День вишиванки — корпоративне свято: як Полтавазернопродукт і Глобинський цукровий завод агропромхолдингу «Астарта-Київ» бережуть українські традиції
Вишиванка — оберіг української нації. Так вважають працівники підприємств агропромхолдингу «Астарта-Київ». У День вишиванки вони щороку одягають національний одяг, діляться своїми родинними традиціями та роблять фото на пам’ять.
Вишиванка — оберіг і генетичний код нації
Жанна Мусійченко близько п’яти років працює фахівчинею в інженерному відділі агрофірми «Полтавазернопродукт». Після роботи, у вільний час, жінка вишиває бісером ікони, картини, гаманці, сумки. А цьогоріч вперше власноруч оздобила бісером свою вишиванку. Вишила її за три місяці.
— З дитинства полюбляю малювати, шити. А вишивати бісером почала не так давно, близько п’яти років тому. Починала з ікон, а далі спробувала оздоблювати й інші речі. Цьогоріч вирішила вишити сорочку для себе і власноруч зробила прикраси. Це займає багато часу. Наприклад, для того, щоб вишити пояс чи півника на платті треба близько шести годин. Але мені це подобається. Продовжую родинну справу, — говорить Жанна Мусійченко.
Жанна Мусійченко власноруч оздобила бісером свою вишиванку
Жанна Мусійченко зберігає вишиванку прабабусі і теж вишиває картини, ікони, сумки
Жінка прагне опанувати нові техніки вишивання: мережку і білим по білому. Адже так вишивала її прабабуся. Жанна зберігає родинну реліквію — вишиванку прабабусі, якій вже понад 140 років.
Своїми родинними історіями та традиціями щороку діляться працівники агрофірми «Полтавазернопродукт».
— Нещодавно гортав сімейний фотоальбом і знайшов фото 1964 року, де з батьками одягнені у вишиванки. Це наші традиції і їх треба берегти. Одягаємо національний одяг з колегами з «Астарти-Київ» і в День Конституції, День Незалежності, а ще в дні, коли підбиваємо підсумки врожаїв, — зазначає заступник генерального директора агрофірми «Полтавазернопродукт» із соціальних та земельних питань Анатолій Таранушич.
Заступник генерального директора агрофірми «Полтавазернопродукт» Анатолій Таранушич
Рушник — реліквія, яку передають у спадок з покоління в покоління
День вишиванки — корпоративне свято і для Глобинського цукрового заводу. Цього дня працівники не лише одягають вишиванки, а й організовують виставки рушників, аби показати якими майстринями їхні найдорожчі жінки. Щороку експозиція поповнюється.
Працівники Глобинського цукрового заводу приносять рушники, які отримали в спадок
— Зберігаю вироби, які отримала в спадок від прабабусі. Деяким рушникам більш як 50 років. Вишиванки та рушники — національні святині, — ділиться начальниця відділу логістики Глобинського цукрового заводу Віта Клімова.
Віта Клімова зберігає родинні рушники
А Світлана Крутипорох принесла на роботу весільний рушник, який 35 років тому для неї вишила хрещена мати. У майбутньому планує передати його своїй доньці.
— Люди з радістю приносять вироби рідних. Спілкуємося, ділимося враженнями. Такі корпоративні свята об’єднують колектив. І допомагають досягати поставлених перед нами цілей, — запевняє фахівчиня із соціальних питань, завідувачка лабораторій, голова профспілкового комітету Глобинського цукрового заводу.
