Голос віри: Великдень

Душа наша, як птиця,
Визволилася з сіті ловців.
Сіть розірвалася, і ми визволилися.
(Пс. 123, ст. 7)

Воскресіння Ісуса Христа — це справжня підстава для чесного християнського життя людини. Як це розуміти?

З погляду сучасного світу Пасха — це святкування відверто найбільш неуспішного проекту за всі часи людства. Адже чим вимірюють сьогодні успіх? Кількістю грошей, речей, нерухомості, яку ми нагромаджуємо впродовж свого життя. Що раніше вдається це зробити, то успішнішими ми себе вважаємо. Судячи з цього, хто назве Ісуса Христа прикладом до наслідування? Він проповідував яких 2,5 роки у найвіддаленішому куточку величезної Римської імперії, а потім був розіп’ятий, так і не накопичивши жодних багатств. Було б у Нього достатньо грошей, міг би відкупитися від розп’яття, чи не так? Однак у Бога був великий задум щодо Свого Сина і цілого людства.

Тут ми наближаємося до найбільшої таємниці християнської віри. «Слово про хрест для іудеїв — згіршення, і глупота — для поган. Якщо б не було Воскресіння, то вся наша проповідь — марна», — говорить апостол Павло у своїх посланнях. Він зауважує те, завдяки чому християни плекають свою віру.

Своїм Воскресінням Христос зруйнував найстрашнішу силу зла — смерть. До Воплочення Ісуса Христа зло безроздільно панувало у житті людства. Бути добрим, чесним, праведним означало приректи себе на страждання. Якщо б ми відкрили розповіді про життя мучеників, святих, то могли б побачити, скільки мук і горя вони перенесли, відстоюючи свою віру. Чому вони це робили, що сподвигало їх на це?

До появи Ісуса Христа диявол — персоніфіковане, втілене зло — намагався залякати праведну людину болем, стражданням, бідністю. Однак людина, присвячуючи своє життя Богу, надихалася протистояти і мужньо переносити будь-які незгоди. То у диявола залишався останній аргумент: смерть. Від смерті не міг втекти ніхто. Тому з погляду сучасної людини праведники були приречені на провал.

Так було до того часу, поки не прийшов дійсний, справжній праведник, що єдиний виконав Божий закон, праведник в усій повноті праведності. Він і подолав зло, померши. Через свою жертву і своє Воскресіння Господь відрив для всього людства вічність, ніби друге дихання для життя.

Той, хто приймає Воскреслого Господа в своє серце, той приймає праведність, той виконує закон Божий. Така людина приймає і Надію, і Любов, які виходять з внутрішнього переконання, з Віри людини. Така людина торкається Вічності.

Саме тієї Вічності, яка в досконалій любові створила Всесвіт, заради людини сама воплотилася в Людині, страждала на Голгофі і воскресла на наш порятунок. Тому разом з Господом воскресає і людина.

Христос Воскрес!

Воїстину Воскрес!

о. Юрій КРОЛЕВСЬКИЙ