Розмір тексту

Persona grata: Олена Острогляд

Олена Острогляд Олена Острогляд

Цикл зустрічей із цікавими людьми продовжить знайомство із талановитою художницею Оленою Острогляд

[Відео було видалено]

ВЕД: Доброго ранку усім, хто приєднався до «Вашої хвилі». Традиційно о цій порі у нас стартує проект «Персона грата» — спільне дітище рідного радіо та інтернет-видання «Полтавщина». Щотижня говоримо про цікавих людей нашого краю, про яких варто дізнатися. У студії цього ранку я, О.Гончарова, а сьогоднішньою моєю гостею буде талановита і дуже світла людина, художниця Олена Острогляд. Доброго ранку вам, Олено!

ОСТРОГЛЯД: Добрий ранок!

ВЕД: Почнемо, мабуть, із традиційного питання, і думаю, що не я перша вам його поставлю: як ви почали творити, малювати, тим паче, такі світлі роботи? Коли вони вперше з’явилися?

ОСТРОГЛЯД: Найперше, я завдячую своїй мамі, яка ще з самого раннього дитинства запримітила, що я маю певні здібності. Це все почалося з дошкільного віку, коли я вже почала ходити і в студію, потім була художня школа, потім був ВНЗ і так от на все життя.

ВЕД: А ті перші роботи, вони по стилю в цілому дуже відрізнялися від того, що ви творите зараз?

ОСТРОГЛЯД: Я думаю, так, бо до цього я вже прийшла після набутого досвіду, професійної освіти, але це все для душі, тому від цього приємно.

ВЕД: А ніколи не виникало бажання сказати: все, я більше не буду малювати, буду робити щось абсолютно інше, хрестиком вишивати, писати, вірші складати, ще щось?

ОСТРОГЛЯД: Ні, тому що це моя професія, я її дуже люблю і я дуже рада з того, що моє хобі і моя професія , вони споріднені.

ВЕД: Кожен митець має звідкись черпати натхнення. Що надихає вас, певний внутрішній стан, чи якісь події зовнішнього світу спонукають?

ОСТРОГЛЯД: Я думаю, що вони взаємопов’язані, тому що мій внутрішній стан і плюс зовнішні фактори, вони досить сильно впливають. Навіть будь-який день, будь-яка подія, будь-яка рослинка, будь-який там дощик навіть, він приносить мені певні чарівності всякі.

ВЕД: А ніколи не хотілося спробувати себе у чомусь іще — намалювати, рамки зробити, оздобити чимось іще свої роботи, якось поєднати одне захоплення з іншим?

ОСТРОГЛЯД: На привід оздоблення, мабуть, ні, тому що я думаю, що головне, це те, що зображення є на самому аркуші, а оздоблення — то вже другорядне.

ВЕД: З приводу зображень. Ваші феєньки — чому вони? Хтось може сказати, що це трішечки дитяча тема, але малюнки настільки світлі, настільки позитивні, так, змушують усміхатися, чому саме феєньки.

ОСТРОГЛЯД: Феєньки виникли від того, що вони живі. Це як нібито певні душі від будь-якого предмету, будь-якої рослинки, будь-якого стану, вони для мене живуть. І от тому, мабуть, із-за того і виникли ці феєньки, бо вони приносять оці чарівності, саме тому і вони.

ВЕД: А ніколи так не бувало, що ви намалювали, думаючи про щось, а потім ця подія чи бажання взяло і здійснилося?

ОСТРОГЛЯД: Воно здійснюється у тих людей, які надихаються потім моїми роботами, бо вони отримають їх і вони дійсно потім в них трапляються всякі приємності і мені приємно від цього.

ВЕД: Тобто така чарівна сила у цих феєньок таки є?

ОСТРОГЛЯД: Я думаю, що є.

ВЕД: Сподіваємося, що наші слухачі таки знайдуть ваші роботи помилуються ними. Чи здійсняться їхні бажання, то вже як доля складеться, але, принаймні, позитиву нададуть, так це 100%. А от крім феєньок у вас є улюблені роботи серед власних?

ОСТРОГЛЯД: Кожна нова робота, вона є певний час улюблена, але потім проходить, приходить натхнення, створюються нові роботи. Тому я не можу визначити , певно, якусь одну роботу або кілька робіт.

ВЕД: Скільки часу у вас проходить від того, як ідея з’явилася в голові і до того, як вона остаточно втілилася, що ви кажете: це все, крапка, я закінчила?

