Віддали життя за Україну, житимуть довіку: полтавці вшанували Героїв, які влітку полягли на російсько-українському фронті

Участь у пошануванні взяли: курсанти й викладачі Полтавського військового коледжу сержантського складу Інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут та співробітники Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; депутат Полтавської обласної ради, громадсько-політичний діяч, депутат Верховної Ради України 4-х скликань, голова постійної комісії обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, цифрового розвитку, інформаційної сфери, зв’язків з громадськістю та дотримання прав учасників АТО Микола Кульчинський; віряни і священики, зокрема й капелани Збройних сил, Національної поліції та Національної гвардії України; начальник Полтавського обласного відділу Міністерства у справах ветеранів України Олександр Товпига. Протягом поминальної служби курсанти тримали у руках портрети 18 полеглих Захисників України.

Панахиду відправив старший капелан Полтавської єпархії ПЦУ о. Іоан (Луценко). Він пом’янув імена кожного з 18 вбитих влітку 2021 року російськими окупантами та проросійськими сепаратистами воїнів російсько-української війни. «Маємо пам’ятати наших Героїв, знати як відбувається відсіч російській агресії, пам’ятати, якою ціною Україна платить за свою незалежність», — звернувся до присутніх о. Іоан.

 «Ще в VIII столітті до н. е. з’явилася стара грецька традиція екехейрії, тобто олімпійського перемир’я. У 1993 році Генасамблея ООН її відродила, закликавши держави-члени дотримуватися „олімпійського перемир’я“ протягом періоду, що починається за сім днів до відкриття і закінчується через сім днів після закриття кожних Олімпійських ігор. Ніякої екехейрії на Донбасі не було, бо президент держави-окупанта Путін немає ні краплі честі і совісті, щоб поважати древню гуманну традицію. Навпаки, на тлі Олімпіади обстріли з боку гібридних російських сил лише посилилися», — заявив регіональний представник Інституту нацпам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Він оприлюднив дані штабу ООС: протягом літа російські окупанти вчинили 634 обстріли по позиціях Збройних Сил України, 18 українських воїнів загинули, 73 українських захисники отримали бойові поранення та травмування, 33 рази фіксували прольоти ворожих безпілотників.

Олег Пустовгар розповів про кожного полеглого Героя.

Володимир Бєлов народився в Казахстані. У 1993-му з батьками переїхав в Україну, в село Забір’я Фастівського району. З 2015 року — на фронті. Пройшов безліч найгарячіших точок цього конфлікту: Михайлівку, Піски, Зайцеве, Гранітне, Чермалик, Водяне. Загинув 11 червня поблизу села Водяне на Приазов’ї. В той день російські найманці чотири рази відкривали вогонь по позиціях ЗСУ.

Андрій Гонар народився в Кривому Розі. Служив у мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат, старший водій мотопіхотної роти. 11 червня ворожі війська обстріляли українські позиції поблизу селища Піски на Донеччині з мінометів та інших видів зброї. Від осколкового поранення 51-річний боєць загинув на місці.

Юрій Письменний, начальник медпункту одного з батальйонів бригади «Холодний Яр», мешканець Дніпра. У 2016 пішов у Перший добровольчий шпиталь імені Пирогова, а в 2018-му підписав контракт з 93-ю бригадою. Загинув 4 липня біля селища Мирне від осколкових уражень.

Майор Богдан Бродовський, заступник начальника тилу логістики бригади «Холодний Яр». Уродженець міста Гайсин. Загинув 9 липня біля Чермалика, коли приїхав на позицію. Залишилися дружина і четверо дітей.

Євгеній Курасов, служив у бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Уродженець Сумщини. Загинув 8 липня біля Пісків від снайперського обстрілу.

Володимир Яськів, служив у бригаді імені короля Данила. Уродженець Тернопільщини. Загинув 9 липня на позиції біля Золотого.

Андрій Беляєв, служив у бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Уродженець міста Нікополь. На війні з 2014-го, загинув 13 липня під час ворожого артилерійського обстрілу.

Олександр Горбенко, уродженець Кривого Рогу. Учасник Революції Гідності, добровольцем пішов на війну. Олександра смертельно поранили 15 липня під Нью-Йорком від мінометного обстрілу.

Молодший лейтенант Дмитро Сивоконь, служив у бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Уродженець Скадовська. Був поранений 13 липня під час обстрілу спостережного пункту біля Причепилівки. Від отриманих уражень помер 23 липня у Харківському госпіталі.

Ярослав Семеняка, служив у бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Уродженець Сумщини. Загинув 7 серпня внаслідок влучання ворожої артилерії по автокрану під час робіт з відновлення цивільної інфраструктури в Пісках.

Олексій Кайданович служив у бригаді імені князя Костянтина Острозького. Уродженець Житомирщини. Брав участь у боях за Іловайськ, досвідчений солдат. Був важко поранений внаслідок обстрілу біля Новолуганського та помер у шпиталі 10 серпня.

Артем Мазур служив у бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Уродженець Кіровоградської області, село Веселе. Нещодавно одружився. Загинув 16 серпня від снайперського обстрілу.

Василь Островський служив у бригаді імені короля Данила. Мешканець Львова, уродженець села Сороки-Львівські. Загинув вранці 19 серпня від снайперського обстрілу позиції біля Новоолександрівки.

Лейтенант Юрій Михайлов служив у бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Уродженець Миколаївщини, сирота, якого виховувала бабуся. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і вирушив на фронт. Загинув 22 серпня близько від смертельного кульового поранення під час обстрілу позиції біля Мар’їнки.

Олександр Аксьонов, уродженець Борисполя. Загинув 23 серпня, в День Державного Прапора України, від снайперського обстрілу.

В’ячеслав Пітько, командир відділення розвідбатальйону. Уродженець Січеславщини. Загинув 24 серпня у День 30-річчя відновлення незалежності України. Похований на Алеї Слави військового кладовища в Кам’янському.

Андрій Вискребець, уродженець Запоріжжя, на війні з 2015-го, служив у складі бригади «Запорізька Січ». Загинув 27 серпня від снайперського пострілу в районі селища Славне на Донеччини.

Роман Задорожний служив у імені Короля Данила. Уродженець селища Львівщини. Був поранений 30 серпня внаслідок вибуху протитанкової ракети біля Новозванівки. Під час евакуації боєць помер від отриманих поранень.

Низький уклін та щира вдячність всім воїнам, які захищають нас від російського агресора!

Полтавський офіс Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті

Світлини: Роман Істомін, прес-служба Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки