«Persona grata»: Олег Кензов

[Відео було видалено]

ВЕД.: 11.20 на студійному годиннику, субота. Я, ведуча Інна Якобенко, вітаю вас у нашому щотижневому суботньому проекті «Персона грата». Сьогодні у нас модний гість студії, ім’я якого віднедавно часто з’являється у центральних ЗМІ в компанії цілої команди творчих особистостей, учасників пісенного проекту. Радує те, що це — наш земляк. Суперфіналіст шоу «Х-фактор» Олег Кензов. Доброго ранку!

КЕНЗОВ: Доброго ранку!

ВЕД.: Олеже, зважаючи на те, що ми знайомі багато років і ти — людина ще дуже молода, я буду «тикать», це нормально?

КЕНЗОВ: Добре! 

ВЕД.: Свого часу ти був учасником проекту телерадіокомпанії «Лтава», телевізійного проекту, який називався «Весільні перегони» і, як на мене, представляв одну з найяскравіших, мабуть, пар проекту. Олеже, я була здивована, а потім зрозуміла, що, мабуть, це — задумка режисерів, ти з Олега КЕнзова, яким ми знали тебе тут, став у ефірі Олегом КензОвим...

КЕНЗОВ: Насправді це — не режисерська задумка. Це — моя особиста задумка. Мені здається, моє прізвище сценічніше звучить як КензОв. 

ВЕД.: Отже, шоу відбулося. Воно швидко відбувалося на екрані, але не так швидко у житті (для тих, хто в ньому брав участь). Я пам’ятаю тебе у проміжковому такому стані, десь наприкінці літа. Як кажуть тінейджери, «ты был в кусках», тому що попереду були прямі ефіри. І очікування цих прямих ефірів, вочевидь, було нестерпним... 

КЕНЗОВ: ... так, в прострації.

ВЕД.: У кого взагалі виникла ідея — у тебе, чи твоїх друзів із гурту «Принципова зміна», щоб ти взяв участь у цьому шоу? 

КЕНЗОВ: Ну, взагалі це ідея Пашка була. Він дуже хотів, щоб я взяв участь саме в цьому шоу. Я не дуже хотів саме в «Х-фактор». Ми розсварились, і я випадково проходив повз університет, де був передкастинг на шоу і, знову ж таки, випадково, «на авось», зайшов і взяв участь у передкастингу. Отак от все сталося. 

Гурт «Принципова зміна»

ВЕД.: Скільки вас було тих щасливців, над якими далі проводили експерименти?

КЕНЗОВ: Спочатку я потрапив до 35 тисяч учасників, які потрапили до ТВ-кастингу в містах, а потім уже — 200, 150, 75, 50, 24 і — дванадцятка. 

ВЕД.: Не було такого відчуття, що пристрасті надто нагріваються, стає дуже жарко, немає вже ніяких сил і... ну якби вилетів, то, може б, і слава Богу! Не було ні разу такого відчуття?

КЕНЗОВ: Ні, такого не було відчуття. Просто йшов впевнено до свої мети. Але от жарко було, дійсно, коли ми в тренувальний табір уже приїхали, коли нас 200 чоловік було. 

ВЕД.: Це в Криму десь було?

КЕНЗОВ: Це було в Києві, біля Дніпра. І ось люди не встигли розпакувати валізи, нас зібрали, розділили на 4 блоки і одна п’ятдесятка учасників просто — без участі в шоу — покинула проект. Тому що за правилами шоу треба, щоб було 150 учасників. От тоді я зрозумів: «Ну всьо, капєц! Все дуже серйозно».

ВЕД.: А які ще «капци» переслідували тебе аж до фінішної прямої?

КЕНЗОВ: Ой, мене до фінішної прямої більше всього, мабуть, «капців» переслідувало. Тому що і проблема з голосом, і травмував руку, і Білана пісню виконував (а взагалі ж реп раніше читав — всі знають). Ну взагалі в мене якесь цікаве перебування на шоу було. Тобто, у всіх якось більш-менш плавно, а у мене... Але мені потрібно було боротися! 

