Буріння свердловини — справа кропітка й відповідальна

Геолог — ключова фігура у всьому процесі розвідки родовища газу. Саме від цього спеціаліста залежить вся подальша робота цілої бригади працівників. То з чого ж починають геологи, аби в подальшому дати «зелене світло» для буріння свердловини?

Перший крок — сейсмічні дослідження надр на поклади газу. Коли вони проведені, виготовляють карту розробки родовища. Якщо це експлуатаційна свердловина, на ній позначають незадреновані ділянки й наносять їх на карту. Потім на місце ймовірних покладів газу виїжджає комісія з представників підрядника, замовника, держгіртехнагляду й інших.

Наступний крок — винести точку на місцевості, де свердловину буритиме вже обраний підрядник. Він визначається, яка площа йому потрібна. Під неї малюється схема розміщення бурового обладнання, яке задіють при будівництві свердловини. Вибір обладнання залежить від її глибини й конструкції.

На жаль, в українських підрядників часто застаріла техніка — 70-80-х рр. минулого століття. Але зараз відбувається модернізація: вони купують нове обладнання, застосовують новіші розчини. Для буріння неглибоких свердловин (до 5 км) залучають й іноземних підрядників.

Головний геолог ГПУ «Полтавагазвидобування» Анатолій Федченко

— «Бургаз» також здійснює поступову модернізацію. Закуповує нове обладнання — станки, насоси, труби. Вже й розчини застосовують новіші. Втім, усе ще в процесі, і коли воно все буде — невідомо. Колись ми точно зможемо добувати газ власними силами, без залучення іноземних підрядників, але не раніше, ніж за 3-5 років. Окрім того, ще слід навчити людей працювати на такому буровому обладнанні, де вже більше електроніки, ніж механіки, — розповів головний геолог «Полтавагазвидобування» Анатолій Федченко. 

Як з’являється свердловина і як газ доправляється на поверхню?

Після того, як газовидобувна компанія орендувала землю під буріння, вона завозить туди обладнання і монтує бурову вежу вже безпосередньо на відведеному майданчику. Цей процес триває 1-1,5 місяця. За цей час виготовляється проект на буріння свердловини, визначається її конструкція. Наступний етап — буріння.

Коли закінчили буріння і облаштували свердловину, спускають обсадну колону і зацементовують її. Далі — випробування на продуктивність. Для цього необхідна перфорація. 

Газ виходить на поверхню по НКТ (насосно-компресорних трубах). І коли вже отриманий промисловий дебіт, тільки тоді будується шлейф, обв’язується і з’єднується з УКПГ (установкою комплексної підготовки газу). І, таким чином, за результатами випробування, апробації шлейфу, вводять свердловину в експлуатацію.

Що ще необхідно в процесі буріння?

У процесі буріння для охолодження долота та вимивання породи на поверхню застосовуються бурові промивальні рідини. Ними свердловину забезпечують переможці тендерів. Ті компанії, чий продукт відповідає параметрам, закладеним у геотехнічний наряд або проект на буріння. Вони ж і обслуговують — застосовують цю хімію й підтримують її належне функціонування.

Далі йде очистка розчину від бурового шламу, і його повторне застосування. Так відбувається безперервний процес його циркуляції. Для нової свердловини готуватиметься вже новий розчин. Зараз ці нові технології — дороговартісні біополімерні, полімерні розчини.

Що ще можна знайти у свердловині, окрім газу?

Геолог Анатолій Федченко знає, як ніхто, про супутні процеси при видобутку газу. Спеціаліст зауважує:

— Можна знайти багато чого, — і бішофіт, і різне, — але ми заточені на газ, його й шукаємо. Проводимо геофізику, визначаємо, в яких пластів яка пористість, проникність. І тоді стає приблизно зрозуміло, який буде дебіт свердловини.

Яка тривалість «життя» свердловини?

Свердловини функціонують по-різному. Якщо добули 300 млн м³ і на цьому все — значить, свердловина вибрала свої запаси. У такому випадку вона підлягає ліквідації.

Трапляється, що до ліквідованих свердловин повертаються. Таке можливе, якщо на час її випробування геофізика щось не побачила чи не врахувала. Наприклад, зробили інтерпретацію, а там пропущений якийсь газоносний пласт. Тоді свердловину реліквідовують і намагатимуться випробувати й отримати дебіт повторно.

Також постійно вдосконалюється техніка, якою користуються при видобутку газу. Тож застосувати нові технології і виявити там корисні копалини цілком можливо.

Щоб врахувати всі деталі, слід бути неабияким фахівцем — мати спеціальну освіту, напрацювати значний досвід. Але навіть найдосвідченіші спеціалісти не застраховані від помилок і розчарувань. Адже видобуток газу й у XXI столітті залишається ризиковою справою. І ніхто не може дати 100-відсотковий прогноз на продуктивність ще непобудованої свердловини. Втім, наука й техніка не стоять на місці. А Україна тримає правильний курс на енергонезалежність.

Людмила ВОЛОШИНА