95% з нас цього не зроблять
Як часто ми чогось не робимо, а провину за результат своєї бездіяльності списуємо на все що завгодно крім себе
Якщо в квартирі пальці на ногах синіють та покриваються інеєм, то це газу пожаліли, а про те, що двері та вікно в під’їзді ще з літа ніхто не закривав, чомусь не згадується. Коли обабіч тротуару лежить, не ворушачись, якийсь чоловік, то це ж гарантовано п’яниця, а якщо ні, то вже напевно хтось це перевірить, без мене розберуться. Наступного ранку в новинах передають, що на вулиці від серцевого нападу померла людина, бо ніхто не здогадався викликати швидку, проте аналогії з учорашньою ситуацією ні в кого не виникає. І таких прикладів можна нарахувати з десяток просто прогулявшись годинку містом!
Не так давно в Бішкеці пройшов своєрідний флешмоб. Його учасники поклали на тротуар неподалік від сміттєвого баку дві порожні пляшки. За задумом організаторів, перший, хто підніме та викине пляшки у бак, отримає в подарунок шампанське. І така людина дійсно знайшлася, але до неї повз пляшки пройшло близько 20 чоловік і ніхто на них ніякої уваги не звернув. Отже виходить, що лише 5 відсотків з нас в змозі викинути сміття у призначене для нього місце. А інші 95 мабуть дуже поспішають, чи в них болить спина, або поганий зір, а може просто не захотіли? Виходить вправно кидаємо в баки ми поки що тільки депутатів, це вже хоч якийсь прогрес, хоча погодьтеся сумнівний. Спадає на думку цікава аналогія, 5 відсотків це відсоток «проколу» гарного контрацептиву. Ніби 5 відсотків свідомих людей в нашому суспільстві теж є результатом такого собі «проколу» системи, браком, випадковим непорозумінням. В нас ненормальність давно вже стала нормою, стилем життя, а інколи, навіть показником крутості, вседозволеності. Охайність, чесність, повага до чужої праці стали синонімами якщо не тупості, то, як мінімум відсталості. Чому ж нині діють такі правила? Можливо вся справа в тому, що всі вже погрузли в цій системі і ніхто не хоче з нею боротися, бути іншим, прагнути змін? Погана стабільність, то ж теж стабільність...
Хтось говорить про знищену мораль, хтось про розв’язну молодь, хтось винить у всьому телебачення, інтернет, алкоголь, погану погоду, нарешті. А вся справа в кожному з нас. Не бійтеся бути тим «браком». Підніміть пляшку, закрийте двері, допоможіть там, де потрібна ваша допомога. Зробіть це першим, зробіть це єдиним, але зробіть. Зміни це справа кожного з нас, якщо не змінитеся ви, ніхто не зміниться. Ви крапля, яка наповнить океан. І тоді не потрібно нам буде нових виборів і нової влади, яку можна буде звинувачувати в старих гріхах, ми самі станемо новими і отримаємо нове, краще життя на всі 100 відсотків.