ВЕД.: А я хочу трохи в твій беграунд повернутися. До репу ти попсовиком був?

КЕНЗОВ: Ні, я репер був, а потім перейшов...

ВЕД.: Рішення зазирнути в творчий спадок Сєрова виникло спонтанно? Чия це була ідея? 

КЕНЗОВ: Взагалі я збирався читати реп на кастингу, тому що все-таки — репер. А потім ми почали щось з Пашею думати, думати — та нє... реп — не закатіт. Ну як це так? Він каже: «Кензов, а може, заспіваєш?». Кажу: «Та ну — як це?». — «Та ну ти ж співаєш. Давай. Ну ти ж трошки вмієш». А просто Сєрова... Це — моя улюблена пісня з дитинства. Ще на касетах її слухав. Якось так — з дитинства пам’ятав мелодію, все. «Ну, — кажу, — давай Сєрова. Що ми будемо видумувать?». Давай. Ну, вийшов...

ВЕД.: Пісня дуже складна сама по собі. Було видно, що ти береш ноти просто на межі своїх вокальних можливостей...

КЕНЗОВ: Горло просто... Так — нахрапом, криком брав високу ноту, скажемо так, тому що голос у мене невисокий. Тобто, він є, але він не такий феноменальний, як у переможця, наприклад, Віті Романченка. Я брав емоцією. 

ВЕД.: Це відчувалося. Мені здалося, що організатори відчули, що ти — «благодатный» такий матеріал, глина, з якої можна ліпити саме естрадні, затребувані сценою образи. І дуже було помітно, що ти змінюєшся, тобі малюють якийсь певний образ — жилетка на голе тіло, такий «а-ля Клічко і Хуліо Іглесіас» в одному флаконі. Хто тебе «ліпив»? Хто шукав оці образи? Чим «дихає» закулісся цього проекту?

КЕНЗОВ: Ну це — Кондратюк. Все — Кондратюк. Йому я здався таким мужнім красенем. Але особистість мою ніхто не ламав. Дуже вдало підбирали пісні під мене, де я зможу показати свій характер, свою харизму, свій надрив. Тобто — вибирали пісні для мене, про мене і — з якими я впораюся. Але, що дивно, пісні досить різні. Тобто не однотипні, а різні. Просто я — експеримент на проекті взагалі. Репер не буває на такому вокальному проекті. А зі мною можна було експериментувати. Просто я дуже хотів і мені було все одно, який образ приміряти. Я готовий був співати все.

ВЕД.: Готовий був співати все... Що ти не дозволив би із собою робити?

КЕНЗОВ: Ну взагалі «Х-фактор» — такий проект, який... ну, не ламає...

ВЕД.: Там зовсім немає брутальної нав’язливості?

КЕНЗОВ: Ніхто нічого нав’язувати не буде. Тобто, ніхто нічого заставляти тебе не буде. Ламати там ніхто нікого не збирався. Просто є завдання — потрібно з ним впоратись. Тому що є рамки, наприклад, ефір — романси. І потрібно співати романси. Потрібно співати рок-н-ролл, пісні з кінофільмів, пісні Алли Борисівни Пугачової. Тобто є правила шоу, і якщо ти в шоу, то... Ну мені, наприклад, було цікаво, чи зможу я справитися з тою ж піснею Трофіма, чи з піснею Алли Борисівни, чи з піснями «Бітлз», які я ніколи в житті не слухав. 

ВЕД.: Образ бармена?

КЕНЗОВ: Да, образ бармена. 

ВЕД.: Мені найбільше він сподобався, чесно, як глядачці. А тобі особисто, як виконавцю, над яким образом найцікавіше було працювати?

КЕНЗОВ: Чесно? Над усіма! Я всі образи покохав, але фішка вся в тому, що на мене що не вдінь, яку ситуацію не створи на сцені, — на сцені залишався Олег Кензов — мужній красень. І це — головне. Тобто, оцей стержень в мені, мій особистий ніхто не ламав. 

ВЕД.: Коли ми знімали 2007-го року телепроект «Весільні перегони», я була настільки приємно вражена тим, як ти спілкуєшся по телефону зі своєю мамою, що навіть зателефонувала їй, аби висловити свій захват такою повагою до мами. Зазвичай, коли чоловік так ставиться до своєї матері, він так само трепетно ставиться до дівчини, жінки, яка поряд з ним...

КЕНЗОВ: Просто, якщо я закоханий в людину, то я віддаю себе повністю. Тобто, я — в повному затьмаренні і живу для людей, яких я кохаю.

ВЕД.: О’кей. Коли починався проект «Х-фактор», в твоєму житті була дівчина. Я кажу «була», бо не знаю ситуацію нині. Участь у проекті не вплинула на ваші стосунки? 

КЕНЗОВ: А-а-а... Цікава тема. Ну, залишається, ми спілкуємось.

ВЕД.: Я чому запитую. Дуже часто доводиться читати, що продюсери, розкручуючи нових сценічних персонажів, накладають табу на їхнє особисте життя, оскільки вони — потенційна наживка для цілих легіонів імовірних юних поціновувачок. Я чомусь зрозуміла, що і в тебе було щось таке, бо зі сцени ти казав: «Ось коли я закохаюсь...» Це треба так було?

КЕНЗОВ: Я сам в житті...ну, не тільки на радіо, на телебаченні, у ЗМІ — взагалі не люблю обговорювати свої стосунки з кимось. Щоб не напророчити чогось... Тому що це — моє, особисте. Ну в мене ж має бути щось особисте?

ВЕД.: Безумовно. Один із учасників, Владислав Курасов, сказав: «Олег — класний, з ним комфортно. А ще в нього є банка згущенки, і він постійно її топче». Вам не забороняли їсти, що ви хочете і коли хочете? Був якийсь режим харчування? Хто за цим стежив?

КЕНЗОВ: Насправді, на кожного з нас працювала дуже велика команда — більше, ніж зі 100-200 людей — спеціалістів, професіоналів. Взагалі, нам одразу пояснили, що годувать нас будуть дуже добре. І дійсно, годували нас — ну, вау! Вау! Кухня, взагалі — супер! Триразове харчування, але — пояснили зразу так: екран додає 10 кг. Так що дивіться самі.

ВЕД.: Так, 5 років, мінімум, — і 10 кілограмів. Телевізійники це знають. Я так розумію, що відмовитися від їжі для тебе — не проблема. Але коли йдеться про солодке...

КЕНЗОВ: ...але коли йдеться поро солодке, я собі просто не відмовляю поїсти згущене молоко чи ще щось. Це, дійсно, правда: я його «точив», коли тільки вільна хвилинка з’являлася, але... Просто ти працюєш, ти викладаєшся, стільки нервів, що поправити їх — нереально в такому шоу.

ВЕД.: Коли ми зустрічалися в проміжному оцьому періоді, перед тим, як почалися прямі ефіри, я про щось запитала, а ти відповів: «Я не можу про це говорити за умовами контракту». Зараз закінчився «Х-фактор», відбувся фінальний гала-концерт...

КЕНЗОВ: Але не закінчився контракт... Ми співпрацюємо з телеканалом. Є секрети, є певна «кухня» і... ну, не варто просто. 

ВЕД.: Добре, тоді я запитаю, але якщо контракт не дозволяє, не відповідай. Кілька разів мені доводилося чути від людей, які мають безпосереднє відношення до «кухні» центральних телеканалів, що не завжди, коли в куточку екрану написано «наживо» — це дійсно є «наживо»...

КЕНЗОВ: О! Відповім. СТБ взагалі і таке шоу як «Х-фактор» це, дійсно, «наживо». Секунда в секунду іде прямий ефір. Секунда в секунду ви можете почути лажу, ми лажаємо, тому що ми працюємо «вживу» і лажу було чути. Взагалі я на кожному ефірі лажав, я вважаю. Ну неможливо ідеально виконати пісню, коли ти на нервах, коли на тебе дивиться півкраїни — сто процентів. Ну, це ж все чути! Ну, наприклад, зрівняти «Фабрику зірок» — виступають «под фанєру», і нас. Це ж все помітно навіть неозброєним оком. Все — вживу, все — в прямому ефірі. Стоїть ПТС, я її особисто бачив, що таке ПТС — всі знають. Так що — все наживо, все — прямий ефір. 

ВЕД.: О’кей. Закінчився цей цикл, цей етап шоу, але ж — життя триває. Ти сьогодні сказав (чим, зізнаюся, викликав у мене велику до себе повагу): «Я не порівнюю свій голос і феноменальний голос Романченка». Тобто, ти вважаєш, що переможця обрали абсолютно справедливо?

КЕНЗОВ: Україна так вирішила.

ВЕД.: Я про тебе особисто питаю.

КЕНЗОВ: А я... Я вважаю... Ну, я вважаю, так, все — вірно, все — чесно.

ВЕД.: Образи (такого всього) немає?

КЕНЗОВ: Взагалі немає! Ні. Я дійшов туди, куди я хотів дійти, по-перше. По-друге, я вважаю, ну, Вітя (йому вже 30 років, у нього маленька дитинка, дружина, сім’я)...

ВЕД.: У тебе трохи більший часовий люфт. 

КЕНЗОВ: Да, я вважаю, що йому це більш потрібно. А мені ще розвиватись і розвиватись, працювати, і я обов’язково прийду в студію і скажу, коли я заробив свої перші 300 тисяч доларів, 2 мільйона і — будемо гуляти всім містом!

ВЕД.: На цьому шоу ти щось заробив? Я маю на увазі не досвід, а матеріальні цінності?

КЕНЗОВ: Матеріальні? Ну, ми їдемо в тур, скажемо так. 

ВЕД.: Буде можливість заробити в турі?

КЕНЗОВ: Сподіваюся, так. Це поки що також — таємниця, але це шоу, яке дає тобі поштовх. Люди десятками років ідуть, щоб таку популярність і визнання отримати. І ще за це щоб нам гроші платили? Ну це — прямо утопія. Тому що деякі популярні гурти звертаються до СТБ: «Ми вам заплатимо. Можна у вас запрошеним гостем бути?» Тобто, це дуже така вже мрія. Я здобув знання, насправді.

ВЕД.: Олег, твоїм продюсером на проекті був Ігор Кондратюк. 

КЕНЗОВ: Ігор Васильович, так.

ВЕД.: А чого тебе так Сєрьога недолюблював? Чи це теж постановочні нюанси?

КЕНЗОВ: Це — не постановочні речі. До речі, за кулісами він зовсім тепло себе вів і навіть...

ВЕД.: ... це в нього постановочні речі?

КЕНЗОВ: ... це в нього — постановочні речі. І він навіть ділився зі мною обідом, коли мені не вистачило. Взагалі підкалував, завжди посміхнеться, завжди помахає рукою. Є така теорія, що просто ми дуже схожі з ним. Насправді я — це його копія.

ВЕД.: Альтер-его таке...

КЕНЗОВ: Альтер-его, так. І тому він якось так... Йому незвично було.

ВЕД.: А може, відчував... відчував на своєму полі ще одного гравця?

КЕНЗОВ: Так, так, так.

ВЕД.: Але я хочу повернутися до Кондратюка. Відчувалася симпатія... така взаємна симпатія... Але ти сам кажеш, що проект, цей етап проекту закінчився, але життя триває. Зараз буде тур і так далі. А надалі Кондратюк запропонував тобі якусь співпрацю, розкрутку, допомогу, навчання? 

