Полтавці панахидою вшанували пам’ять полеглих у липні Героїв російсько-української війни-фото
У неділю, 9 серпня в Полтавському кафедральному Свято-Успенському соборі Православної церкви України (ПЦУ) відбулася традиційна панахида за усіма воїнами, які в ЛИПНІ цього року загинули в боях російсько-української війни за незалежність України. Організатори заходу: Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП), Полтавська єпархія ПЦУ, обласний відділ Міністерства у справах ветеранів України.
Панахиду відправив архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір разом із духовенством єпархії. Очільник єпархії під час літії згадав імена кожного з ВІСЬМОХ вбитих окупантами воїнів російсько-української війни. Наймолодшому захиснику України — 18 років, а найстаршому — 41. На панахиді були присутні віряни , капелани ПЦУ, а також Олександр Товпига — начальник відділу в Полтавській області Міністерства у справах ветеранів України, доброволець фронту. Протягом поминальної служби люди тримали у руках портрети 8-ми загиблих у липні Героїв.
«Переважна більшість російського суспільства вражена хворобою, яка має чітку назву — «російський імперіалізм». Як писав Тарас Шевченко: «неситим оком за край світа зазирає,чи нема країни,щоб загарбать і з собою взять у домовину». І це ключова причина цієї війни. Адже російські агресори мають на меті ліквідувати нашу державність, повернути Україну у свою сферу впливу», — зазначив регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він наголосив: «Ворожі російські окупаційні війська у липні 343 рази обстрілювали наших захисників. У липні за незалежність України віддали своє життя 8 фронтовиків.45 Захисників України окупанти поранили. Це ціна нашого мирного життя у минулому місяці. Вічна пам’ять і вічна дяка Героям!»
Олег Пустовгар розповів про загиблих Героїв:
1) Олег ШИЛО, 30-а окрема механізована бригада імені Костянтина Острозького. Народився 5 квітня 1991 року в Києві. Учасник Революції Гідності. Загинув 8 липня у районі Попасної на Луганщині від снайперського обстрілу.
2) Молодший лейтенант Тарас МАТВІЇВ, 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила. Народися 18 лютого 1989 року в Любешівському районі Волинської області, але з дитинства мешкав у місті Жидачів на Львівщині. Активний учасник Революції Гідності, журналіст, громадський діяч. Загинув 10 липня під Троїцьким на Луганщині, врятувавши двох побратимів. Посмертно удостоєний звання Герой України та ордену Золота Зірка.
3) Євген ЧУМАЧЕНКО, 79-та окрема Миколаївська десантно-штурмова бригада. Народився 26 березня 1988 року в місті Ізмаїл на Одещині, але з дитинства мешкав в Арцизі. Загинув вранці 13 липня внаслідок обстрілу позицій біля села Славне Мар’їнського району. Залишилась дружина і двоє дітей.
4) Лейтенант Дмитро КРАСНОГРУДЬ, 137-й окремий батальйон морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти. Народився 18 жовтня 1978 року на Донеччині. Мешкав у місті Лиман Краматорського району. Розвідник, учасник війни з величезним досвідом. Він загинув 13 липня під Зайцевим. У Красногрудя залишилась дружина і двоє синів.
5) Микола ІЛІН. 137-й окремий батальйон морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти. Народився 23 квітня 1984 року в білоруському місті Могильов. Учасник опозиційного руху у своїй країні. Громадянин Естонії, воював за Україну на фронті з березня 2020 року. Загинув 13 липня під Зайцевим внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час спроби врятувати пораненого розвідника Ярослава Журавля. Тіло Миколи окупанти передали українській стороні 17 липня. Перед тим його грубо розітнули, витягнувши уражені осколками органи й деякі кістки (щоб приховати сліди нетипової міни). Після чого так-сяк зашили.
6) Ярослав ЖУРАВЕЛЬ, 137-й окремий батальйон морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти. Народився 8 березня 1980 року в Андріївці, Верхньодніпровський район Дніпропетровщини. Розвідник, друг Красногрудя. За плечима довгий бойовий шлях — на фронті з 2015 року. Був у групі розвідників, яку вів лейтенант Красногрудь. Коли той підірвався — Журавель пішов у групі, яка мала забрати тіло Дмитра за домовленістю з росіянами. Був поранений під час підлого обстрілу їх групи. Зумів відповзти кількасот метрів від місця і сховатись у балці. ТОЧНА ДАТА СМЕРТІ НЕВІДОМА. Залишилась дружина та дві доньки.
7) Василь КРАВЧЕНКО, 503-й окремий батальйон морської піхоти. 26 років, уродженець Хмельниччини, Ізяслав. У 2014 році служив у прикордонниках, із 2016-го — у морській піхоті. Загинув 20 липня на взводному опорному пункті в районі села Шуми. Похований на Алеї почесних поховань Центрального кладовища Ізяслава.
8) Артем КОЗІЙ, 1-й окремий батальйон 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Народився 21 вересня 2001 року в місті Южноукраїнськ на Миколаївщині. Батько теж служить у ЗСУ. Загинув 21 липня під час обстрілу позицій морпіхів у районі Павлополя. Був евакуйований до шпиталю, але все ж помер.
Світлини із заходу: вірянин ПЦУ Олександр Розум, державне агентство «Укрінформ» (Сергій Пустовіт); світлини полеглих Героїв: офіційні сайти УІНП , інформагенції Міністерства оборони «Арміяінформ» та інтернет-видання «Новинарня»
