У Полтаві пройшла прем’єра вистави про вічного супротивника Моцарта

У холі глядачів зустрічав симфонічний оркестр, який виконував музику Вольфганга Амадея Моцарта. Ці композиції також можна вважати дійовою особою вистави.

За сюжетом, дія проходить у 1891 році у Відні. Про Антоніо Сальєрі ходять плітки, що він — вбивця Моцарта. Далі вистава побудована на фрагментарному відтворенні подій зі спогадів Сальєрі, починаючи з 1823 року.

Композитор усвідомлює посередність своєї музики в порівнянні з творами Моцарта. Для Вольфганга ж «музику писати так легко». Але останнього звинувачують, що в його творах занадто багато нот. Також звиклі до італійської мови на сцені віденські аристократи вважають німецьку занадто грубою для театрального мистецтва.

Глядачі

Заздрощі підштовхують Сальєрі спочатку до матеріального, а потім і до фізичного знищення конкурента:

— Кажуть, з Богом не можна жартувати. Але я скажу інакше. Жартувати не можна з людиною! 

Сам Моцарт у виставі — інфантильний, глузливий, самовдоволений. Геній, він не розуміє справжніх мотивів оточуючих і це призводить його до загибелі.

У сценографії використали мінімум декорацій.

Оркестр

Режисер Херсонського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша Сергій Павлюк говорить, що коли приїхав ставити «Страшну помсту», до нього звернувся Олександр Любченко. Той дуже давно хотів зіграти Сальєрі і мав п’єсу для цього. 

— Я подумав: «Чому б ні?» Люблю працювати. Одночасно — декілька паралельних проектів. Найкращий відпочинок для мене — перемикатися з однієї вистави на іншу. Геній і лиходійство — ця тема мені цікава. Творчі люди — вони специфічні. Дуже емоційні. Тут є що грати. Взагалі: що є талант? 

До речі, ще молодим режисером у Херсоні Сергій Павлюк зробив інсценівку за Олександром Пушкіним (1-ша частина з монологом Сальєрі) та за Леонідом Філатовим (2-га частина з монологом Моцарта). Це була молодіжна експериментальна робота «Жаба». 

Щодо «Амадея», то режисер говорить, що на сцені вони були не більше 100 разів, паралельно з репетиціями «Страшної помсти»:

— Світло поставили за півтора дні, в цейтноті. Лариса Йова — просто богиня світла. Такі моменти об’єднують людей. Вистава повинна викликати безліч емоцій. Подальшу її долю вирішуватиме Олександр Любченко. Буду дуже радий, якщо вона подорожуватиме. Це змушує вдосконалюватись. 

Сергій Павлюк

На осінь у режисера «Останньої любові гетьмана», «Опери жебраків», «Майстра та Маргарити», «Страшної помсти» вже є домовленість з театром щодо вистави «Політ над гніздом зозулі» за мотивами роману Кена Кізі. Це історія про досліди над пацієнтами психіатричної лікарні.

— Мене не відпускає потужність екранізації, знята Мілошем Форманом 1975 року, — зізнається Сергій Павлюк.

Тетяна СУШКО, студентка Школи сучасної журналістики