Новорічна казка ощасливила знедолених полтавців

Новорічна благодійна акція «Новий рік іде до дітей» всьоме відбулася у Полтаві, охопивши найбільш малозахищені полтавські родини.

Цьогоріч полтавці були особливо щедрими на подарунки, тож фактично за три тижні, доки діяв пункт збору іграшок у центрі нашого міста, вдалося назбирати кілька великих ящиків іграшок і два здоровенні пакети солодощів. Одразу хочеться низько вклонитися всім і кожному, хто не полінився, не пошкодував свого часу, сил, нерідко і грошей, щоб придбати, знайти і принести іграшки та солодощі. Саме завдяки таким свідомим полтавцям ініціатива Молодіжного громадського об’єднання «Наш Шлях» стала реальністю і продовжує впевнено розвиватися з 2006 року.

Окрема вдячність кожному з наших Дідів Морозів, які відважно виконують почесну місію, дирекції ОЦЕВУМу, яка безкоштовно надає костюми казкових героїв, Полтавській філії Суспільної служби України, за можливість облаштування пункту збору іграшок у своєму офісі, РА «Есфі-дизайн» за допомогу у монтажі та безкоштовному розміщенні відеоролику на власному телеекрані у центрі міста.

Акція стартувала 28 грудня 2012 і тривала до 1 січня 2013. Протягом п’яти днів три пари Дідів Морозів зі Снігурками відважно долали кілометри битих полтавських шляхів, вулиць, провулків та бездоріжжя з важким мішком подарунків у сиру і холодну погоду. На жаль, далеко не у всіх Дідів Морозів був наявний транспортний засіб, котрий би значно прискорив процес, тож більшість родин відвідали саме на власних двох. А їх було немало — 87 сімей, 303 дитини (за приблизними підрахунками). Звісно, Діди Морози не лишали осторонь і дітвору, котру зустрічали просто на вулиці, адже як може добрий чарівник пройти повз здивованих і захоплених дитячих очей? Мета акції — оживити віру у дива, воскресити надію, подарувати чарівні незабутні моменти...

«Казкові герої» також відвідали дитячу недільну школу однієї з православних церков, де спеціально для цих цілей зібрали дітей найбільш незахищених і найбільш нужденних. Радісна дітвора влаштувала цілу концертну програму: віршики, пісні, щедрівки, кілька найбільш сміливих хлопчаків навіть відважилися смикнути старого за бороду, мовляв треба ж перевірити чи справжня?

Напередодні нового року волонтери завітали і в одну з полтавських лікарень — дитяче інфекційне відділення, де окремі «щасливчики» лишилися зустрічати свято. Вразило не лише убогість наших лікарень, непотрібність дітей своїм батькам, вразила історія чотирирічної Оленки. Дівчинка не була хвора і сиділа під замком на іншому поверсі в окремій кімнаті. Як пояснили лікарі, її маму позбавляли батьківських прав, а тут дитина перебувала наче у тимчасовому пункті перетримки, на півшляху до інтернаті... Злякані великі виразні чорні очі, дивилися через дверне скло на дорослих з надією, мабуть, шукаючи захисту, чорнява коротка стрижка, майже як у «зека» і янгельське дитяче обличчя... Отримавши подарунок від Діда з онучкою, дитина довго не хотіла відпускати від себе незнайомих дорослих у чудернацьких костюмах, мабуть, навіть не розуміючи хто це і що це, усвідомлюючи лише одне — вони добрі до неї, мабуть це те, чого дитина не відчувала з народження. Наступного ранку Снігуронька привезла Оленці фотографії з нею і з Дідом Морозом, та ще кілька іграшок... хоч якась світла пам’ять про дитинство лишиться, адже надалі, швидше за все, Оленку чекають суворі роки несолодкого перебування у дитячому будинку... Щасливі очі цього загнаного дитяти варто було просто бачити!

Інший випадок, який запам’ятається назавжди. Надзвичайно бідна родина, дитина — інвалід, нездатна ходити. Побачивши Діда Мороза на порозі, радісно вигукнула: «Дідусю Мороз і Снігуронька, у мене для вас сюрприз» і простягнула дві ручки, у яких тримала по цукерці. На прощання дівчинка сказала фразу, ніби побажання до наступного Нового року, фраза, що назавжди врізалася у пам’ять: «Дідусю я так чекаю, коли вже нарешті зможу ходити, так хочеться піти у школу, у мене там є гарна подруга, з якою хочу ходити разом і сидіти за одною партою....».

«Казкові герої» також відвідали дитячу недільну школу

Оленка, 4 роки. Уже без родини, але ще не в дитячому будинку.

Подібні заходи є надзвичайно корисними не лише для дітей, котрі отримують бодай часточку доброти і любові, починають вірити у справжні новорічні дива і хоч якусь примарну справедливість цього світу. Подібні шокові стани просто необхідно для струсу свідомості, «зриву мозку». Коли бачиш вражаючу соціальну несправедливість, знедоленість інших людей, настає кардинальна переоцінка не лише власного стану в соціумі, а і багатьох життєвих цінностей, спадає мішура фальшивих пріоритетів і настає розуміння цінностей справжніх, вічних.

Для «перезавантаження свідомості», усім хто в «пошуках себе» наполегливо рекомендую наступного року приєднатися до акції. Витверезвляє.

Іван ЧАБАН