«Право на життя» просить полтавську владу змінити Програму для безпритульних тварин

Уважно ознайомившись із Проектом «Програми поводження з тваринами та регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Полтава на 2012-2016 роки» просимо долучити членів Полтавської обласної зоозахисної благодійної організації «Право на життя» у кількості 3 людини до розгляду на депутатських комісіях Програми. Оскільки на нашу думку деякі пункти даної Програми потребують доопрацювання, так як інакше Програма не дасть комплексного вирішення проблеми безпритульних тварин. Остаточна мета Програми і діяльності ПОЗБО «Право на життя» полягає у тому, щоб кожна безпритульна тварина мала свого відповідального господаря.

У цілому спрямування Програми відповідає Законодавству України, загальноприйнятим європейським нормам поводження з тваринами і принципам гуманізму, проте є ряд неточностей, які не забезпечують кінцевого результату і не дають комплексного підходу до вирішення проблеми.

У листі 1506/2 від 07.02.2012 р. Прем’єр-міністра України Азарова М. Я. йдеться про виключно гуманний шлях вирішення проблеми безпритульних тварин шляхом будівництва притулків. Позиція Уряду України полягає у безкровному вирішенні питання безпритульних тварин.

Враховуючи вищевикладене, ПОЗБО «Право на життя» звертає Вашу увагу на такі неточності у запропонованій Програмі:

1. Введення Єдиного міського реєстру домашніх тварин.

Досвід інших міст України та європейських країн доводить, що окрім Єдиного реєстру домашніх тварин корисно і можливо створити Реєстр безпритульних тварин, що дасть змогу комплексно осягнути проблему і систематично працювати у напрямку пошуку нових господарів (один із найбільш практичних і дешевих варіантів — нанесення татуювання на внутрішню сторону вушної раковини тварини). Такий облік тварин має наступні переваги:

• відслідковувати поповнення популяції безпритульних тварин за рахунок викинутих мешканцями, та притягувати винних громадян до відповідальності;
• варіант маркування шляхом татуювання заощаджує кошти на дорогі чіпи і прибори зчитування з них інформації. Окрім того у зв’язку із технічним прогресом такі прилади застарівають і потребують заміни на нові;
• маркування (зокрема стерилізованих тварин) виключає повторну витрату коштів на стерилізацію у разі відлову вже стерилізованої тварини (що через певний час після стерилізації візуально складно виявити) або проведення їй УЗІ (із метою виявлення стерилізації). Саме після такого гіркого досвіду витрачання коштів на стерилізацію раніше стерилізованої тварини, інші міста, зокрема м. Київ та м. Харків, запровадили маркування безпритульних тварин.

2. Норма соціальної евтаназії

Застосування евтаназії до тварин у притулку, які після встановленого терміну 14 календарних днів перебування у ньому, не були затребувані громадськими благодійними організаціями та мешканцями міста, є необдуманою, оскільки, по-перше, 14 днів — це тільки термін обов’язкового карантину, який повинні проходити усі відловлені тварини, із метою виявлення у них можливих інфекційних захворювань, які спільні для собак і людей. Також слід зазначити, що застосування евтаназії не рекомендоване згідно ст. 16 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», евтаназія застосовується у виключних випадках «в разі неможливості їх [методів біостерилізації] застосування — методами евтаназії».