ОСТРОГЛЯД: Деякі роботи можна створити за годину навіть, а над деякими я працюю і рік. Тут справа саме у натхненні з кожною роботою, деякі хочуть швидко закінчитися, а деякі хочуть продовження певного.

ВЕД: Тобто вони чекають, доки...

ОСТРОГЛЯД: ... так, прийде їхня нагода, так, дуже багато в очікуванні так би мовити.

ВЕД: Тобто у вас дома такий собі мистецький креатив, що отут вже закінчене, ось тут в одному куточку щось одне чекає, в іншому інше чекає?

ОСТРОГЛЯД: Так і є, є закінчене, воно окремо, а є почате і воно стоїть окремо, чекає на мене, визирає: ну коли ж ти до нас повернешся?

ВЕД: А буває так, що наприклад, ну зовсім начебто не збиралася, а тут серед ночі чи під час якогось заняття сяйнула думка, все кидається і — побігла, поки спіймала?

ОСТРОГЛЯД: Це сама велика проблема, тому що коли тобі час треба виділяти на щось серйозне, бо інша робота є, а тут хочеться рисувати, все кидаєш і рисуєш.

ВЕД: А оточуючі це сприймають з розумінням чи...?

ОСТРОГЛЯД: Ну потім я викручуюсь. Шкоджу собі, не сплю, але викручуюсь. Треба все робити, все встигати.

ВЕД: З приводу роботи. Знаю, що Ви ще вчите студентів у нашому національному технічному університеті. Розкажіть, будь ласка, кого вчите?

ОСТРОГЛЯД: Так, в мене любима робота. І я також завдячую тим, що я і за фахом художник, і працюю, але не з художниками, а з майбутніми архітекторами. Мені дуже подобається. І це цікаво, тому що вони дуже хочуть творити, і в нас, я думаю, це виходить спільно.

ВЕД: А що ви творите, трішки розкажіть, чому вчать зараз сучасних молодих архітекторів?

ОСТРОГЛЯД: Традиційно: предмет, живопис, рисунок, вивчаємо з ними колір також. Освіта традиційна, але намагаємось щось своє вносити, певними завданнями зацікавити вже молодь. Тому роботи досить багато, але вона цікава, тому що потрібно щось змінювати і ці зміни є, і ми можемо бачити, які саме. І діти орієнтуються, хочуть працювати в цьому, вони допомагають в роботі досить сильно.

ВЕД: Тобто сучасна модернова комп’ютерна графіка все одно не замінює процесу живого творіння руками, а не мишкою?

ОСТРОГЛЯД: Ні, для того, щоб потім робити все в комп’ютері, однаково треба мати базу, і цю базу якраз ми даємо, і вони потім дуже радіють, коли вони це вже вміють робити, і там тоді все легко виходить.

ВЕД: А роблять вони якісь замальовки з натури, практика у них є?

ОСТРОГЛЯД: Так, у нас є практика і, до речі, вже не дочекаємося закінчення семестру. В нас починається дуже цікава практика на 2 курсі, вона живописна, тому ми ходимо по місту і пишемо етюди. А так, кожне з занять, воно починається з розрисовки, кожен курс має для себе певні завдання, в яких ми працюємо, розрисовуємося.

ВЕД: А от ви самі як налаштовуєтесь, коли є час для творчості. Ви якось готуєтесь до цього, є якийсь ритуал, чи як на душу ляже, так і буду сьогодні малювати?

ОСТРОГЛЯД: Потрібне натхнення, потрібен стіл і потрібен чай. Я думаю, що це такий атрибут, без якого я не можу просто ні працювати, ні існувати.

ВЕД: А який чай ви п’єте?

ОСТРОГЛЯД: Ой, чаї в мене різні, тому це дуже великі історії. кожен день має свій чай, а інколи і декілька, тому чим більше різних, тим краще. Я не можу визначити, який саме.

ВЕД: А улюбленим рецептом чаю поділитеся із нашими слухачами?

ОСТРОГЛЯД: Так, досі у мене найулюбленіший — це чорний чай і трішечки кримської натуральної лаванди туди, це дуже-дуже смачно.

ВЕД: Ой, ви так смачно це сказали, з таким виразом обличчя, що я уявила цей запах такої гарячої лаванди, що росла під кримським сонечком. А цукор, мед, тістечка, вареннячко, що-небудь смачненьке, солоденьке?

ОСТРОГЛЯД: Ой, це тістечка всякі їдять в мене феєчки, я їм за це завдячую, а так, я думаю, що краще було б трішечки меду, насправді корисніше було б.

ВЕД: Так, трав’яного такого, який теж пахне літом і сонцем? Коли ви вже згадали про феєчок, то повернемося все-таки до вашої роботи, бо трішечки відхилися в кулінарію. Розкажіть, будь ласка, виставки у вас були, де, які, коли?

ОСТРОГЛЯД: Так, оскільки я є членом молодіжної Спілки при Полтавському об’єднанні художників професійних, то в нас постійно діючі є виставки, до речі зараз вона проходить в Гадячі, туди відвезли наші роботи. А раз на рік у нас завжди буває виставка саме нашого об’єднання. Крім того, коли є час, я приймаю участь і в професійних виставках: в позаминулому році була в Дніпропетровську, в минулому році була і в Києві виставка, але більш за все я таки зорієнтована поки що на Полтаві.

ВЕД: А планів організовувати виставки десь подалі, можливо, за кордоном — немає?

ОСТРОГЛЯД: Є, але для того також потрібен час. В мене є проекти, над якими я працюю і хочу їх закінчити, а потім буду думати про виставки. Я думаю, їх можна провести не тільки за кордоном, але і знову ж таки в Полтаві, тому що хочеться показати, але треба час, щоб закінчити їх.

ВЕД: Сподіваюся, що у Вас буде і час, і натхнення, що таке ви виділите, знайдете десь 25-ту годину на добу, можливо 26-ту. До речі, коли ви говорите про Полтаву, у вас починають сяяти очі? Не думали ніколи про те, що столиця чи міста-мільйонники дають більше можливості показати людям свою творчість, більше шансів? Не думали про переїзд?

ОСТРОГЛЯД: Певний час я навіть мешкала за кордоном, але з радістю повернулася до Полтави. Я ціную наше місто і, мабуть, саме закордон мене навчив цінувати і любити те, що ми маємо — Україну і своє рідне містечко. І неважливо де ти є і де ти працюєш, головне, щоб в тебе було натхнення і були роботи, а все інше прийде.

ВЕД: Ви корінна полтавка?

ОСТРОГЛЯД: Так, полтавка я корінна.

ВЕД: Сподіваймося, що наші слухачі повірять на слово, що добре там, де ми є, а зовсім не там, де нас немає. З приводу ваших проектів: знайшла інформацію про вас і ваші роботи у проекті «Захід-Схід». Це такий собі мистецько-літературний проект, і ваше ім’я значиться навіть серед авторів. Розкажіть, що це за проект, коли його придумали, коли ви брали в ньому участь, і як взагалі до нього потрапили?

ОСТРОГЛЯД: Це було дуже давно, ще мешкала за кордоном, до мене прийшов лист електронний з проханням, мовляв, шукаємо українців, вийшли на мене і запросили прийняти участь. Я з радістю взяла участь. Чесно кажучи, мене дуже часто до нього повертають, хоча зараз я не настільки тісно пов’язана з цим проектом. Але мені дуже приємно, тому що саме через нього чомусь до мене приходять люди, тому, можливо, треба повернутися і мати все ж таки тісніші зв’язки саме з авторами цього проекту. Я дуже їм завдячую за це, дякую.

ВЕД: Тобто такий маленький крок, що потім вам відлунює знову і знову.

ОСТРОГЛЯД: Так, так і є.

ВЕД: В цьому проекті викладені ваші роботи. У них така яскрава кольорова гама, здається, що завжди, коли ви творите, це настрій суцільного позитиву. Буває таке, що хочеться писати , коли на душі не те, що кішки шкребуть, а такі велетенські левики, пантери чи тигри? Буває, що те, що на душі неспокійно, вимальовуєте?

ОСТРОГЛЯД: Да, да, і погане, але погане чомусь не лізе. Так само, як і кольорова гама: наскільки мені самій хочеться, бо я в кольорі все ж таки знаюсь. Інколи мені думається. що ж ти робиш, знову це все яскраве, знову воно настільки плямисте?! Але чомусь от так от, виходить саме так, можливо, на то йому доля така.

ВЕД: Тобто чорно-біле — не йде воно на душу?

ОСТРОГЛЯД: Не йде, не йде, я не за погане в мистецтві, я за позитивне, тому я більше схильна до того, щоб було більше гарного, більше приємного, жіночного, особливо те, що зображують жінки.

