Жінки, що творять нову Україну: історія Анастасії Абрамової
Анастасія Абрамова — полтавчанка та студентка Української академії лідерства поділилась власним баченням ролі жінок у становленні нової України. Про навчання в УАЛ та важливість самореалізації жінок детальніше у інтерв'ю.
Нагадаємо, що Українська академія лідерства — це формаційна платформа особистісного та суспільного розвитку для молоді на основі цінностей. Академія поєднує річну програму між школою та університетом для вмотивованих підлітків 16-20 років та масштабні соціальні проєкти для суспільства. Якщо говорити простіше, то це неформальне навчання для молоді, завдяки якому вони зможуть поринути у «доросле життя», зрозуміти як працює ринок зараз і обрати для себе сфери, якими хочеться займатись у житті.
Анастасія Абрамова — одна з тих, хто, безпосередньо, є учасником цієї платформи. Сама вона з Полтави, навчатись в академії вирішила тому, що хотіла не просто знайти себе, а й якось допомагати власній країні розвиватись.
— На момент початку повномасштабної війни я вчилась в ліцеї в 11 класі. Коли в нашій країні почалось вторгнення, я, ні секунди не думаючи, вирішила, що хочу допомагати. Ми з мамою готували великі баняки борщів для ТРО, плели маскувальні сітки і дуже переживали, — пояснює дівчина.
За її словами, якийсь період стало максимально важко приборкати емоції. І вона вирішила поїхати закордон.
— Мама і я дуже переживали, уся ситуація наче давила на нас. Мені надзвичайно важко давалося рішення поїхати закордон, але для спокою мами, я на це наважилась, — додає Анастасія.
Довго перебувати далеко від Батьківщини дівчина не змогла. Вона шукала шляхи для того, щоб повернутись і бути корисною Україні. Тоді вона отримала запрошення на участь в УАЛ. На той момент, академія переїхала до Львову. Дівчина залюбки погодилась, адже не раз намагалася вступити туди на навчання.
— Я почула про набір учасників. Дуже зраділа, бо знала, що у академії активно створюють заходи та збори. Мені захотілось доєднатись до цього колективу, допомагати. Коли приїхала назад в Україну, звичайно, що було важко знову звикнути до цього стресового стану, але мотивувало те, що не була одна, що була корисною. На мою думку, сьогодні у дівчат надзвичайно важлива роль. Хтось на фронті, а хтось тримає тил, — пояснює дівчина.
Під час навчання в УАЛ Анастасія спочатку брала участь діяльності департаменту фізичного розвитку та безпеки, а потім перейшла у департамент щастя. Головна місія дівчини була організовувати різноманітні заходи для своїх одногрупників, які б допомогли їм відволіктись від сумних думок та якось розслабитись у тих умовах, які були. Разом з іншими учасниками, вона організовувала святкування днів народжень, спільні посиденьки і та зустрічі.
Звичайно, що з командою не забували і про військових, яким постійно допомагали. За словами дівчини, сьогодні такий в країні час, що важливо не просто згуртуватись, а будувати такі міцні зв’язки один з одним, щоб ця згуртованість не порушувалась ніколи і наша країна спільно рухалась до змін у кращий бік після війни.
