Крок у тепле майбутнє: як жителі Полтавщини переходять на автономне опалення

Одна із критичних проблем в Україні — погана якість централізованого теплопостачання. Воно неефективне та дороге.

Тарифи українським теплопостачальникам встановлює або місцева влада, або Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) за принципом собівартість +6%. Крім того, такі підприємства — монополісти, які одночасно контролюють і генерують потужності, а також систему трубопроводів, якими опалення дістається в оселі українців.

Для більшості країн ЄС централізоване теплопостачання — скоріше виняток, ніж реальність. Поступово й Україна почала свій шлях до автономного опалення.

Хто на Полтавщині за автономку?

Полтавка Галина Василівна мешкає у трикімнатній квартирі у будинку на вулиці Маршала Бірюзова разом зі своїм чоловіком. Говорить, що майже вся її пенсія йде на обігрів квартири площею у 63 квадратні метри.

— Живемо тут із чоловіком понад 30 років. Якщо подивитись, які списки боржників на під’їзди клеять працівники «Полтаватеплоенерго», то розуміємо, що сплачувати за тепло — розкіш не тільки для нашої родини. У нас централізоване опалення. Під час минулих холодів нам приходили квитанції у 2400 грн за опалення — майже вся моя пенсія. У лютому в платіжці було ще більше — через морози, — розповідає пані Галина.

Система індивідуального опалення

Пенсіонерка зазначає, що неодноразово думала про підключення індивідуального опалення. Але в Україні — мораторій на автономний обігрів окремих квартир у багатоповерхових будинках.

— У нашому будинку переважна більшість — пенсіонери. Ніхто не погоджується на зміну системи опалення. Це дуже дорого, понад 20 тис. грн необхідно на підключення для такого обігріву оселі. А у нас комуналка забирає багато грошей, якщо б не діти, було б зовсім важко. Ми шукали альтернативні шляхи. Сини допомогли замінити старі вікна на металопластикові, за батареями у нас спеціальні тепловідбивні екрани. Це трохи поліпшило ситуацію. Вдається утримувати температуру 17-19 градусів взимку. Проте, коли восени опалення немає, на стінах з’являється цвіль, — розповідає Галина Василівна.

З подібною ситуацією зіштовхнулась й Ніна Боровик, яка мешкає у селі Розсошенці на вулиці Шевченка, 20. Жінка згадує, що через велику заборгованість будинку опалення взимку взагалі відключали.

Ніна Боровик

— У цій квартирі мешкали мою батьки. Пам’ятаю, два роки тому на початку лютого приїхала комунальна служба і відключила подачу тепла на будинок через боржників. У мене на руках була тяжко хвора мати. Я не знала, що робити, аби квартиру хоч трохи нагріти. Дуже шкодую, що про індивідуальне опалення не думала раніше, — розповідає Ніна Вікторівна.

Проте, тієї зими дискомфорт через відключення тепла у будинку відчули не всі. Віра Кайцер уже 13 років має індивідуальне опалення. З моменту відмови від централізованого обігріву ні хвилини не шкодує про свій вибір.

— З 2006 року я користуюсь усіма перевагами індивідуального опалення. По-перше, сплачую сама за себе. По-друге, не сплачую за втрату тепла по дорозі до моєї оселі. А по-третє, не сплачую за роботу котельні. Коли мені потрібне тепло, я його сама включаю і регулюю: зазвичай виставляю котел на мінімум і мені цього достатньо. Маю 23 градуси тепла на трохи більше ніж 40 квадратних метрів. Я всіх сусідів агітую, бо це дійсно потрібна річ, — зазначає пані Віра.

У липні 2019 року життя мешканців Шевченка, 20 змінилося. Щербанівська об’єднана територіальна громада, до складу якої входять Розсошенці, дала зелене світло на зміну системи опалення. Відповідно до домовленостей між місцевою владою та ПАТ «Полтавагаз» мешканці цього та деяких інших будинків платять лише за встановлення котлів. Технічну документацію та очищення димовентиляційних каналів люди отримують за кошти сільської ради.

Першими у списку на автономне опалення був саме будинок на Шевченка, 20.

Будинок на вул. Шевченка, 20 у Розсошенцях

Голова громади Ігор Процик запевняє: ОТГ уже давно було на шляху до індивідуального опалення. На його думку, кожен власник квартири самостійно повинен господарювати у власній оселі.

— Автономне опалення вважається найефективнішим, адже люди не утримують штаб теплопостачання, роботу котельні, тепломережі за власні кошти. Є можливість самостійно управляти температурою в оселі. За необхідності опалення можна відключити, що дуже зручно. У свою чергу ми допомогли людям виготовити проєкти на індивідуальне опалення, що заощадило значну кількість грошей та часу, — зазначає Ігор Степанович.