ВЕД: Так, мабуть, все ж таки доля жінок — творити, а не руйнувати, на це є всілякі негаразди, якими наше життя багате. Знаєте, інколи ми просимо наших гостей розказати якусь притчу, можливо, казку, яка б відкрила вас, як особистість, людині, яка зовсім нічого про вас не знає? Як би ви описали?

ОСТРОГЛЯД: Не знаю про казку. Тому що я не дуже люблю навколо своєї персони якихось рухів таких, говорити про себе якось дуже ніяково. Тобто там за мене говорять вони всі, їх дуже багато, і тому навіть так трішечки зніяковіла я. Щоб пошукати відповідь на це питання, я думаю, мені краще це зобразити, ніж розповідати. На те і професія моя — художник.

ВЕД: До речі, ви згадали, що є членом Спілки молодих художників. Що це за Спілка, скільки членів вона у Полтаві налічує, з якого часу діє і чим займається?

ОСТРОГЛЯД: Ой, ми стояли у витоків. Ми — це моя група, ще коли навчались. Тоді було вперше запропоновано створити заново, відновити молодіжний рух у Полтаві, і зараз ми дуже завдячуємо саме голові Спілки художників за це, що знову повернулися. Нами були організовані навіть перші виставки, при взаємодії викладачів кафедри образотворчого мистецтва. Була перша виставка відкрита і далі вони набули досить великої систематичності. Я навіть деякий час її очолювала, але потім виїжджала. Зараз Спілка також існує повноцінно. Налічує різну кількість, тому що в нас дуже багато студентів, які ще хочуть вступити, але вони часто від’їжджають, тож немає певного числа. Діючих на виставках художників, яких приймають, їх приблизно до 20, більше 20, але вони є, і це дуже приємно, що існує рух, тому що ми вже є пенсіонерами для нашої Спілки, нам вже давно пора звідти виходить, але немає часу на професійну Спілку, але думаю, все свого часу буде. Головне — творити, робити і це показувати.

ВЕД: А, зазвичай, де ви виставляєте ваші роботи?

ОСТРОГЛЯД: Зазвичай, якщо проводить виставки Галерея мистецтв, то саме там вони і виставляються. Якщо Спілка художників — то у виставковій залі при Спілці художників, у Художньому салоні.

ВЕД: Отож, шановні слухачі, не проходьте мимо. Адже попри те, що зазвичай, туди заходять люди за фарбами і пензлями, можете зайти туди за красою, помилуватися картинами. До речі, а картини, які там виставляються, придбати можна, якщо комусь дуже закортить?

ОСТРОГЛЯД: Я думаю, так, головне звернутися потім до організаторів, спитатися і вони...

ВЕД: ... тобто закінчується виставка і можна собі придбати?

ОСТРОГЛЯД: Так, так.

ВЕД: Дякую за розповідь, Олено. До речі, у нас в програмі ще є така річ, як анкета Пруста, але трішечки розширена. Ми повертаємося до неї не завжди, але сьогодні, думаю, доречно буде поспілкуватися по питанням цієї анкети. Отож, знак Зодіаку?

ОСТРОГЛЯД: Я — Водолій.

ВЕД: Зимовий знак?

ОСТРОГЛЯД: Зимові, за це я дуже люблю зиму, так, я дуже люблю свій знак Зодіаку.

ВЕД: Кажуть, що це один із найбільш творчих знаків Зодіаку. Принаймні, у тому, що стосується мистецтва, що стосується живопису, музики і т.д. Коти чи собаки?

ОСТРОГЛЯД: Ой, рисую, чомусь, котів, а живуть дома тільки собаки, хоча все дитинство хотілося котика, котика, котика, а зараз я не знаю життя без собаки, в мене 2 собаки вдома живе, отак от.

ВЕД: А додати до них третього котика?

ОСТРОГЛЯД: Ні, мабуть, зараз вже ні, зараз котики тільки на картинках. Туди вони пішли всі.

ВЕД: Авангард чи класика?

ОСТРОГЛЯД: І те, і те, тому що я не можу виділити для себе певного стилю, чогось улюбленого. Кожна робота, вона — або подобається стан її, або ні. Тобто або мені хочеться на неї дивитись, або ні, тому я не можу виділити, бо в мене є вподобання і там, і там.

ВЕД: А у їх поєднанні?

ОСТРОГЛЯД: Коли воно правильне, осмислене, значуще, тоді так, чому б і ні?

ВЕД: Блондини чи брюнети?

ОСТРОГЛЯД: Руді.

ВЕД: Знайшли третій варіант?

ОСТРОГЛЯД: Я навіть в дитинстві домальовувала собі веснянки на обличчі, мені так подобалися руді страшенно.

