Стипендіатка фонду «Повір у себе», випускниця ПНПУ Ганна Сірий-Козак: «Ця підтримка супроводжувала впродовж шести років навчання»
Ганна Сірий-Козак під час навчання в ПНПУ була стипендіатом фонду «Повір у себе», створеного Віктором та Іриною Іванчиками. Дівчина розповіла, як здобула цю можливість, про студентське життя та що дав їй фонд для нинішньої кар’єри — заступника директора в приватній школі «Чарівний світ».
«У фонді хотіли підтримати обдарованих дітей саме із сільської місцевості»
Ганна родом з Великобагачанського району. З 2009 по 2011 рік навчалася у Полтавському обласному науковому ліцеї-інтернаті імені Антона Макаренка для обдарованих дітей із сільської місцевості. Там багато разів брала участь у конкурсах та олімпіадах, де здобувала призові місця.
— Я зайняла друге місце у конкурсі-захисті робіт учнів-членів Малої Академії Наук. І того літа до мене зателефонував директор Великосорочинської школи-інтернату Іван Фесенко. Він розповів про можливість стати стипендіаткою фонду «Повір у себе», — розповідає Ганна.
Ганна Сірий-Козак
Дівчина зібрала документи, що підтверджували досягнення в навчанні, та поїхала на співбесіду до Великих Сорочинців. Вона згадує, що організатори хотіли зрозуміти, чи дійсно дитині це потрібно та корисно:
— Запитували про майбутню професію, переконувалися, чи цей вибір до душі, чи працюватимуть учні за спеціальністю і нестимуть користь суспільству. Також враховували матеріальну спроможність сім‘ї. У фонді хотіли підтримати обдарованих дітей саме із сільської місцевості, дати їм «зелене світло» у майбутнє.
«Ніколи нікому ніхто не відмовив у допомозі»
Так Ганна стала стипендіаткою фонду «Повір у себе». З 2011 по 2017 рік ця благодійна організація оплачувала дівчині гуртожиток, а також надавала щомісячну стипендію.
— Це давало змогу стабільно відчувати фінансову підтримку та знати, що наступного року буде дах над головою. І я далі зможу навчатися в університеті та не турбуватися про це. А щомісячна стипендія, мені, як вихідцю із сільської місцевості, і в якої одна мама виховувала двох дітей, — була важлива і дуже підтримувала.
Дівчина також говорить, що допомога була й моральною, оскільки найприємнішим виявилося ставлення:
— Нам відразу сказали, що ніхто не вимагатиме відпрацювання чи повернення коштів після навчання. І відчутно підтримували. Нам телефонували, запитували, чи все вдається в університеті, цікавилися, чи потрібна якась допомога.
Ганні запам’яталися зустрічі, які фонд організовував для стипендіатів тодішнього та минулих років. Вони зазвичай проходили в липні. Одна зі складових таких зустрічей — корисні настанови від засновників фонду.
Нині, говорить вчителька, такі зустрічі стали ще цікавішими:
— На них розмовляють на психологічні теми. Декому допомагають в працевлаштуванні. Підтримка всебічна — і матеріальна, і моральна. А найголовніше: ніколи нікому ніхто не відмовив у ній. Хто зі стипендіатів звертався — всім допомагали.
«У фонді мене переконали не вагатися, а йти шляхом, який обрала»
На уроці у школі «Чарівний світ»
Сьогодні Ганна — заступник директора у полтавській приватній школі «Чарівний світ». Діти до неї звертаються «Пані Аня». Вона згадує, що ще зі шкільних років хотіла стати вчителькою:
— У фонді мене переконали не вагатися, а йти шляхом, який обрала, і до якого лежать душа і серце. Ця підтримка супроводжувала впродовж шести років навчання.
Дівчина радить абітурієнтам подавати заявки до фонду та вірити людям, які пропонують допомогу. Адже вона це перевірила на власному досвіді. А майбутнім стипендіатам Ганна радить навчатися лише на «відмінно» та старатися — тоді буде ще більше заохочення від фонду.
