«Айсберг», ми і правила підкорення Європи
Одеська компанія «Айсберг» виготовляє холодильне обладнання на замовлення. Їхні вітрини для продуктів можна побачити в одному з магазинів «Сільпо» у Полтаві, зали якого прикрашені ілюстраціями з творів Миколи Гоголя.
Ілюстрації не всім покупцям подобаються: кажуть, чорти та відрубані кінцівки малювати на стінах біля стелажів із продуктами не варто. Але багатьом подобається.
— Малювала полтавська художниця за допомогою проєктора: було цікаво спостерігати, — говорить керуючий справами магазину Максим.
Нестандартний підхід до оформлення магазину стосувався і холодильного обладнання. Воно виготовлене на замовлення в одеській компанії «Айсберг», яка понад 30 років працює із холодом.
— Хороше обладнання в цілому, але є нюанси. Тобто компанії варто повчитися в європейських колег і їй точно є, куди рости, — зазначає менеджер мережі «Сільпо» Сергій.
Власне, на прикладі «Айсбергу» можна зрозуміти нюанси співпраці українського машинобудування з ЄС.
Чому Європа купує наше
— «Айсберг» — одне із тих підприємств, які знайшли свій власний вихід на європейські ринки. Які стали бенефіціарами знесення мита на експорт готової продукцію, а також на імпорт із країн ЄС комплектуючих. І це одна із тих доріг, якою йде українська економіка, — зазначає прес-аташе представництва ЄС в Україні Давід Стулик.
Європейський дипломат Давід Стулік
За останні чотири роки 800 українських підприємств почали стабільний експорт своєї продукції до країн ЄС.
Продають як сировину, так і готову продукцію. З останньою — важче, тому що вимоги — вищі.
— Ринок ЄС найскладніший саме для нашого машинобудування. Якщо сільське господарство постачає в основному сировину, то із тим же холодильним обладнанням не все так просто. На наш український метал та скло не можна розраховувати. Годиться тільки дерев’яне пакування з вітчизняного лісу. Все інше — імпорт. У першу чергу, з країн ЄС. Цікаво, що з української сировини, експортованої за кордон, ми, часом, купуємо елементи майбутніх конструкцій, — розповідає генеральний директор «Айсбергу» Олег Антоненко.
Знаний ще за радянських часів виробник холодильного обладнання сьогодні — серед лідерів галузі. Постачає продукцію як до торгових мереж України, так і в ЄС, до країн Азії. Важливими ринками збуту для «Айсбергу» були казахський та киргизький. Але, через заборону Росії на транзит продукції українського машинобудування на схід, цей напрямок поки що «заморожений». Врятувало те, що компанія мала й інші ринки: тому втрату одних компенсували іншими.
Родзинка «Айсбергу» — можливість для іноземних інвесторів отримати продукцію на індивідуальне замовлення: нестандартної форми, з ексклюзивними додатковими деталями тощо. Як з’ясувалося, таке устаткування й продавати легше. Наприклад, особливою популярністю в ЄС користуються одеські вітрини-діжки під соління, виконані в українському стилі.
Генеральний директор компані «Айсберг» Олег Антоненко
Холодильні вітрини-діжки під соління готуються до експорту в ЄС
Співпрацювати з ЄС «Айсберг» почав з 2008 року. Причому, попри конкуренцію, компанія не поступалася ціною: не можна сказати, що продукція одеситів дешева. Але, як тут кажуть, «нам немає сенсу працювати заради слави, ми працюємо заради грошей». Мабуть, тому компанія сьогодні має замовлення на місяці вперед.
— На будь-який ринок потрапити однаково складно, європейський чи ні. Важливо, щоб якість і ціна продукту були затребуваними, — зазначає Олег Антоненко.
Що гальмує наше машинобудування
Щоб українське машинобудування вижило і конкурувало з європейським, воно повинне генерувати нові ідеї та створювати цікаві конструкції.
Хоча для холодильного обладнання створені пільгові умови при поставці до ЄС, цей вид експорту все одно дорого обходиться українським виробникам. Причин багато. Серед них — дорогі кредити, відсутність програм державної підтримки галузі та міждержавних угод, які пожвавлюють торгівлю. Українські машинобудівники не мають підтримки рідної країни під час проведення міжнародних заходів. Приміром, уряд Туреччини, хоча вона й не входить до ЄС, компенсує виробникам 50% витрат на міжнародних виставках. Заважає й висока собівартість витрат на транспортування комплектуючих сюди, готової продукції — туди. Ну і зарплати у вітчизняному машинобудуванні майже зрівнялися з європейськими.
Один із цехів одеської компанії
— Європейський ринок у цілому нерентабельний для наших виробів. Але ми зацікавлені у ньому, тому що це можливість згодом вийти на інші ринки. Якщо ти зміг створити якісну техніку, що відповідає жорстким вимогам ЄС, то ти легко пройдеш в інших країнах, куди, до того ж, поставляти вигідніше, — підсумовує Олег Антоненко.
Сьогодні серед вимог до холодильного обладнання в ЄС йдеться про енергоефективність, економічність, екологічність, безпеку експлуатації. А стосовно холодоагентів існують специфічні умови.
Так, через глобальне потепління заборонені до використання «парникові» фреони. Як, наприклад, R22, за яким і досі сумують вітчизняні виробники: він був хорошої якості та доступний за ціною. А до інших холодоагентів введені податки та штрафи за витік в атмосферу. Наприклад, у скандинавських країнах податок на фреон R404A складає 75 євро за 1 кг. А штраф за витік 30% фреону протягом року з холодильної установки у Нідерландах складає для виробника 29 тисяч євро (!)
Попри такі жорсткі умови, як бачимо, «Айсберг» частину своєї продукції стабільно постачає до країн ЄС.
Але не тільки Одещина може похвалитися виходом на європейські ринки свого машинобудування. На Полтавщині окремі успіхи у цьому напрямку мають підприємства «кременчуцького вузла» (АвтоКрАЗ, «Кредмаш» тощо). Проте, говорити про їхні стабільні поставки до ЄС поки що зарано.
