Розмір тексту

Підприємець Євгеній Мартиненко: «Допомагати громаді — це поклик моєї душі»

Підприємець Євген Мартиненко та голова Щербанівської сільської ради Ігор Процик Підприємець Євген Мартиненко та голова Щербанівської сільської ради Ігор Процик

Допомога школі, побудова дитячих майданчиків, допомога батальйону поліції особливого призначення «Полтава» — це лише невелика частина меценатської роботи Євгенія Мартиненка.

На черговій сесії Щербанівської ОТГ її голова Ігор Процик повідомив, що нещодавно на одну добру справу підприємця стало більше. Він передав земельну ділянку громаді під будівництво нового дитячого садочка у Щербанях.

— Моє завдання було допомогти із землею. Тому що землі в тому районі вільної немає. У Щербанях (колишній радгосп Шевченка) дитячого садка немає, і люди через те дуже страждають. Це дуже значний крок для мене, — говорить Євгеній Мартиненко.

На цьому зупинятися не планує. Підприємець розповідає, що по можливості буде продовжувати допомагати майбутньому дитячому садочку. Це стосується як будівництва, так і благоустрою.

«Складнощі є завжди, але коли ти робиш це все чесно та відкрито і з душею, то тобі усміхається вдача і люди допомагають»

Євгеній Мартиненко — співвласник торгової марки «Диканське», власник фермерського господарства «Ваці» та сільськогосподарського підприємства з обробки землі.

— Починалося все ще у 90-ті роки, ми їздили до Турції чи на Югославію возили для продажу ковбаси, м’ясо і так далі. Почав співпрацю із Полтавським млинкомбінатом. Ми завозили зерно пшениці й переробляли на муку, — розповідає підприємець.

З часом він побудував свинокомплекс у Вацях, потім разом з компаньйонами побудували завод з виготовлення борошна «Диканське». Говорить, що стартовий капітал напрацьовував сам, своїми силами. За 25 років став успішним бізнесменом. Тепер має можливість допомагати рідному краю.

Минулого року Євген Мартиненко створив юнацьку футбольну команду «Фермерського господарства «Ваці» Минулого року Євген Мартиненко створив юнацьку футбольну команду «Фермерського господарства «Ваці»

— Відкривати більше нічого не збираюсь. Поки що ті напрямки які є, потрібно приводити до максимальних результатів, щоб максимальна якість була. Щоб замінити обладнання на сучасне, збільшити виробництво за рахунок автоматизації, — розповідає про свої плани Євгеній Мартиненко.

Допомога малій Батьківщині як обов’язок

Євгеній Мартиненко провів все дитинство у Щербанях. Був вихованцем школи, якій зараз активно допомагає. Майже весь спортивний інвентар, що знаходиться зараз на балансі НВК, подарований Євгенієм Мартиненком. Щорічно він приїздить привітати дітей з Днем святого Миколая, привозить солодкі подарунки. Талановитих дітей, які займають перші місця на конкурсах, заохочує цінними подарунками. Фінансує дитячу команду з футболу. Будує дитячі майданчики, котрих наразі вже три. Займається іншою меценатською діяльністю.

— Найкумедніше було в Рунівщині. Там є дитсадок, я там був як депутат від районної ради. Допомагав їм. Прийшов раз в садок і забув, що я їм купував. Кажу: «Ой, як у вас тут красиво, штори такі, шафи», а вони дивляться на мене так і говорять: «Євгеній Іванович, так це ж ви купляли», — розповідає Євгеній Мартиненко.

Об'їзд з подарунками Об'їзд з подарунками

Допомога 300-м бійцям батальйону особливого призначення «Полтава»

— Найбільше радів, коли допомагав батальйону особливого призначення «Полтава». Моє підприємство тоді одягнуло та взуло 300 чоловік. Це було, може, три роки тому.

У 2014 році бойові дії на сході України тільки набирали обертів. Першим двом взводам батальйону придбали берці, форму, балаклави, кепки, рюкзаки, плащі-накидки, каремати, фляги, бушлати й тактичні окуляри.

Знак Пошани УМВС України в Полтавській області за допомогу бійцям батальйону поліції особливого призначення «Полтава» Знак Пошани УМВС України в Полтавській області за допомогу бійцям батальйону поліції особливого призначення «Полтава»

Допомагати за покликом душі — таке гасло обрав Євгеній Мартиненко. Коли є можливість зробити щось на користь іншим, підприємець радо це робить. Можливо, сам він і може забути чим саме допоміг, але люди точно не забудуть.

Ольга АРТЕМЕНКО

Слово громади

Редактор проекту:
Катерина Кролевська

180

Полтавщина:

Запропонувати тему