1 жовтня, 951-й день війни: 50 працівників «Полтаватеплоенерго» боронять Україну, 2-є зникли безвісти, 3- є загиблих
951-й день війни в Україні. Близько 50 працівників «Полтаватеплоенерго» боронять Україну, 2-є зникли безвісти, 3- є загиблих. Серед працівників багато тих, чиї діти зараз на війні. У 2024-му продовжуємо допомагати армії: працівники підприємства неодноразово будували фортифікації, армії була надана матеріальна та технічна допомога. За період повномасштабного вторгнення «Полтаватеплоенерго» передало 26 одиниць спеціальної техніки для ЗСУ.
Близько 50 працівників «Полтаватеплоенерго» пішли боронити Україну — шануймо мужність та героїзм кожного, хто зараз захищає усіх нас від варварської агресії московії! Цей день також є нагодою вшанувати пам’ять тих, хто боровся та поклав життя за свободу та незалежність України… На війні не буває без втрат… Серед працівників підприємства 2-є зникли безвісти, 3-є загинули. «Полтаватеплоенерго» пам’ятає жертовність кожного та продовжує допомагати армії, щоб наблизити завершення війни: це і неодноразове будівництво фортифікаційних споруд, і матеріальна та технічна допомога фронту. За період повномасштабного вторгнення «Полтаватеплоенерго» передало 26 одиниць спеціальної автомобільної техніки для ЗСУ.
День захисників і захисниць України та День українського козацтва не випадково збігається із великим православним святом — Покровою Пресвятої Богородиці, яка традиційно вважається покровителькою українського війська та козаків. Здавна українські воїни саме їй молилися перед битвами, а ікона Покрови була у кожному козацькому курені…
Цю картину із молитвою за сина працівники «Полтаватеплоенерго» вперше побачили під час щорічної виставки творчих робіт і були вражені. Дехто навіть хотів її придбати, але вона не продається, бо створена як оберіг для єдиного сина, який захищає Україну. Операторка котельні 4-го теплового району чекає з фронту свого єдиного сина.
«Хай всіх наших хлопців і дівчат Господь оберігає і захищає, молимося за наших захисників, бо вони нашу країну боронять зараз, стоять на варті в такий тяжкий час. Це дуже важко переживати, коли ти тут, а твоя дитина хтозна де, під кулями… А ще як не дзвонить, то це серце крається!» — говорить Оксана Анатоліївна про свого 27-річного сина Василя.
За словами Оксани Анатоліївни, спочатку він приховував, де насправді знаходиться, адже до війни був успішним кухарем у ресторані в Буковелі. На другий день війни Василь із друзями став на військовий облік, усі записалися добровольцями у протитанкову бригаду. Уже багато часу мати не бачила його та не обіймала. Говорить, що найголовніше зараз — вірити у те, що Бог захистить наших дітей і Україну!
Пресслужба «Полтаватеплоенерго»
