Козацька, Незалежності, Герої ЗСУ із села Лазірки: у Новооржицькій громаді Лубенського району деколонізували 18 вулиць
Сорок восьма (позачергова) сесія восьмого скликання Новооржицької селищної ради Лубенського району рішенням №7 перейменувала 18 вулиць і провулків у селищі Новооржицьке та у селах Вишневе, Лазірки, Губське, Несено-Іржавець, Остапівка, Тарандинці, Тимки, Хорошки й Хоружівка. Усунули російсько-комуністичні назви з топонімічних мап цих населених пунктів на виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Про це повідомили у Полтавському офісі УІНП.
Три незаконні назви мали бути перейменовані ще у 2016 році згідно із декомунізаційним законом: Гайдара, Паризької Комуни й Комунарська. А ще пішли у небуття вулиці Першотравневі, космонавта СРСР Гагаріна та Декабристів. Термін «декабристи», який упроваджували в часи СРСР у назви географічних об’єктів, походить від назви місяця (рос. декабрь), коли відбулося організоване групою опозиційно налаштованих дворян повстання (26 (14 за ст. ст.) грудня 1825 року в Санкт-Петербурзі) з метою зміни державного ладу в Російській імперії. Незважаючи на існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу. Також більше не буде вулиць зі звеличення трубадура російської імперії поета Алєксандра Пушкіна, який оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь; виправдовував воєнні злочини російської армії, заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність, паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Ім’я Пушкіна нині російські окупанти використовують як ідеологічну зброю: «Херсон — полуденный край России», — банер з цією цитатою російські зайди розвішували у Херсоні, а вірш Пушкіна «Клеветникам России» використовує путінська ворожа пропаганда для виправдання війни проти України.
У селі Губське вулицю Декабристів перейменували на Козацьку.
У селі Тарандинці вулицю Гагаріна на Незалежності. Так увічнено історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. За нього проголосувала більшість депутатів Верховної Ради. Постала нова самостійна держава-Україна, яка нині знову відстоює незалежність у народній російсько-українській війні.
У селі Лазірки увічнили пам’ять земляків, захисників України, воїнів ЗСУ, які полягли у боях за незалежність України. А саме:
- вул. Гагаріна переназвали на честь земляка, полеглого воїна ЗСУ, старшого навідника протитанкового взводу ВЧ-А1815 Олександра Андрейка. Народився 7 травня 1983 року. Брав участь у бойових діях в Донецькій області на Авдіївському напрямку, мужньо виконуючи військовий обов’язок. Поліг 26 серпня у бою за Україну, її свободу та незалежність неподалік селища Керамік Покровського району.
- вул. Паризької Комуни перейменували на пошану молодшого сержанта Богдана Зінченка (позивний «Ахіллес»). Він героїчно загинув 11 червня 2023 року біля села Роботине Запорізької області. Підірвався на російській ворожій міні під час штурмових дій, рятуючи пораненого побратима. Воїну назавжди 31 рік. Богдан родом з Черкас. Згодом сім’я переїхала. З 2003-го проживав з родиною в селі Лазірки Полтавської області. Після закінчення школи здобув фах тракториста-машиніста широкого профілю у місцевому СПТУ-46. У 2010-му пройшов строкову військову службу у танкових військах ЗСУ. Коли повернувся додому, влаштувався працювати охоронцем. Під час повномасштабного російського вторгнення, у листопаді 2022 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Ніс службу у 47-ій окремій механізованій бригаді «Маґура». «Богдан був веселим, компанійським, душею компанії. Завжди приходив на допомогу. Нашій родині дуже не вистачає його. Ми завжди будемо його любити та пам’ятати. Для нас це дуже велика та болюча втрата!» — розповіла його двоюрідна сестра Лілія Сенюшкина. Поховали захисника в селі Лазірки на Полтавщині.
- вул.Пушкіна перейменували на честь Руслана Саакяна (позивний «Сократ»). Мешкав у Лазірках, захоплювався різьбленням по дереву, працював на дільниці Кононівського елеватора. Від початку повномасштабного вторгнення російських нелюдів долучився до добровольчого формування територіальної оборони. А через 7 місяців опинився на російсько-українському фронті. 20 вересня 2022-го року його перевели до міста Курахів на Донеччині для подальшої служби. Руслан з був солдатом 72-ї бригади імені Чорних Запорожців. 9 березня 2023-го поліг під час танкового обстрілу росіян у місті Вугледар на Донеччині.
Полтавський офіс УІНП
