86 років тому, 21 жовтня 1933 року Микола Лемик за наказом проводу українських націоналістів знищив начальника канцелярії консуляту СРСР у Львові і сталінського чекіста Алєксєя Майлова (за сумісництвом емісара більшовицьких спецслужб) на знак протесту проти організованого російсько-комуністичною владою Голодомору-геноциду в Україні 1932–1933 рр.. Основним мотивом вбивства вважав публічну форму протесту проти дій окупаційної російсько-більшовицької влади, яка «...силою загарбала українську державу, нищить українську культуру і терором та голодом нищить українську націю». Біля будинку суду відбулися демонстрації протесту, а в залі знаходились іноземні журналісти. Однак до зали не запросили свідків Голодомору. Негайний суд у Львові, що відбувся в жовтні-листопаді 1933 року засудив Лемика до смертної кари. Через деякий час смертну кару було замінено на довічне ув’язнення. На волю Микола Лемик вирвався аж на початку війни, восени 1939 року, коли німецька авіація почала бомбардувати польські міста, зокрема і в’язницю у Сєдльцах. Після багатоденних поневірянь і важкої хвороби він зрештою потрапив у Краків і знову на нелегальному становищі долучився до національно-визвольної боротьби. 1941 року став одним з організаторів Похідних ОУН та їх діяльності в Україні. Восени 1941 року очолив східну похідну групу ОУН. Загинув легендарний месник 78 років тому — у жовтні 1941 року. Лемика заарештували гестапівці і розстріляли у Миргороді на Полтавщині.

«У нас, на Херсонщині та й на Полтавщині, звідки я родом, всюди по Україні українців понад 300 років убивали, голодом морили, священиків винищували, забороняли навіть пісню. Тому довго ще доведеться «вичавлювати раба», — сказала 18 лютого 2001 року Лідія Гук у інтерв’ю Василеві Овсієнку, якому завдячуємо за збережену пам’ять про поборницю незалежності з Полтавщини.

24 жовтня 1937 року у російсько-комуністичній сталінській катівні Києва розстріляли Михайла Семенка (псевдо — Михайль Семенко) — поета, засновника українського футуризму.

На урочистості з нагоди презентації нової постійнодіючої експозиції «Полтавщина В XIV — XVII СТ.» завітали курсанти Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, представники сучасного козацтва, Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті (УІНП), духовенство, науковці.

19 жовтня 1879 року в місті Лубни на Полтавщині народився Микола Порш — політичний і державний діяч, учений-економіст, публіцист, член Центральної та Малої рад, голова Всеукраїнської ради робітничих депутатів, генеральний секретар праці та військових справ, Посол Української Народної Республіки (УНР) у Німеччині.

16 жовтня 1933 року Міністр закордонних справ УНР у вигнанні, уродженець Полтавщини (народився неподалік Хоролу) Олександр Шульгин у інтерв’ю французькій газеті Le Figaro повідомив про голод, організований російськими більшовиками.

У краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського урочисто презентували виставку «Фактор свободи. Мазепинці. Петлюрівці. Бандерівці». Її організували Північно-східний відділ міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП) , Центр досліджень визвольного руху, Полтавська обласна рада, Департамент культури і туризму та Департамент інформаційної діяльності і комунікацій з громадськістю облдержадміністрації.

На початку жовтня 1864 року в селі Деньги (Денеги) Золотоніського повіту Полтавської губернії народився Сергій Шелухин, юрист за фахом, Міністр судових справ та юстиції при Центральній раді й директорії Української Народної Республіки. При Гетьманаті Павла Скоропадського був генеральним суддею.

Справжнє прізвище Михайла — Драй. Це козацьке прізвище походило, очевидно, від дієслова «драти». Але у 1915 році в Петербурзі Михайло, якому слово Драй скидалося на німецьке «drei» — три, додає до свого прізвища слово «хмара» і відтак стає Драй-Хмарою.