ВЕД: М’ясо чи риба?

ОСТРОГЛЯД: Та не знаю, рибу, мабуть, більше.

ВЕД: А шампанське чи горілка, ось таке дивне запитання, як для панянки, але...

ОСТРОГЛЯД: Не те, й не те. Чомусь якось ні туди, ні туди, краще чашечку чаю випити, задоволення більше.

ВЕД: Я таки відчувала, що ви закінчите все це фразою про чай. Синиця в руках, чи журавель в небі?

ОСТРОГЛЯД: Мабуть, десь синя пташка в подумках, це краще, як на мене. Мені завжди подобалася сама оця ідея синьої пташки, бо вона десь там. Тому не та й не та пташка, а синя пташка, яка навкруг нас кружить і несе нам надії певні.

ВЕД: А якби ви побачили цю синю пташку і була можливість підставити долоні, щоб вона сіла, або просто милуватись її польотом, що б ви вибрали? Хотіли б відчути її в долонях?

ОСТРОГЛЯД: Ні, я боюся птахів на дотик. От знову таки рисую котів, рисую пташок, але я їх боюся торкатися, тому я буду милуватися тільки. Вони для мене настільки чарівні, але так щоб... От як люди люблять квіти, щоб не зрізані були, так для мене пташки, вони повинні бути вільні.

ВЕД: І нічого їх руками хапати?

ОСТРОГЛЯД: Так, так.

ВЕД: Повертаємося до анкети Пруста. Тут якраз споріднене питання: дія чи споглядання. Спостерігати чи таки щось ...

ОСТРОГЛЯД: ... мріяти, мабуть, більше. Помріяти, побачити, помріяти, потім зробити, тому це безперервний рух, може, не те, не те, дія не є визначною, вони взаємопов’язуються.

ВЕД: Просто бігти заради того, аби бігти — не ваш метод.

ОСТРОГЛЯД: Ні, ні.

ВЕД: Ваше життєве кредо?

ОСТРОГЛЯД: Насолоджуйся кожним днем.

ВЕД: А серед історичних особистостей кумирів маєте?

ОСТРОГЛЯД: Ой, не можу я так сказати, щоб мені прямо були до вподоби настільки, щоб створити собі кумира, але є особистості, які мені подобаються, чиє життя мене захоплює.

ВЕД: А хто саме, розкажете?

ОСТРОГЛЯД: Ну от серед художників я у великому захопленні і від М.Шагала, це його життя — це просто щось фантастичне, так само, як і від Х.Сутіна, і дуже багато таких особистостей, про яких читаєш і ти прямо вже не знаєш, наскільки їхнє видатне життя було.

ВЕД: А якби ви могли щось у собі змінити з точки зору фізичних якостей, щось би змінювали, чи залишили б все так, як є?

ОСТРОГЛЯД: Я думаю, наскільки природа дала, настільки воно є, тому я не прихильниик того, що людина змінює себе, навіть антисторонник того, тобто ми є такі, які ми є, треба діяти для того, щоб показувати гарне.

ВЕД: А стандартне жіноче: змінився настрій, змінила зачіску, можливо, стиль одягу, ще щось — це не про вас?

ОСТРОГЛЯД: Я дуже перемінлива в плані, не знаю, може навіть свого душевного якогось стану, але є певні незмінні речі, чомусь...

ВЕД: ... на зовнішності воно не дуже відображається?

ОСТРОГЛЯД: Я думаю, да.

ВЕД: Без чого ви не уявляєте, щоб ви вийшли з дому?

ОСТРОГЛЯД: Без великої сумки, в якій дуже багато всього і вона дуже важка і насправді, коли витягнеш все, там майже нічого немає, але чомусь і те, й те важливо.

ВЕД: А щось — неважливо і хай собі лежить, бо то його місце?

ОСТРОГЛЯД: Да, бо дуже багато чого можна знайти, особливо якщо довго не робити ревізію, то там можна знайти і всякі гілочки, і всякі горішки, і всякі каштанчики, і всякі квіточки навіть і вони будуть засушені між блокнотиками, олівці, пензлики, завжди кажеться, що все тобі потрібне і тому там все є. І не можу без чогось.

ВЕД: Варто викласти щось із сумки, як воно терміново стає потрібним.

ОСТРОГЛЯД: Так, так.

ВЕД: А скажіть тоді, будь ласка, у кожної жінки, мабуть, є кілька сумок, у вас оцей вміст «переїжджає» з однієї сумки до іншої, чи у кожній сумці свій комплект?

ОСТРОГЛЯД: У деяких речей свій комплект, а так взагалі він пересувається, пересувається, ..

ВЕД: ...тобто зранку берете іншу сумку, перекладаєте це все швиденько?

ОСТРОГЛЯД: Так, інколи немає часу, а тут чогось вигадалось піти з іншою сумкою, то перекладаю в останній момент. Я ніколи не можу не збиратися заздалегідь, все в останній момент.

ВЕД: Тобто, наприклад, що одягнете, як нафарбуєтесь, що з собою візьмете, ви звечора не плануєте?

ОСТРОГЛЯД: Ні, не можу, все тільки потім, от після. Навіть в дорогу я збираюся, вже кричать: виходить потрібно, а в мене ще чемодани не зібрані, ну така от я.

ВЕД: А потім, коли повертаєтесь з дороги, одразу розбираєте, чи — нехай стоїть, потім, як буде натхнення?

ОСТРОГЛЯД: Ні, розбираю я одразу, а от збираюся я довго.

ВЕД: А що може змусити вас розсміятися?

ОСТРОГЛЯД: Ой, будь що. Інколи я настільки нестерпна в своєму сміхові, що я не можу його навіть зупинити, тому, я вважаю, це в мене горе моє.

ВЕД: А було таке, що на лекціях ви щось студентам розповідали, і раптом смішинку зловили, все вам смішно, доводилось якось викручуватись з ситуації?

ОСТРОГЛЯД: Та ну не викручуватися, ми тоді всі разом сміємося, да, бувають такі ситуації. Я думаю, вони, навпаки, розряджають обстановку, і всі задоволені від цього, така пауза відпочинку, це ж на користь, на здоров’я.

ВЕД: Звісно. Про улюблені кольори, навіть, не знаю, розкажете щось, оскільки наші слухачі не можуть прямо зараз побачити ваші роботи?

ОСТРОГЛЯД: Так. В дитинстві було чітко: мені подобався бузковий. Лєна, тобі який? — Тільки бузковий. Але зараз ні. От зараз я не можу взагалі сказати, який мій улюблений колір. Тому що якщо почати думати, їх ставити там в певні привілеї, в мене немає жодного, вони всі мені подобаються, у кожного своя ситуація, кожної навіть хвилини. І той, і той, і той, тому можна сказати, зараз всі подобаються.

ВЕД: А найстрашніший сон для вас який, і взагалі, чого ви найдужче боїтеся?

ОСТРОГЛЯД: Якщо не сон, то найбільше я боюся кажанів — це жах для мене чомусь. От я їх страшенно боюся. А сон — це коли я бачу себе у сні, як двійник, оце мені страшно чомусь.

ВЕД: Зрозуміло, а які риси характеру у собі вам не дуже подобаються?

ОСТРОГЛЯД: Риси — це те, що я те, що важливо, не роблю одразу, а все залишаю на потім, а потім получається багато всього треба робити. Це погано.

ВЕД: А у яку епоху ви б хотіли жити?

ОСТРОГЛЯД: Ой, це таке цікаве питання, тому що мені інколи хочеться жити у вікторіанську в Англії, мені подобається, а інколи подобається російський класицизм, коли там все так було добре, і у них було все спокійно, а інколи хочеться на початку століття, коли оці всі дачі були, такі розмови, чаї в садах, а потім думаєш: а як хороше от зараз у нас, тому всюди добре, коли хороше там, де ми зараз живемо.

ВЕД: Ну і наостанок побажайте що-небудь нашим слухачам.

ОСТРОГЛЯД: Так хочеться побажати всього найкращого, теплого, гарного, настрою, щоб він завжди був поряд з вами! І головне — самі творіть навколо себе добро і тоді воно прийде до вас і все збудеться, і все буде дуже добре і позитивно.

ВЕД: І хай буде саме по цьому, приєднуюсь до ваших побажань. Нагадаю нашим слухачам, що слухали ви програму «Персона грата» , а у гостях у нас була ось отака світла і позитивна гостя, художниця Олена Острогляд. Олено, спасибі вам велике за розмову.

ОСТРОГЛЯД: Дякую, Олю, дуже було також приємно з вами мати бесіду.

ВЕД: Спасибі. Нашим же слухачам скажу: почуємось на рідному радіо!

Партнерський проект
Persona grata

Про проект

Редактор проекту:
Радіо «Ваша хвиля»

157

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему