Верба очищує повітря від хвороботворних бактерій

Посади вербу із молитвою,
Із молитвою, із гарячою,
Покаянних сліз не жаліючи.
Може виросте. Може виплачем
Ген гріховності, світ руйнуючий,
Відбудуємо храм спаплюжений,
Златокупольний у душі своїй.
(Cвітлана Касянчик)

Чим же прислужилась нашому народові верба, що її так любовно оспівано у народних піснях та приказках? Мабуть, своєю красою, великою користю, невибагливістю до грунту і клімату. З 500 видів верб, які поширені майже на всій земній кулі, 30 припадає на Україну. Найпоширеніші у нас біла, гостролиста, ламка, попеляста, білолоз, розмаринолиста, козяча, верболіз та пурпурова, що зростає серед пісків.

Найбільше, мабуть, верби прислужились річкам та ставам. Коріння верби у землю проникає на 2,5–3 м, сягаючи водоносних шарів і ніби відкупорює їх. Могутня коренева система верб розростається і в боки — до 70 см за рік і сягає далеко за межі крони. Якби можна було усі стоки з полів пропустити через зарості чагарникових верб, які ростуть на дні ярів, балок та на берегах рік, то ріки стали б чистими і повноводими. Виявляється, що верба й відмінний біологічний дренаж.

Верба є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер, недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. Літньої пори під вербою прохолодніше, ніж під будь-яким іншим деревом. Це пояснюється тим, що вона містить багато води. Верба очищає й повітря — кожне дерево на метрів десять оточене непомітною аурою, де немає жодної хвороботворної бактерії.

Зацвітає верба рано навесні, період цвітіння триває два-три тижні. Квіти верби дають багато нектару і пилку в той час, коли інші види деревних і трав’янистих порід ще не цвітуть. Перший взяток бджоли беруть саме з вербових сережок. З 1 га вербняків вони збирають до 150 кг меду, щоправда, він менш корисний, ніж гречаний або липовий. Але найсмачніша медівка буває саме з вербового меду.

Високо цінуються вулики з вербових дощок, у них бджоли добре розмножуються і менше хворіють. У сухих вербових дошках пори заповнені повітрям, яке є чудовим теплоізолятором.

На Україні здавна виробляли з верби музичні інструменти. Особливо прославилася вона в кобзах, а потім у бандурах.

З вербової деревини виготовляють меблі, човни, ложки. На Запорізькій Січі кожен козак мав свою вербову ложку. Добровольця, який такої не мав, запідозрювали як ворога.

Верба — дерево цілюще. У її корі містяться смоли, флавоноїди та глікозид саліцин. Настій з кори знижує температуру, оскільки спирт окислюється в організмі, перетворюючись на саліцилову кислоту, що знімає запалення.

Щонайменше є 5 причин посадити верби у Дендропарку:

1. Легко саджати. Швидко укорінюється. Посадковий сезон продовжується з листопада до квітня. У перший рік верба виростає заввишки 1-3м. 

2. Пристосованість верби. Вона може рости на різних грунтах. Це дуже сильна рослина. Навіть якщо стовбур буде зламаний до основи, верба відновлюється.

3. Вербові чагарники гарні огорожі, значно зменшують силу вітру (до 60%). Вони створюють захищені ділянки з гарним мікрокліматом для тварин та зелених насаджень.

4. Охороняють навколишнє середовище. Верба значно покращує грунтові умови, що призводить до збільшення ареалу рослин і тварин. Такі насадження є гарним середовищем існування для комах, які, в свою чергу, приваблюють птахів. Життя багатьох птахів напряму залежить від чагарникових насаджень, які дають їм місце для сну та гніздування, а ссавцям — укриття. До того ж з ростучої верби можна робити живі скульптури — прикраси, що не шкодять навколишньому середовищу.

5. Створюють «рослинні укріплення». Насадження верби укріплює ставкові береги, слугують бар’єром для звуку та шкідливих викидів біля автодоріг, захищають схили від ерозії. Перевага у тому, що такі «укріплення» довготривалі і досить самовідновні.

Про користь, яку отримує людина від верби, відомо багато. Але сказаного вище, мабуть, досить для того, аби переконатися, наскільки уважними ми повинні бути до цієї дивовижно витривалої, ніжної провісниці весни. Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишитися і для нас.

Надія МАКАРЕНКО, вчитель біології школи-гімназії №9