Досвід енергонезалежного міста

Починаючи з 2005 року, ужгородці законно й не дуже почали переходити на автономне опалення. Тому що вартість централізованого тепла виявилася несправедливо завищеною. Так, за даними аудитів, тепловтрата у мережах Ужгорода складала понад 50% у процесі доставки теплоносія до споживачів.

У 2011-2012 роках міська влада повністю відмовляється від централізованого теплопостачання. Рішення стосувалося не тільки житлових будинків, а й закладів освіти та охорони здоров’я, культури та спорту. Нині в Ужгороді працюють понад 75 локальних автономних котелень.

Наприклад, лікарні, які відмовилися від централізованого опалення, заощаджені кошти тепер витрачають на капітальні ремонти, закупівлю медикаментів.

Такий перехід із централізованого на автономне опалення здатен окупитися за 2-3 роки. За словами чиновників з Ужгорода, у перші роки економія сягнула 120 мільйонів кубометрів газу на рік.

Економія на теплі по-німецьки

Автономне опалення — давно не новина у країнах ЄС у той час, як ми тільки починаємо заощаджувати на обігріві осель. Варто поглянути, приміром, на досвід ФРГ. Наскільки дешево обходиться тутешнім громадянам тепло у холоди?

За даними Федерального агентства праці Німеччини, половина зареєстрованих працівників країни щомісяця отримують понад 2500 євро. Середня пенсія — 1250 євро (34900 грн за курсом 27,9). Двокімнатна квартира площею у 50 квадратних метрів німцям обходиться у 60 євро на місяць (близько 1600 грн за курсом 27,9).

Відповідно, якщо порахувати це співвідношення між доходом громадянина і оплатою за комунальну послугу, в Україні опалення оселі коштуватиме на 30% дорожче.

У Німеччині, як і в інших європейських країнах, комунальні послуги надають сотні фірм. Мешканці самостійно обирають, із ким укладати контракт. Обслуговуючі компанії пропонують різні тарифи, тому єдиної вартості комунальних послуг не існує.

— Ти сам собі господар. Самостійно можеш обрати не тільки із різноманіття компаній, які будуть надавати тобі тепло. Є також можливість обрати, чим опалювати: газом, мазутом, електроенергією, дровами, за допомогою теплових насосів чи сонячних батарей тощо. Нині в оселі моїх батьків встановлюємо змішану систему. Вона працює за допомогою спалювання дерев’яних гранул, повітряного насоса та фотоелектричної станції. Я ж користуюсь звичайним каміном, — розповідає українка Ілона Ушеніна, яка мешкає у Німеччині 12 років.

Кожен будинок має свою систему обігріву. 50% домогосподарств Німеччини користуються газовими котлами.

— У мене газове опалення. За роки користування мінусів не помічала. Це дешево. І я сама вирішую, як опалювати. Подобається, що можу опалення в травні або вересні включити. Завжди вимикаю котел взимку, коли мене немає вдома. Він працює лише тоді, коли є потреба. Зазвичай у мене в оселі 20-23 градуси, — розповідає мешканка багатоквартирного будинку в Штутгарті Ксенія, теж наша землячка.

Газовий котел

Дівчина говорить, що така система функціонує автоматично, навіть вдається економити.

— Раз на рік ми знімаємо показники та відправляємо енергопостачальнику. Він, у свою чергу, робить перерахунок відповідно до того, скільки я «намотала». Тоді два варіанти. Або мені надсилають документ про переплату, або про те, що я маю доплатити. Я споживаю ощадливо, тому мені завжди повертають близько 50 євро кожного року. Тут і пільги не потрібні, адже кожен сам для себе обирає найвигідніший тариф, — зазначає Ксенія.

Проте, газові котли, як й інші установки на вичерпних джерелах енергії, відходять у минуле. Німці поступово все більше віддають перевагу економічнішим та екологічнішим пристроям — електричним, які живляться від сонця чи підземних теплових насосів.

Тим часом в Україні продовжує діяти заборона на підключення окремих квартир до індивідуального опалення, чинна з 2007 року. Тоді уряд постановив, що підключення до автономного опалення оселі можливе за умови, якщо цілий будинок погодиться від’єднатися від централізованого теплопостачання. У разі ж встановлення такого виду опалення в окремих квартирах теплоенерго отримують розбаланс системи, що призводить до великих витрат.

З часом з’явилася законодавча норма, що перехід на індивідуальне опалення у багатоквартирних будинках можливий тоді, коли мешканці хоча б цілого під’їзду одночасно встановлюють у себе автономні котли. Проте, такі випадки — поодинокі. Як показує практика, справа зрушає з місця, коли до неї підключаються органи влади, як це сталося в Ужгороді та у Щербанівській ОТГ.

Вероніка ПРИХОДЬКО