Як працює об’єднана енергетична система України?
Енергетична тема — одна з найактуальніших і найболючіших зараз. Вона хвилює великі міста і маленькі села: багаточисельні ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, чи можливий блекаут, коли відновлять зруйновані об’єкти і як пройти найважчу зиму в історії незалежної України. Ці та інші питання лунають постійно. Для того, щоб на них відповісти, потрібно чітко розуміти, як працює енергетичний комплекс держави.
В Україні — об’єднана енергетична система, вона складається з виробництва (генерації), магістральних мереж і розподільних електричних мереж.
Щоб потрапити до кінцевого споживача, електроенергія проходить довгий шлях. І починається він з виробництва електроенергії.
Виробництво електроенергії
В українській енергосистемі електроенергія виробляється на атомних електростанціях (АЕС), теплових електростанціях (ТЕС), теплоелектроцентралях (ТЕЦ), гідроелектростанціях (ГЕС), сонячних електростанціях (СЕС), вітроелектростанціях (ВЕС). Щоб передати електроенергію на відстань в десятки і сотні кілометрів з мінімальними втратами у мережі, потрібен трансформатор, який підвищує напругу. Найбільш поширені рівні напруг мереж для передачі і розподілу електроенергії в українській об’єднаній енергосистемі — 35, 110, 150, 220 і 330 кВ.
Передача і розподіл електроенергії
За передачу електроенергії по всій Україні відповідає НЕК «Укренерго». До кожного обленерго доводяться граничні величини споживання електроенергії та потужності (які ще називають «лімітами») для забезпечення балансу енергетичної системи. За розподіл електроенергії в кожній області відповідають обленерго, з 2019 року вони стали називатися операторами системи розподілу (ОСР). У Полтавській області це АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».
Розподіл електроенергії здійснюється по мережах від 0,4 кВ (потрапляє до побутового споживача у домівку) до 150 кВ (використовується для транспортування електроенергії на далекі відстані). Це ті лінії, які ми бачимо на узбіччях трас, полях, у населених пунктах.
Від об’єкта генерації, електроенергія потрапляє на силові трансформатори і по проводах високої напруги передається якнайближче до кінцевого споживача. Далі вона потрапляє на трансформаторні підстанції, які знижують напругу і розходиться до кінцевих споживачів.
Атаки на енергетичну систему
З початку війни українська енергосистема потерпає від російських масштабних ракетних обстрілів. Атаки здійснюються на об’єкти генерації, великі розподільчі підстанції і магістральні мережі електропередачі. Ремонт високовольтної лінії не простий і не може бути здійснений у короткі терміни. Для цього потрібна спеціальна техніка та обладнання.
Так, енергосистема має певний запас міцності і багато об’єктів підключені кільцями, що дозволяє виводити у ремонт ту чи іншу ділянку мережі. Так, енергетики кидають усі сили на відновлювальні роботи. Однак, якщо послідовно знищуються ключові підстанції і високовольтні лінії, об’єкти генерації, зв’язки з енергосистемою ЄС, не варто чекати, що електроенергія після чергової атаки з’явиться швидко. Не тому, що енергетики працюють непрофесійно. Причини в банальній відсутності запасів обладнання, необхідного для ремонтів і часу для його виробництва, монтажу і введення в експлуатацію.
Нас всіх очікує важка зима. Це зрозуміло з ситуації, яка склалася. Тому не варто читати «експертні» оцінки «диванних спеціалістів», які розмірковують на різні філософські теми. Варто довіряти перевіреній інформації, яку оприлюднює на своїх офіційних каналах НЕК «Укренерго», Міністерство енергетики України та АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», як оператор системи розподілу і бути готовими до будь-якого розвитку подій. Варто потурбуватися про альтернативні джерела живлення (генератори, портативні зарядні станції або потужні павербанки).
Пресслужба АТ «Полтаваобленерго»