Окрім того норма соціальної евтаназії є небезпечною для домашніх тварин. Згідно ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Отже, не виключено, що за різних причин, у тому числі незалежних від господаря, домашня собака може загубитися і підпасти під вилов. У разі її вилову, доправлення у притулок і застосування через два тижні до неї норми соціальної евтаназії, господар тварини, навіть якщо він докладає зусиль до пошуку своєї тварини, втрачає усі шанси знайти її живою і повернути в сім’ю. Особливо це небезпечно тим, що домашніми є не завжди тварини, які мають породну цінність (отже диференціювати до кого застосовувати норму соціальної евтаназії за породною ознакою не можливо). Окрім того, якраз тварини, які не мають породної цінності, є домашніми тваринами незахищених верств населення, зокрема пенсіонерів. Такі громадяни поважного віку, часто мають проблеми зі здоров’ям, зокрема серцево-судинні захворювання. Великою небезпекою для здоров’я такої людини є інформація про те, що її домашній улюбленець вже ніколи не повернеться додому живим. Також великої моральної шкоди втрата домашнього улюбленця може нанести дітям. Як показує досвід, два тижні — дуже малий термін для пошуку загубленої тварини, навіть якщо до її пошуку докладати усі можливі зусилля. Досвід щасливих історій показує, що домашніх улюбленців повертали у родину і через декілька місяців.

Також норма соціальної евтаназії вступає у суперечку із програмою стерилізації, оскільки незрозуміло, навіщо піддавати евтаназії тварину, на яку було витрачено бюджетні кошти (відлов, утримання на карантині, стерилізація, вакцинування, післяопераційний період).

3. «Кошторис програми поводження з тваринами та регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Полтава на 2012-2016 роки»

Слід зазначити, що цифри наведені у ньому вступають у суперечку із власне Програмою та задекларованими у ній принципами. Зокрема, на придбання препаратів на вакцинування та стерилізацію тварин (пункт 19) закладено 52,9 тис. грн., у той час як на закупівлю препаратів для застосування евтаназії (пункт 21) закладено 879,3 тис. грн. Отже, декларуючи принцип гуманного вирішення проблеми безпритульних тварин, у Кошторисі закладено на евтаназії у 16,62 рази більше, ніж на стерилізацію та вакцинування. Окрім того, сума в 52,9 тис. грн. дає в середньому стерилізацію близько 106 собак на 5 років Програми (!), тобто близько 22 собак щороку. Зокрема у 2012 році за такою логікою передбачається стерилізація не більше ніж 4 (!) собак. Ця цифра є мізерною, оскільки при існуванні у м. Полтава двох благодійних організацій, які займаються стерилізацією тварин, така цифра забезпечується ними власними силами за набагато коротший період.

Із таких міркувань очікується, що якщо Програма спрямована на вирішення проблеми безпритульних тварин, то сума на стерилізацію, на думку ПОЗБО «Право на життя», повинна бути збільшена за рахунок зменшення суми на евтаназію.

Також із Програми не ясно, яким чином будуть визначатися ці «щасливці» серед усіх інших безпритульних тварин. Такі цифри не дають змоги говорити про те, що Програма спрямована на комплексне вирішення проблеми безпритульних тварин без нанесення моральної шкоди мешканцям м. Полтава.

4. Враховуючи соціальну спрямованість Програми, варто переглянути Кошторис, шляхом пошуку способів зменшення витрат. Так витрати пов’язані із проектуванням і будівництвом притулку, розробленням сайту тощо можна спробувати зменшити, шляхом пошуку серед підприємств м. Полтави таких, які згодяться виконати ці роботи за більш низькою вартістю. Зокрема такі підприємства або фізичних осіб-підприємців варто шукати серед членів благодійних організацій, до статутних завдань яких входить зоозахисна діяльність.

У зв’язку із вищевикладеним, вважаємо Програму такою, яка не може бути прийнята без розв’язання зазначених вище проблемних питань.

ПОЗБО «Право на життя» зацікавлена у суттєвому зменшенні кількості безпритульних тварин, і готова, а також вже всіляко сприяє досягненню цієї мети. «Право на життя» готова до конструктивної співпраці із всіма зацікавленими органами м. Полтави у реалізації Програми у разі виправлення у ній вищенаведених неточностей.

З повагою, голова ПОЗБО «Право на життя» А. С. ЛОМАНОВА

Прим. редакції: Із самою Програмою та кошторисом до неї можна ознайомитися за посиланнями.