У «псарні» на Баленка,18 були тільки барикади, але жодної собаки

З 9 години ранку 26 червня поблизу будинку по вул. Баленка, 18 зібралися ледь не усі державні служби міста Полтави. Причина — виконавче провадження стосовно адміністративного правопорушення мешканця квартири № 66 за адресою вул. Баленка, 18 Віктора Писаренка.

Нагадаємо, що в будинку № 18 по вул. Баленка триває затяжний конфлікт між сусідами. Привід — собаки, яких тримає Віктор у себе у себе в квартирі.

Пані Надія, сусідка, що живе поверхом нижче, стверджує, що сеча його собак проходить через перекриття і капає в її квартирі. Плями на стелі в її квартирі дійсно наявні, проте дійсна причина їх виникнення невідома. За її ж словами у квартирі під час ремонту перекладали водогін. Також на відео видно як на питання, як в її квартирі розміщені комунікації, вона махає рукою у напрямку розміщення плям. Зацікавившись природою плям, я, якпредставник ПОЗБО «Право на життя», провела розмову із співробітниками кафедри залізобетонних і кам’яних конструкцій та опору матеріалів Полтавського технічного університету імені Юрія Кондратюка, на якій я, до речі і захищалася, отримавши диплом будівельника із відзнакою. Науковці довго не могли повірити, що я цілком серйозно задає питання щодо можливості проходження сечі через залізобетонну плиту товщиною 220 мм і конструкцію підлоги. Зрозумівши нарешті, що із ними не жартують, співробітники кафедри спростували можливість проникнення рідини в такій кількості з квартири в квартиру через перекриття.

Проте, не зважаючи на неможливість такого варіанту, 26 червня 2012 року до Віктора Писаренка, господаря собак, з’явилася виконавча служба із метою конфіскації собак відповідно до винесеного судового рішення.

Зоозахисники із «Право на життя» Анжела Ломанова і я з’явилися на місце події, щоб проконтролювати дотримання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а саме — виконання вимог Закону при транспортуванні собак, а головне — збереження їхнього життя по прибуттю на Пункт тимчасової перетримки КАТП16-28.

Як повідомив Віктор Писаренко, а також сусідки знизу пані Надія і сусідка зверху пані Євдокія, це — конфлікт давній, більше десяти років (нагадаю: собачий вік 12-16 років, зараз собакам не більше 5 років). Брат Віктора, Сергій повідомив, що неприязнь у них ще з дитячих років: «Ці сусідки не дають нам спокійно жити ще з самого початку нашого проживання тут, — розповів Сергій. — Це наша квартира, ми в ній з дитинства живемо. Тоді вони створювали нам незручності — були молоді, влаштовували веселі свята, всю ніч танцювали, а ми не могли заснути». Пані Євдокія в свою чергу характеризує Віктора з найгіршої сторони.

Враховуючи вищевикладене, Віктор вирішив протестувати проти такого стану речей і відмовився впускати в свою квартиру представників виконавчої служби. Із метою виконання судового рішення, було викликано працівників КАТП16-28 (для відлову і транспортування собак), кінологів (для допомоги у роботі з собаками), міліцію Київського районного у місті Полтава відділу, спеціалістів із відкривання замків. Коли замок відімкнули двері все одно не вдалося відкрити, тому викликали підмогу у складі працівників міліції і МНС. Працівники МНС застосували спецзасоби і таки відкрили двері. За дверима виявилася влаштована Віктором барикада із клунків речей, оскільки він вирішив не пропускати в квартиру до останнього, як пояснив через те, що після такого затяжного конфлікту пішов на принцип.

В квартирі окрім Віктора мешкає його старенька мати. Дуже шкода жінку, оскільки вона настільки хвилювалася, що довелося викликати швидку. Коли ж потрапили у квартиру, розібравши барикаду, виявилося, що собак там не має. Про це судовими виконавцями було складено відповідний акт. В квартирі було складно пройти через влаштовані барикади. Склавши акт, представники виконавчої служби заспокоїлися і відхилили пропозицію зоозахисників провести експеримент стосовно правдивості версії про собачу сечу, мотивувавши тим, що їм це не цікаво і не входить до їх обов’язків. Тоді я, попросивши у Віктора води, вилила склянку на підлогу, знімаючи все це на аматорську камеру. Після чого спустилася до пані Надії подивитися, як рідина буде проходити через стелю. Звісно, ніякого протікання чи нових плям не виявилося. На цей аргумент сусіди сказали, що склянки води замало. Кінологи заявили, що собака може виділити за один раз максимум півлітра сечі, і то за умови, якщо її довго не випускати. Тоді я повернулася назад, взяла 2 літрову пляшку і розлила на підлогу у квартирі Віктора. Спустившись вниз, я не змогла зайти у квартиру сусідки знизу, оскільки та виявилася проти. Проте, стоячи на дверях, я устигла побачити і зняти на відео чисту білу стелю в тому місці де, за словами пані Надії, має «капати прямо зі стелі». Навіть якщо припустити, що рідина проникне не відразу, то в той момент як Ви читаєте ці рядки, у пані Надії має бути нова пляма від вилитої води. Дуже шкода матір Віктора, яка почала плакати лише від згадки одного імені сусідки зверху, пані Євдокії. Старенька жінка, якій складно пересуватися, побачивши експеримент Ольги із водою, все одно вийшла на сходовий марш і з тривогою перехилившись почала питати: «Ну що там?!!! Пройшла вода?!!!». Можна уявити який тиск чинять на неї сусідки, коли старенька жінка так реагує.

З’ясувавши відсутність собак у квартирі Віктора, судові виконавці склали відповідний акт. Треба зазначити, що реакція сусідок на відсутність собак була негативною, хоча вони якраз і домагалися, щоб собаки зникли із квартири Віктора.

Представники же ПОЗБО «Право на життя» були схвильовані, оскільки доля собак їм була невідома. Вони провели бесіду із Віктором і домоглися того, що він повідомив, що собаки на перетримці (але враховуючи обставини задля їх безпеки місце категорично відмовився називати) і потребують тепер пошуку нових господарів. «Право на життя» отримало фото цих собак і їх опис і уже зараз займається активною інформаційною кампанією щодо пошуку нових господарів. До речі, треба зазначити, що ці собаки (деякі з них метиси бійцівських порід) були підібрані Віктором на вулиці. Зоозахисники хвилювалися лише за одне — під час примусового проникнення у квартиру собаки, природно, чинили б опір, що дало б правові підстави застосувати проти них зброю, як таких, що чинять спротив правоохоронцям. Проте охороняти квартиру від вторгнення — це собача робота. Тому такий варіант був дуже вірогідний. На щастя все обійшлося.

Ми надалі будемо відслідковувати дану ситуацію, зокрема чи виникла все ж пляма на стелі у пані Надії після пролиття 2 літрів води, а головне — відслідковувати долю собак і сприяти у її вирішенні.

Ольга ЖУКОВСЬКА