Волонтер Сергій Лукашов: «Кожен, де б ви не знаходилися, вносить свою частку у перемогу України»
У 2014 році Сергій Лукашов допомагав волонтерам з «Полтавського батальйону небайдужих» відвозити на фронт гуманітарну допомогу. Початок повномасштабного вторгнення Росії волонтер зустрів у Польщі і повернувся до Полтави. Зараз допомагає доставляти все необхідне для захисників та евакуйованих з-за кордону.
«На початку російсько-української війни, як і зараз, я нічим не міг займатися, крім волонтерства»
Волонтер Сергій Лукашов до початку російсько-української війни у 2014 році займався пасажирськими та грузовими перевезеннями. Крім того, завжди мав активну громадську позицію — долучався до участі у протестах підприємців та їх організації.
Революцію Гідності Сергій зустрів у лікарні з хворобою. Тому не мав можливості активно долучитися до неї, коли виписався, але допомагав чим міг. На Майдані чоловіка вразив дух українців, їхня готовність до самопожертви. А також — неймовірна українська молодь, яка зруйнувала всі стереотипи про себе. Майдан також дав йому впевненість, що Україна за будь-яких обставин вирветься з російських тенет, з під імперського гніту.
Після початку війни Сергій взявся забезпечувати поранених бійців, яких привозили до полтавського військового госпіталю, всім необхідним. Пізніше познайомився з представниками «Полтавського батальйону небайдужих» і почав возити захисникам на передову гуманітарну допомогу.
— На прикладі нашого «Батальйону Небайдужих» я побачив, що скільки людей можуть буквально за години об’єднатися і допомагати іншим. При цьому, це все за покликом серця, нічого не залишаючи собі. Волонтери віддають все для нашої перемоги, віддають частку своєї душі.
Сергій додає, що не кожен може займатися волонтерством, це має йти від серця. Крім того, неможливо примусити когось до цієї діяльності. Чоловіку допомога іншим дозволяє досягти певної гармонії з собою.
— Я думаю, цей дух бунтарства йде з мого коріння: завжди хочеться для нас, українців, кращого життя. Я багато поїздив, бачив чим живуть люди в інших країнах. Все це і привело мене до волонтерства. У 2014 році, як і зараз, я нічим не міг і не можу займатися, крім цієї діяльності.
Сергій Лукашов
«Ми не боїмося і маємо поставити крапку у цій історії з Путіним та Росією»
Початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України Сергій Лукашов зустрів у Польщі: жив там та працював. Відразу зрозумів, що дзвінок о 5 ранку від товариша, хоча й не було зв’язку поговорити — не просто так. Потім подивився новини — сон зняло, як рукою.
— Одразу почав збиратися додому: там родина, дочка, онука. Я їхав в Україну, бо потрібен там. Воювати я не можу, не дозволяє здоров’я. А займатися волонтерською діяльністю — це те, чим можу допомогти. Вже збирався виїжджати, але моя підприємницька жилка сказала: «Стоп. А як же я поїду порожнім мікроавтобусом, знаючи про потреби наших захисників?».
Сергій розповідає, що у Вроцлаві, де він мешкав, вдалося дуже швидко організувати роботу. Волонтери зібралися на другий день російського вторгнення, їх прийняв міський голова та дав добро на цю діяльність, а також виділив склад. Автобус Сергія завантажили медикаментами та іншою «гуманітаркою». До збору всього необхідного на потреби українців також долучилися полтавці, які мешкають у Польщі. Вдалося знайти навіть дефіцитні матеріали, які призначалися для місцевої армії.
Волонтер також говорить, що поляки ставляться до боротьби українців з дуже великою повагою та захопленням.
— Поляки, коли розмовляю з ними по роботі, кажуть: «Ми тільки на вас, на українців, сподіваємося. Невже ви не боїтеся, що така велика армія зайшла на вашу територію?». Завжди відповідаю, що навіть найменшої ознаки страху у нас немає. Я знаю настрій наших бійців, волонтерів. Ми не боїмося і маємо поставити крапку у цій історії з Путіним та Росією. Щоб наступні покоління жили у спокої, маємо розвалити країну ворога. І всі нації на нас сподіваються. Усі бояться Путіна, крім українців.
Частина приладдя, яке до Полтави привіз Сергій Лукашов
«Кожен, де б ви не знаходилися, вносить свою частку у перемогу України»
Нещодавно Сергій Лукашов привіз до Полтави другий вантаж. Крім медикаментів, засобів гігієни, там були речі для військових: каски, тепловізори, квадрокоптери. Більшість цих речей вже передані військовим та бійцям територіальної оборони.
Цього разу частину вантажу Сергій забрав у Німеччині, іншу — у Польщі. Волонтер розповідає, що за кордоном багато людей, які готові допомогти, але не завжди легко доправити вантаж до України. Мобільність Сергія дозволяє доставляти допомогу оперативно та адресно. Допомагає організувати поставки усього необхідного з-за кордону Олександра Сиротенко з «Полтавського Батальйону Небайдужих». Сергій жартує, що у дівчини все зберігається у голові, як у комп’ютері.
Сергій Лукашов розповідає, що під час поїздки дуже допомагали полтавці, які зараз живуть в інших країнах.
— Коли я був у Берліні, ми зустрілися з одним моїм давнім знайомим, музикантом родом з Полтави. Він запитав чим може допомогти і дав мені 500 євро на пальне, бо воно зараз дуже здорожчало і у Польщі, і у Німеччині. Як виявилося, це не тільки його гроші. Музиканти, з якими він грає, дають концерти і збирають кошти на допомогу українцям.
Дорогою до України волонтера також вразила щирість німецьких громадян.
— Я вже виїхав з Берліна, зупинився випити чаю на стоянці. А на автобусі у мене наліпки з логотипом «Червоного Хреста». Поряд зупинилася машина, з неї вийшла літня жінка, почала звертатися до мене німецькою. Ми говорили мовою жестів, розуміючи одне одного і дуже душевно поспілкувалися. Головне, що я їй пояснив: «Путін — капут!». Вона дістала з машини сумку з продуктами, упаковку води, які купувала для себе з чоловіком, і передала мені. Дуже вразила ця щирість. З ким я не спілкувався у дорозі — всі підтримують Україну. Всі захоплюються нами та сподіваються на нас.
Днями Сергій привіз з Європи вже третій вантаж. Розповідає, що мотивація допомагати Україні за кордоном не зменшується, а лише зростає.
— Інколи чую від українців, які живуть за кордоном, що їм ніяково. Начебто вони знаходяться у безпеці у той час, як у нашій країні йде війна. Як відповідаю: «У нас є навчені люди, вистачає добровольців, хто хоче воювати, але без вас, без допомоги, буде дуже важко». Кожен, де б ви не знаходилися, вносить свою частку у перемогу України і це чудово.
Підтримати наших захисників можна, перерахувавши кошти на картку 5 168 745 030 457 979 — Валентин Бубнюк (Архієпископ Федір). Кожен внесок важливий.
