Форум видавців: коли література важливіша за політику

Цього року організатори вкотре перевершили самі себе — за ці п’ять днів у різних локаціях Львова проходило 1003 заходи. Звісно, що встигнути їх всі відвідати неможливо. Для цього потрібно би було розділитися на кілька частин. Проте хотілося розповісти хоча б про частину з них.

Як завжди, на цьому фестивалі письменники почувають себе рок-зірками: черги фанатів, постійні автограф-сесії, десятки тисяч книжок, які продаються навколо. На зустрічі з польським письменником Янушем Леоном Вишневським, яка відбувалася на другому поверсі просторої кав’ярні, охочі послухати стояли навіть на сходах першого поверху — вияв такої любові до літератора вражав.
З того, що таки вдалося відвідати «Magnum Opus» першого дня: фантаст Володимир Арєнєв розповідав про письменництво як ремесло, поетеса Катерина Бабкіна у кав’ярні на площі просто неба читала свої вірші, Тарас Прохасько провадив розмову зі своїм польським колегою Анджеєм Стасюком. І все це відбувається на тлі Львова, який сам із себе є прекрасним антуражем до літературних розмов.

Літагент Юка Гаврилова розповідає про своє ремесло

Другий день був більш насиченим за враженнями: семінар про літагенство з кращим представником цієї професії в Україні — Юкою Гавриловою, презентація книги розслідувань журналіста (а тепер вже політика) Сергія Лещенка «Межигірська сага Віктора Януковича» (вперше бачив на зустрічі із журналістом таку кількість людей — сотні), лекція про наукові обміни за програмою Фулбрайта, презентація збірки новел «Євромайдан: хроніки в новелах» (де мені довелося читати у колишній в’язниці), зустріч з поетом Андрієм Любкою. Наприкінці дня шість учасників «Magnum Opus» вперше за своє існування виступали в рамках цього фестивалю, що стало дуже відповідально для всіх нас. А на завершення — читання від двох літературних титанів — українця Сергія Жадана й опозиційного росіянина Лева Рубінштейна. Обох глядачі нагородили неймовірними оваціями, а самих людей було скільки, що дехто навіть вилазив на куліси (вечір проходив у театрі).

Третій день був не менш насиченим: це і презентація дитячої книги Катерини Бабкіної «Гарбузяний рік», і зустріч резидентів проекту «Станіславський феномен» (вперше побачив тих молодих письменників, які брали участь у цій ініціативі до мене), семінар для організацій культури стосовно файндрайзинґу, літвечір у форматі «Twitter» (поети по черзі читали рядки зі своїх творів, що вміщувалися у 140 символів), зрештою, гала-концерт проекту «Молода Республіка Поетів», де двоє «маґнумців» вийшли у фінал, але не перемогли. Вже під ніч в одному зі львівських дворів свою творчість представляв франківський гурт «Бобовата» — пісні на вірші Богдани Матіяш, Юрка Позаяка, Олександра Ірванця і багатьох інших розбавили тишу Львова.

Оркестр Бобовата

Але закінчився третій вечір нашої подорожі Ніччю поезії і музики. Це щорічне дійство, яке відбувається в театрі для дітей та юнацтві, триває з 22 до 6 години: десятки відомих поетів, музичні колективи (особливо порадували запальний «ГИЧ-оркестр») не давали заснути глядачам до самого ранку. Завершив дійство програмний директор фестивалю — 23-річний поет Григорій Семенчук.

Останній день був для «маґнумців» медитативний: скуповування книжок, які не встигли ще придбати, насолода Львовом і складання речей.

Після такого свята літератури зазвичай кілька днів у Полтаві проходять у своєрідному похміллі. Шкода визнавати, але Полтава вже давно не те, що втратила звання «духовної столиці», але й навряд чи у найближчий час його знову здобуде. Ті, хто це заперечує — люди, які щось сучасніше за Шевченка чи Франка не читали. І це дуже сумно.

Роман ПОВЗИК, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»