Розмір тексту

Голова Щербанівської громади Ігор Процик про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: «Ми просто виконували свою роботу»

Ігор Процик — учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Ігор Процик — учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Минули десятки років, але люди пам’ятають і шанують тих, хто захистив наступні покоління від радіаційного лиха. Серед них і голова Щербанівської громади Ігор Процик.

Чорнобильська катастрофа — найбільша за всю історію ядерної енергетики. Масштаби лиха та наслідків стали найтяжчими в історії планети. А ліквідатори врятували мільйони життів. Із серпня по жовтень 1986 року в зоні ЧАЕС перебував і нинішній очільник Щербанівської громади Ігор Процик. Тоді звичайний лейтенант, командир взводу хімбату.

— Із самого початку мав впевненість, що буду там, бо в мене така спеціальність. Зателефонували з військкомату, пройшов медогляд і поїхав у зону. Звичайно, був страх — куди без нього. Але ще була чітка впевненість, що це потрібно зробити. Нам, молодим військовим, іноді було дуже важко. Але ми виконували свою роботу, — говорить Ігор Степанович.

Батальйон, де служив Ігор Процик, ремонтував спецтехніку, заражену радіацією.

— На завдання виїздили по чотири-п’ять осіб разом із командиром. Хлопців часто змінювали, щоб вони їздили в зону ЧАЕС не щодня, а хоча б раз на 3-4 дні, — ділиться ліквідатор.

У вересні 1986 року Ігоря Процика замінили, адже у нього було опромінення 20 рентгенів. Але своє перебування у ЧАЕС він вважає не героїзмом, а обов’язком.

Голова Щербанівської громади Ігор Процик Голова Щербанівської громади Ігор Процик

— Ми просто робили свою роботу. Увечері зі станції приїздили стомлені, засмаглі від радіації. Є альфа, бета і гамма-випромінювання. Це коротко-, середньо- і довгоживучі. Кожне має різне проникнення. А там вони всі були разом. Тому обличчя у нас були багряно-червоними. А ще там постійно у повітрі був запах йоду. Пам’ятаю, приїздиш зі станції й по запаху відчуваєш, що стався викид. А потім підіймаєш голову: на вулиці туман, сонця взагалі немає. І так кожні 18 годин, — розповідає очільник громади.

Ігор Процик згадує, як виглядала Прип’ять понад 30 років тому. Не приховує, що це була моторошна картина.

— Місто було пусте: на вулицях розкидані речі, ляльки, дитячі візочки. Їдеш вулицею: вона широка, красива, а навколо ні душі. А буває, піднімеш голову, а там у вікні кимось забутий одяг сушиться. Або вітер простирадло колихає, — говорить Ігор Степанович.

Ігор Процик — член союзу чорнобильців. Організацію створили 1989 року.

— У багатьох із нас були проблеми зі здоров’ям, соціальні, побутові. Ми надаємо психологічну підтримку ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Бо коли повертаєшся звідти, зовсім по-іншому дивишся на світ. Ми й зараз спілкуємося, бо це вже більше, ніж дружба. Це справжнє братство, — ділиться учасник ліквідації Чорнобильської АЕС.

Щороку у громаді відзначали 14 грудня, але цьогоріч через карантин масових заходів не буде Щороку у громаді відзначали 14 грудня, але цьогоріч через карантин масових заходів не буде

Щорічно Щербанівська громада влаштовувала концерт і частування для ліквідаторів Чорнобильської аварії. Але цьогоріч через пандемію COVID-19 масових заходів не проводитимуть. Нині на території громади мешкає 71 ліквідатор і 13 їхніх вдів. Вони отримають матеріальну допомогу від сільської ради.

— Цьогоріч відзначатимемо свято лише у колі рідних. Але після завершення карантину обов’язково зустрінемося. Вдячний всім ліквідаторам аварії на ЧАЕС і бажаю їм здоров’я. І царство небесне тим, хто віддав своє життя в ранньому віці через цю катастрофу, — зазначає голова Щербанівської громади Ігор Процик.

Пресслужба Щербанівської громади

Партнерський проект

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему