Magnum Opus: Форум видавців у Львові

Нічого подібного більше ніде немає. Саме тому на оці 5 днів з 12 по 16 вересня до міста Лева прямують найкращі письменники, музиканти, художники і люди, охочі доторкнутись до прекрасного, послухати своїх кумирів і просто культурно провести час.

З чого ж почати? Із зустрічі з Дмитром Павличком, визнаним класиком, який скромно сидів біля ятки з книжками, так ніби це не він написав геніальні «Два кольори» чи «Коли ми йшли удвох з тобою...»? З чарівної Ірен Роздобудько, до якої стали у чергу за автографом, а вона сама в цей час була у нас за спиною? З Марії Матіос, яка була така люб’язна, залюбки фотографувалася і чия «Солодка Даруся» зіграна Івано-Франківським драматичним театром свого часу ввела мене в шок? З Василя Шкляра, за чиїм автографом люди стояли у величезних чергах і пробитися до якого було подвигом?

Неперевершений Іван Малкович

Валерій Шевчук і Олена Маляренко

Ірен Роздобудько та Ірина Домненко

Здається, що ти потрапляєш у дивовижний світ. Тут люди товпляться у пошуках сучасної української книги, спраглі до справжніх речей, а не маскульту в телевізорі (приїхавши додому і побачивши журнал з так званими «зірками» естради, дивуєшся, що все це може існувати в одному вимірі). Тут за письменниками бігають, неначе за співаками. Тут серце книговидання.

Завжди європейський Юрій Андрухович, притишено-ніжна Богдана Матіяш, позачасопросторний Іздрик, неймовірна Оксана Забужко, безкомпромісна і стильна Ірена Карпа, містичний класик Валерій Шевчук, а ще Курков, Коцарев, Якимчук, Лазуткін, Бабкіна — всіх не перелічити. Окремо хочеться виділити львівський гурт «Гич-оркестр», який своїми піснями на слова Тичини, Сосюри, змусив весь зал танцювати і кричати «біс».

Олена Маляренко, Юрко Іздрик та Роман Повзик

Марія Матіос і Роман Повзик

Хотілося б щоб це свято літератури ніколи не закінчувалось. Але, на жаль, люди все одно повертаються до своїх телевізорів, телепрограм і моніторів.

Окремо хотілося б сказати про Львів. Якщо Ви ще там не були — мерщій за квитками! Це місто закохує у себе. Кожна вулиця дихає історією, мовами, країнами, які тут перетинаються, мов у павутині. Ми проходили ним 28 годин без сну, але не осягли і десятої частини тих див, які він у собі криє. Тут хочеться жити, вдихати каву, слухати польську, німецьку, англійську, які линуть з усіх сторін, блукати соборами будь-якої конфесії і...

Львірш

Навчуся любити тебе в позапросторі
з ароматом кави
і
вишиванками,
читанням карт
і
блуканням назвами,
походом по месам недільними ранками,
музикантами площ
і
театрами тихими,
трамвайними коліями
й
туризмом,

Високим Замком
і
Личаківкою,
шлюбом еклектики
з постмодернізмом.

Навчуся любити тебе в позачассі
з Чорноволом, левами
і
Данилом,
розпутним Мазохом,
живими скульптурами,
соборним ладаном із кадила,
нічними фонтанами
і
поетами...

Вавилон культур, релігій
і
слів,
ти береш у полон,
ти п’яниш,
лиш повітрям,
місто кави й бруківки,
кольоровий
мій Львів...

Роман ПОВЗИК, НМО «Magnum Opus»