Полтавська волонтерка Поліна Гостєва: «Я не могла сидіти вдома, розуміючи, що маю щось робити»
Сьогодні полтавка Поліна Гостєва працює у волонтерському наметі біля Свято-Успенського собору Полтави. Координує бажаючих допомагати, годує колег та евакуйованих із зони бойових дій. А ще кілька місяців тому працювала в обласному молодіжному центрі та мріяла придбати авто.
Бажаючих допомагати — багато
Поліна Гостєва з третього дня російського вторгнення в Україну розпочала волонтерську діяльність у штабі «Полтавського батальйону небайдужих». Нині дівчина занотовує контакти бажаючих допомагати. А ще забезпечує теплою їжею тих, хто вже став до роботи у Свято-Успенському соборі Полтави.
— За два тижні від початку війни до нас записалося 500 людей. Зараз список значно більший, — говорить Поліна Гостєва.
Про початок нової фази російсько-української війни дівчина дізналася від батька, який зателефонував їй страшного ранку 24 лютого.
— О 6:45 він мені зателефонував і каже: «Швидко збирайся і йди до мене». Він сам мешкає у Терешках. Мене почало трусити. Ти просто не розумієш, що робити, бо не був до цього готовий, — згадує волонтерка.
Та у перший день, говорить Поліна, ще здавалося, що окупанти не будуть вражати мирні цілі. Тож спершу залишалася у Полтаві, у помешканні, де утримує кількох котів.
Поліна Гостєва у волонтерському наметі
З офісу — у волонтерський намет
До 24 лютого Поліна Гостєва працювала в Обласному молодіжному центрі. Займалася там освітніми проєктами для молоді, а також волонтерськими програмами. Тож швидко долучилася до ініціативи «Полтавського батальйону небайдужих».
— Мені зателефонувала моя керівниця з молодіжного центру. Каже: «Поліно, волонтеримо?». Відповіла, що так. Тут на місці мені відразу видали блокнот червоний, щоб записувати тих, хто хоче бути волонтером. Нотували номери телефонів, а також те, що ці люди можуть робити, — розповідає співрозмовниця.
Зараз у наметі дівчини стоїть термос, вона з колегами готує чай та каву, а також гарячу їжу. Годують волонтерів, переселенців та тих, хто залишився без роботи. Тим часом у соборі кипить робота.
— До нас записалися медики, частина з яких допомагає сортувати ліки. Є просто «люди-руки», які складають, переносять речі. Небайдужі прийшли, бо не можуть сидіти на місці. Я теж не змогла пробути вдома більше, ніж один день. Розуміла, що треба йти і щось робити, — говорить Поліна.
Також є волонтери з легковими та вантажними авто. Вони задіяні у перевезенні гуманітарної допомоги по місту та в інші населені пункти. Ще небайдужі люди шиють розвантажувальні жилети для бійців, плетуть маскувальні сітки. Допомагає кожен, хто чим може.
Євгенія СЕМЕНЧЕНКО, Олександр КРУМІН
