заважає дихати.

Коли надворі спека, не думаєш про холоди. А от понад 5 тисяч мешканців 109-го мікрорайону думають — з тривогою і страхом. Принаймні, з минулого року, коли адміністрація ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» заявила про відключення від теплопостачання 16 будинків у районі Інституту зв’язку ця тема стала для мешканців найболючішою.

Людина звикає до всього, особливо ж — до хорошого. А ще як цього хорошого в останні 10 років не було, то тим більше. Можливо, саме тому багатьом уже здається, що «екобус» у Полтаві був завжди, а не з’явився лише минулого року.

Які квіти пахнуть найсильніше? Гіацинти? Матіола? Левкої? Ще донедавна полтавці б не змогли дати відповідь на це питання, адже в Полтаві безроздільно й повсюдно панував інший запах. Сильний і неприємний. І не дивно — в останнє десятиліття сміттєві баки мили у кращому випадку раз на рік.

«Ворскло річка невеличка», — писав Іван Котляревський у «Наталці Полтавці». Цікаво, а що б він сказав, якби побачив її в останні десять років, коли в окремих місцях глибина головної артерії міста становила не 5 нормальних для неї метрів, а трохи більше одного?

Якщо не думає голова одного, то доводиться трудитися рукам багатьох. Саме так і саме тому в Полтаві останні 10 років прибирали під бордюрами доріг. Замість того, щоб придбати спеціальну техніку, марно витрачали людські сили й час. Результат — так і неприбрані купи піску й пилюки, які осідали полтавцям у легені.

Хоча шанси на реальність кандидатури екс-заступника міського голови, як й інших кандидатів, прорахувати складно — кінцеве рішення приймуть у Києві