Що Пирятин запозичив у поляків

Цього літа делегація з українського міста Пирятин здійснила візит до своїх польських партнерів із гміни Лєжайськ Лєжайського повіту Підкарпатського воєводства. Ми розмовляємо з Пирятинським міським головою Олексієм Рябоконем, який очолював делегацію, а свого часу ініціював ці партнерські стосунки.

— Олексію Петровичу, якою була мета представницького візиту цього разу?

— Лише перша поїздка в рамках партнерства між Пирятинською міською радою і гміною Лежайськ носила суто офіційний характер. Уже друга — була тематичною, зокрема, ми акцентували увагу на роботі комунальних служб, питанні благоустрою, збирання та утилізації твердих побутових відходів. Відповідно до складу делегації були включені працівники комунальних служб. Крім того, ми цікавилися функціонуванням дошкільних закладів, тому серед нас були працівники дитячих садків м. Пирятин.

Цього разу ми зробили акцент на діяльності органів місцевого самоврядування — гміни і старостату, — в питанні надання якісних адміністративних послуг. Кожен, хто прагне в короткий термін вирішення питання, має подати заяву чи звернення, щоб донести до органу влади проблему, яку необхідно вирішити. Є різні форми подачі таких звернень. У наших партнерів — це пункт першого звернення громадян, або пункт інтересанта, і ми плануємо створити подібний у приміщенні своєї міськради. Деякі матеріали ми вже напрацювали, але нам важливо було побачити й зрозуміти внутрішню технологію роботи. Для цього до складу делегації були включені якраз ті фахівці, члени керівництва міськради, котрі займатимуться цим безпосередньо і відповідатимуть за це.

Лежайськ

Крім того, для будь-якої влади важливим є фактор відкритості й прозорості. Досвід гміни і старостату в питанні висвітлення своєї діяльності, беззаперечно, є для нас дуже цінним. Ми сьогодні на законодавчому рівні зобов’язані інформувати населення міста про наповнення бюджету, використання коштів, публікувати проекти регуляторних актів тощо. Цілий комплекс питань, які так чи інакше зачіпають інтереси окремої людини й громаду загалом. За прикладом наших польських партнерів, ми плануємо створити інформаційний бюлетень, котрий би можна розповсюджувати серед громади, доносячи інформацію, якої вона потребує і яка б забезпечила прозорість і доступність влади.

Ще одне питання, що цікавило нас у зв’язку з тим, що до складу Пирятинської міської ради входить п’ять сільських населених пунктів, — це організація самозайнятості сільського населення. Ми відвідали фермерське господарство, намагаючись зрозуміти, в чому секрет його успіху. Дізналися, чим йому допомагає держава, які питання фермер вирішує самостійно і як саме.

Як бачите, коло питань було широким. За три дні візиту нам вдалося отримати ту інформацію, що нас цікавила передусім, і, крім того, відвідати ті об’єкти, які мені вже були знайомі, а всі інші члени нашої делегації побачили вперше: школи, дошкільні заклади, центр отримання допомоги для непрацездатних людей похилого віку, підприємство із сортування твердих побутових відходів. Широке знайомство з досвідом польських партнерів у різних сферах життя — це головний результат нашого візиту.

— Отже, створення пункту першого звернення в Пирятинській міськраді — це найближчий крок на шляху практичної реалізації польського досвіду?

— Так, найближчим часом ми розпочинаємо облаштування приміщення для нього. Паралельно наші спеціалісти вже працюють над перерозподілом функціональних обов’язків апарату міськради. Приймальня і сектор зі звернень громадян будуть об’єднані, і не лише індивідуальні звернення громадян, а й уся інформація, яка надходить до міськради й виходить зовні, йтимуть через новостворену структуру. Це дасть цілісну картину, простіше буде координувати роботу, контролювати її в плані оперативності і якості надання послуг.

— Узагальнюючи свої враження, що б Ви хотіли відзначити передусім? Чим відрізняється польська громада?

— Який би досвід ми не вивчали, щоб запровадити в себе, ми ще раз переконалися, що все це здійснюється на тлі високої активності самої громади. Яскравим прикладом є діяльність громадської організації села Дебно, яка була створена і згуртувалась, власне, навколо проблеми збереження школи, котру планувалося закрити через малу кількість учнів. Тамтешня громада взяла школу на своє утримання, створила привабливі умови для навчання, запровадивши, приміром, стипендії кращим учням за особливі успіхи, провела широку рекламну компанію і таки досягла мети: кількість учнів збільшилась майже вдвічі. Дітей підвозять із сусідніх сіл і навіть із Лєжайська.

Потім активність громадської організації розповсюдилась на інші сфери, зокрема, благоустрій села, створення умов для відпочинку молоді. Силами мешканців села було обладнано дитячий майданчик з гіркою для скейтборду, упорядковано занедбане українське кладовище (до Другої світової війни 90% населення Дебно складали українці), збережена пам’ятка природи — 600-літній дуб, побудовано спортивний комплекс.

Ще один приклад активності та єдності людей ми побачили на святі обжинків. На свято з’їхалися делегації — діти й дорослі — від кожного з 13 сіл гміни. Підготували снопи, виготовлені з різного збіжжя — справжні витвори мистецтва, що прославляють працю хлібороба. Як розповів голова громадської організації с. Дебно пан Казимір, свій сніп вони робили 10 днів: збиралися вечорами, ретельно продумували композицію, з любов’ю виготовляли кожну деталь, щоб вийшло якнайкраще. Спільними зусиллями закладів культури готували концертну програму. Усією громадою — молитвою і щирим словом — вшановували фермерів, праця яких є основним джерелом доходів для сіл гміни.

Ми побачили, що гміна — це не формальне утворення, а об’єднання громад, зі спільними інтересами, клопотами, проблемами, прагненнями вирішити їх. Об’єднання громад може бути ефективним лише тоді, коли здійснюється на добровільних засадах, після відповідної інформаційної підготовки і з належним супроводом. Для нас це гарний приклад, адже в Україні триває полеміка про доцільність, форми і шляхи адміністративно-територіальної реформи.

Тетяна ЧАЙКА, Павло КВІТА