Розмір тексту

Ірина Івасько з Великобагачанського району стала програмістом завдяки благодійному фонду «Повір у себе»

Ірина Івасько Ірина Івасько

На картині відомого художника «Постійність пам’яті» зображені дивні годинники, як метафора часу, що тече. І як головний посил есе молодої дівчини, яка вільно володіє словом, пензликом і заробляє на життя програмуванням завдяки благодійному фонду «Повір у себе».

«Пісочний годинник — так я уявляю своє життя. У момент народження він перевертається і починається відлік. Ніхто не знає, скільки в нього є часу. І з кожною секундою, що я набираю цей текст, піщинок у годиннику все менше. Тому важливо пам’ятати, що в житті немає часу для чернеток, вибір можливий лише раз», — так вважала студентка ПНТУ ім. Кондратюка Ірина Івасько на порозі вступу до магістратури. І так вважає нині.

Картина Сальвадора Далі «Постійність пам'яті» Картина Сальвадора Далі «Постійність пам'яті»

Сьогодні їй 25 років. Ірина родом із села Поділ Великобагачанського району. Там вона закінчила середню школу. А старшу із золотою медаллю — у Полтавському обласному науковому ліцеї-інтернаті ІІ-ІІІ ступенів ім. А.С. Макаренка, що у Ковалівці.

Директор закладу недарма пропонував учням подати заявки на участь у стипендіальній програмі благодійного фонду «Повір у себе», який допомагає отримати вищу освіту талановитим дітям із сіл.

Ірині Івасько у шкільні роки подобалося відразу багато чого. І вірші писати, і малювати, й водночас брати участь у математичних і правових олімпіадах. Остаточно визначитися з професійним напрямом дівчині допомогло подружжя Іванчиків, засновників благодійного фонду «Повір у себе»:

— Спочатку дуже хвилювалася, було багато емоцій. Але під час співбесіди відчула щиру зацікавленість у своїй подальшій долі, це було несподівано. Ми розмовляли і я зрозуміла: треба спробувати опанувати спеціальність «Комп’ютерні науки» у ПНТУ ім. Кондратюка.

Ірина Івасько у ПНТУ Ірина Івасько у ПНТУ

Вона вступила на бюджетне місце. Протягом чотирьох років благодійний фонд виплачував їй щомісячну стипендію та оплачував проживання у гуртожитку в Полтаві. Перед вступом до магістратури Ірина Івасько вдруге звернулася за допомогою до фонду: подальше навчання було платним. І завдяки «Повір у себе» вона отримала диплом не лише бакалавра, а й магістра.

— Є професії, в яких можна швидко досягти професійного піку, а потім роками тупцювати на місці. У програмуванні без нових знань і постійного самовдосконалення нічого робити. Але мені подобається вчитися, відчуваю себе на своєму місці у життя. Дякую за це відчуття моїй родині та фонду, — розповідає Ірина Івасько.

Вона радить усім школярам, які дізналися про благодійний фонд «Повір у себе», отримати свій шанс на якісну й конкурентну освіту. Адже це не просто організація.

Це певне «місце сили», де молодь може не лише отримати допомогу меценатів, а й обмінятися досвідом, знаннями, корисними контактами між собою. Для цього представники фонду час від часу збирають стипендіатів на спільні заходи.

Ірина Івасько постійно зростає професійно Ірина Івасько постійно зростає професійно

Сьогодні Ірина Івасько працює програмістом у представництві однієї німецької фірми у Полтаві. У вільний час малює для душі й мріє про своє майбутнє, де їй та близьким людям цікаво жити. Власне, у неї все трапляється так, як вона написала у своєму есе перед вступом у магістратуру:

«Мені важко усвідомлювати невідворотність кожного свого вибору. Адже коли ти молодий, здається, що все ще можна буде повторити. Та я задоволена своїм вибором, задоволена професією, яку обрала. Бо не дарма говорять, що одним із критеріїв щасливого життя людини є знайти справу до душі. Для того, щоб вона працювала з інтересом та натхненням. І я дуже вдячна, що на моєму життєвому шляху трапляються люди, які підтримують мене, цінують мій вибір, допомагають повірити у себе та дають можливість стати на крок ближче до своєї мрії».

ГО «Полтавщина Аграрна»

Партнерський проект

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему