Ідею відновлення Глинської церкви підтримали спеціалісти

Літо 2010 року запам’яталося мешканцям Глинська значним пожвавленням інтересу полтавців до несправедливо забутого святого місця. Ще 7 червня 2009 року клопотаннями краєзнавця та письменника В. Міщанина на вершині пагорбу було встановлено та освячено пам’ятний хрест, і саме з цього моменту почався ніби новий відлік часу для цієї місцини, тернистий шлях до відродження поруганої Святині.

За минулий рік було зроблено значний обсяг роботи. Кілька разів священний Фавор відвідала група волонтерів з обласного центру, що працювали над розчисткою пагорбу від самосіву, терену та чагарнику. 70 років цей пагорб був забутий і покинутий, місцеві жителі випасали тут худобу та використовували його як сінокіс для заготівлі сіна на зиму і лише зараз він почав оживати, ніби посміхаючись до своїх благодійників глибокими ямами-ранами, залишками від старого фундаменту Преображенської церкви.

Щоб прибрати і облагородити за кілька днів місцину площею близько 1 гектара потрібно як мінімум 3-4 бензопили і десятка два дужих чоловіки, тому полтавці згуртувавшись власними силами ставали до праці. Бензопила була лише одна — місцевого жителя, але і це дало змогу за сезон розчистити 2/3 всієї необхідної площі. За літо було організовано кілька таких суботників, які збирали по півтора десятки чоловік. До роботи приєднувалися і місцеві жителі, приходили виказати свою підтримку і старі бабусі, котрі ще пам’ятають «живу» церкву і її трагічну кончину від рук варварів.

Окрім волонтерів у липні минулого року Глинськ відвідав корифей полтавської археології, відомий далеко за межами нашої області науковець, археолог, кандидат історичних наук, заступник директора Центру охорони та досліджень пам’яток археології Олександр Супруненко. Адже без археологічних досліджень тут не обійтися. Олександр Борисович не раз висловлював щиру підтримку і захоплення здавалося б фантастичною ідеєю, і запевнив у всілякому сприянні її реалізації. Місцина, де буде проводитися будівництво, занадто цінна своєю історією, тому безпосередньо перед закладенням фундаменту пагорб мають дослідити знавці минувшини і дати своє «добро». Але уже зараз відомо, щоб менше тривожити історичні пласти, будівництво буде проводитися на місці старого фундаменту.

Відновлювати храм у Глинську буде Юрій Олійник — архітектор, відомий навіть за межами України. Людина талановита та неординарна, його труди прикрашають не одну область нашої держави. Зокрема в Полтаві ним розроблено проект торгово-розважального центру «Конкорд», полтавської Галереї мистецтв, реконструйовано пам’ятник на могилі І. П. Котляревського. Архітектурні споруди за проектом Ю. Олійника зведені у Польщі та Прибалтиці (проект меморіалу жертвам операції «Вісла»). Наразі ж настав час Глинської церкви. Саме тому Юрій Павлович, разом з командою геодезистів прибув відвідав «передову». Немає сумніву, що з таким зодчим храм стане справді неординарною спорудою. Все питання, як завжди впирається у кошти. Щойно ініціаторами будуть знайдені джерела покриття головних витрат — роботи активно розпочнуться.

Відзначення 110-ї річниці освячення храму Преображення Господнього

Кульмінаційною подією минулого сезону стало відзначення 110-ї річниці освячення храму Преображення Господнього 6 листопада 2010 року. Ця дата зібрала близько сотні людей, більша частина яких приїхали з Полтави. У святковій літургії взяв участь і прямий нащадок о. Гермогена — будівничого храму, його праправнук Максим Матвеєв, котрий для цього прибув з далекої Москви. Місцеве телебачення і преса широко висвітлило цю подію.

Дійсно, минулий рік для Глинська пройшов продуктивно! Ми впевнені, що вже у цьому році нашій амбітній команді, з Божою допомогою, вдасться закласти перший камінь у фундамент Преображенської Церкви, а волонтерський сезон відкриється буквально на днях!

Іван ЧАБАН