Голос віри: Вітальна проповідь
«Народ, що ходить в темряві, побачить світло велике» (пророк Ісая 9:1)
Христос Рождається!
Дивний спосіб вибирає Бог для своєї присутності серед людей. Дивний для нас, не для Нього. Всемогутній Бог, що створив Всесвіт — найменші атоми, всю матерію, неосяжні простори, зорі та галактики, — тепер знаходиться в безпомічному немовляті, у беззахисному, в тендітному, відданому на милість світу, у своєму найменшому творінні.
Селище Віфлеєм, з якого походить рід царя Давида, в той час другорядне як адміністративна одиниця, лежить на узбіччі Іудеї, на відміну від Єрусалима, міста Царів. Та й сама Іудея — м’яко кажучи, провінція Римської Імперії — знаходилася на маргінесі тодішнього світу. Туди надсилали на службу людей, яку у чомусь провинилися, мов на виправні роботи (як, скажімо, того ж Понтія Пилата).
Власне, навіть ті, кого було запрошено вітати новонародженого Царя, пастухи, мали статус маргіналів суспільства, а з точки зору тодішніх проповідників, вони взагалі були нечистими, бо в полі коло овець не могли проводити ніяких релігійних церемоній — важливих ритуалів тогоденного життя.
Бог хоче нам показати, що його дороги інакші від людських доріг.
В наш час багато хто нарікає на процеси секуляризації, відділення суспільства від Церкви зокрема та релігії взагалі. Але з історії Різдва Господа нашого Ісуса Христа бачимо, що Месія сам відділився, секуляризувався від тодішнього суспільства, що ходив, мов у темряві. В цьому є і надія для сьогоднішнього часу, для теперішньої Церкви та християнства. Бо тільки відділившись від того, що є неправедним, від пожадливості світу до розкошів та влади, християнство може наново відродити Україну та її народ.
Зрештою, дуже часто кожен з нас відчуває маргіналом і себе — тим, хто знаходиться на узбіччі суспільства, самотньою людиною. Тож дозвольте дитятку Ісусу поселитися у вашому серці, як він це зробив понад дві тисячі років тому у Віфлеємі.
Христос Рождається!
Славімо Його!
о. Юрій КРОЛЕВСЬКИЙ, настоятель полтавської парафії Пресвятої Трійці УГКЦ
