Майдан. Єгипет. Революція

Коли я чую поєднання слів «Єгипет» та «свобода», то перше, що спадає на думку, — це звільнення ізраїльського народу Мойсеєм. Однак сьогодні, особливо після тих знущань, які пережило людство за весь час свого існування, нема сенсу говорити про «обраність» чи «необраність» народу: кожна нація є особливою, і кожна нація має стати сенсом життя своїх керівників.

Єгиптяни ясно зрозуміли свою виняткову ідентичність у 1952 році підчас Липневої революції, коли здобули республіку, а зовсім нещодавно вони почали боротися за свої права та свободу з внутрішнім ворогом. Саме про це повстання розповідає фільм «Майдан» («The Square») — дійсно високоякісна стрічка, що задокументувала всі факти та емоції молодих єгиптян у 2011 — 2013 роках.

«Дозволь мені розповісти тобі, як ця історія почалась», — звертається до нас Ахмед Хасан, один з героїв фільму. Не головний герой, бо, по-суті, в таких історіях головних нема — всі рівні.

На майдані Тахрір зібралися цілком різні люди. Єдине, що об’єднувало всіх їх — бажання змінити своє майбутнє. Люди втомилися жити у тіні, в яку їх кинув військовий режим Хосні Мубарака, вони зрозуміли, що втрачати нічого, що далі буде лише гірше і темніше, і єдиний шлях — це голосно, сміливо і спільно запротестувати. Це був цілком мирний протест; коли Мубарак кинув проти свого народу військові сили, вони, природно, захищалися.

Революція у січні-лютому змінила всіх людей. Серед них були затяті мусульмани, феміністи, артисти, митці і громадські діячі. Однак всі вони виявили, що насправді їх ніщо не відрізняє. Магді, член «Мусульманського братства», організації, яку в усьому Єгипті до того побоювалися, сказав: «Я ніколи не думав, що стоятиму на Майдані Тахрір разом з усіма цими людьми».

Лейтмотивом першої половини фільму звучить така фраза: «Найпрекрасніше у цій революції — це те, що ми єдині. Ми забули про всі наші політичні розбіжності і з’єдналися в єдине». Здавалося, молодь з майдану досягла свого: Мубарак відмовився бути президентом і віддав право вирішувати ситуацію у країні внутрішнім силам. Мети досягнуто, чи не так?

Та подальші події показали, що майже нічого не досягнуто. Військовий режим залишився, змінили лише його керівників. Тому, зрозумівши свою помилку, єгиптяни знову зібрались на майдані Тахрір, щоб цього разу справді змінити країну. До того вони мали відомого противника — Мубарака, — однак тепер режим ставав безликішим. Перед єгиптянами постало логічне питання: чим боротися проти нього? Отож, їхньою зброєю стали ЗМІ. Зрозуміло, не ті ЗМІ, які скеровує і контролює уряд і військові керівники, а ті, які доступні кожній людині: Інтернет. За допомогою Ютубу, соціальних мереж, онлайнових видань, в тому числі і іноземних. Вони почали об’єднуватися ще більше: гаслами, піснями, молитвами. Християни і мусульмани були по один бік барикад, хоч їх і намагались роз’єднати. Однак не всі групи діяли чесно. «Мусульманське братство» фактично почало привласнювати собі здобутки революціонерів. Як відомо, пропаганда — сильний засіб, а якщо додати ще й те, що нація втомилася протистояти, багатьом захотілося повірити у чесність лідерів «Братства», тож не дивно, що на парламентських та президентських виборах 2012 року переміг Мухамед Морсі, його представник.

На зміну військовому режиму «Братство» створило інший — релігійний. Вони змінили Конституцію так, як їм було зручно, надавши президенту практично безмежних прав. Ось чому єгиптяни знову вийшли на вулиці. Боротьба досі продовжується, і багато людей, що були друзями, тепер опинилися по різні боки барикад.

За роки протистояння загинуло близько 600 і було поранено понад 2000 осіб з числа революціонерів, кілька десятків представників військових сил. Можна сказати, що революція у Єгипті перемагає; на це витратили 3 роки, багато людей віддали за це свої життя. Вони продовжують віддавати їх і тепер.

Ось у чому парадокс: чим більше жертв дає революція, тим більше прихильників вона отримує, адже смерть чи пережитий біль не повинні бути даремними. Ніхто не стверджує, що протистояння — це добре; однак вони необхідні, без них не обійтися, коли у людей забирають свободу і права, а натомість пов’язують їх бюрократією та корупцією.

Революція у Єгипті — зразок для тих, хто хоче змінити свою країну. Фільм «Майдан», знятий про неї, показує, що треба робити, а чого варто уникати, і що чекає на тих, хто не має лідера.

Катя КРОЛЕВСЬКА, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»