Навички, що рятують життя: як гвардійці відпрацьовують тактичну медицину в умовах, наближених до бойових
У бою кожна секунда вирішальна. Поранення можуть статися в будь-який момент, і життя побратимів залежить від того, як швидко та ефективно їм нададуть допомогу. Військовослужбовці постійно вдосконалюють свої навички з тактичної медицини за протоколом MARCH — міжнародним стандартом першої допомоги в умовах, наближених до бойових. Однак ці навички важливі не лише на фронті. Вони можуть знадобитися і в повсякденному житті, особливо під час обстрілів мирних міст України російськими ракетами та БПЛА.
Медик Роман, який відповідає за підготовку гвардійців, завжди наголошує на критичній важливості зупинки кровотечі в перші хвилини після поранення: «Якщо не накласти турнікет у перші 30-60 секунд, поранений може втратити забагато крові, і шансів на порятунок майже не залишиться. Ми тренуємось постійно, щоб діяти автоматично, щоб руки самі знали, що робити, бо часу на роздуми немає. Кожен рух має бути точним».
Медик пояснює, що у випадках, коли турнікет не можна накласти в області, де кінцівки з’єднуються з тулубом — це основа шиї, пахова ділянка, або сам пах — важливо діяти інакше. «Такі рани потрібно тампонувати спеціальним кровоспинним засобом. Ми використовуємо гемостатичні засоби, які зупиняють кровотечу зсередини. Кожен гвардієць повинен вміти правильно виконати тампонування, щоб зупинити кровотечу там, де турнікет не допоможе», — підкреслює Роман.
Після зупинки кровотечі наступним кроком є перевірка прохідності дихальних шляхів пораненого. «Ми використовуємо принцип „Бачу. Чую. Відчуваю“. Дивимося на грудну клітку, щоб переконатися, чи вона підіймається і опускається. Потім прислухаємося, чи немає утрудненого дихання або свисту. І нарешті відчуваємо, чи є теплий повітряний потік, підносячи руку до рота або носа пораненого», — пояснює Роман. — «Якщо дихання є, обов’язково перевертаємо пораненого в стабільне бокове положення.Для того, щоб запобігти можливому захлинанню або блокуванню дихальних шляхів язиком. У такому положенні поранений зможе дихати вільніше».
Коли перевірено прохідність дихальних шляхів, потрібно також переконатися, що пораненому не загрожує шоковий стан. «Шок може наступити навіть після того, як зупинено кровотечу. Тому важливо навчити гвардійців розпізнавати перші симптоми і діяти негайно. Ізраїльські бандажі, які ми використовуємо, допомагають не лише зупинити кровотечу там, де турнікет не підходить, але й підтримують циркуляцію крові, запобігаючи шоку», — наголошує Роман.
Особлива увага приділяється запобіганню гіпотермії. «Ми маємо при собі термоковдри — вони легкі, але можуть зігріти людину і врятувати їй життя. А ще важливо не забути про іммобілізацію голови, якщо є підозра на черепно-мозкову травму. Рухати голову в такому стані — це пряма загроза життю, тому першочергове завдання — стабілізувати пораненого», — зазначає медик.
Після надання першої допомоги необхідно швидко евакуювати пораненого з зони бою. Це завжди великий виклик, особливо під вогнем ворога. «Евакуація під обстрілами — це найскладніше. Тут головне діяти злагоджено і не допускати паніки. Кожен у команді має знати свою роль, бо від цього залежить не лише життя пораненого, але й безпека всіх навколо», — підсумовує санітарний інструктор.
Навички, які відпрацьовуються за протоколом MARCH, рятують життя не лише в умовах, наближених до бойових, але й у будь-якій критичній ситуації. Ці знання важливі не тільки для того, щоб допомогти побратимам на фронті, але й щоб бути готовими надати допомогу собі та побратимам. Гвардійці навчаються діяти швидко, ефективно та впевнено, адже вміння контролювати ситуацію і знати, що робити в критичний момент — це ключ до збереження життя.
Поширюйте інформацію про важливість знань з домедичної допомоги для захисту себе і тих, хто поруч.
Артем БАРХАН