КЕНЗОВ: Зараз всім — не до цього. Розумієте, зараз стільки сил, стільки енергії було вкладено в шоу, що просто зараз всі трошки відпочинуть. Зараз вирушаємо в тур, тому що зараз всім дуже важко. Я розумію — нам важко, а тим, хто про нас бідкався, тим, хто створював все це шоу, їм — ще важче: їм потрібен відпочинок, тому що люди живуть цим проектом. Тими, хто створює проект, я взагалі пишаюся. Тому що люди живуть, люди створюють, люди стільки віддали нам, що вони зараз просто «пусті», їм потрібно набратися сили, а далі — подивимося. 

ВЕД.: Ти за освітою — психолог?

КЕНЗОВ: Психолог.

ВЕД.: Закінчив наш педуніверситет, але за спеціальністю не працював? Чи ти — свіжоспечений психолог?

КЕНЗОВ: Я свіжоспечений, я трошки в школі попрацював, коли був на індивідуальному графіку. Але не зовсім сподобалося, скажемо так. 

ВЕД.: Зараз ти у фазі відпочинку і зосередженості, заглибленості в себе. Чого ти хочеш надалі, чим будеш займатися? Немає таких думок, що, можливо, варто в якийсь музичний заклад вступить, чи індивідуальні уроки вокалу брати. Ким ти себе бачиш у майбутньому?

КЕНЗОВ: Я буду займатися вокалом обов’язково. Тому що мій голос — це інструмент, в залежності від якого складеться моя подальша доля і життя в шоу-бізнесі. Тому до цього треба серйозно віднестися і, нарешті, навчитися правильно співати, тому що зв’язки мої не витримують нахрапу мого емоційного співу, і вони зриваються. А це — не годиться. І хочу на піаніно навчитися грати дуже, щоб ноти знати.

ВЕД.: Але до цього шоу ти, власне, професійно ж не вчився співати? Як відчував, так і співав? Ніхто тобі про діафрагму не розповідав і все інше?

КЕНЗОВ: Ні, це я тут уже наблотикався на шоу, знаю, що таке терція, синкопи, тріолі — завдяки моєму педагогу. А до шоу я взагалі професійно не займався. 

ВЕД.: Зараз ти — доросла людина, яка сама планує своє життя. Моделюємо ситуацію. Закінчився концертний тур і тобі нічого не пропонують. Ти будеш у Полтаві якось себе шукати?

КЕНЗОВ: Я в Полтаві не буду.

ВЕД.: Уже не будеш? Точно?

КЕНЗОВ: Ні, тому що... Я дуже люблю це місто, але осередок шоу-бізнесу знаходиться в Києві. Тому я розумію, що мені треба знаходитися там. А пропонувати будуть, тому що я з СТБ працюю, по-перше, а по-друге, зараз буде робота над піснями, в Києві буде робота над кліпом, буде робота над ротаціями. Тобто, нічого не закінчується. Все тільки починається! 

ВЕД.: О’кей, навіть у Києві ти себе бачиш тільки на сцені, тільки в ролі виконавця? А в ролі, наприклад, телеведучого?

КЕНЗОВ: Я — ведучий, я ж по життю — ведучий. З 16 років працюю в клубах ведучим. Я від такого відмовлятися не буду. Це — також кайф. Одне другому — не заважає. Я можу вранці, припустимо, на радіохвилях вести якусь кльову передачу або знімати передачу, де бути ведучим. І це не заважає мені в той же час виконувати пісні. Подивіться: Лазарєв Сергій, який і кльовий артист, і виконує пісні, і «Майданс» веде, і номінації різні — там «Золотий грамофон» і інші. Творча людина — вона творча в усьому. І все, що стосується сцени, мікрофона, публіки — я це вітаю!

ВЕД.: За останні півроку в тебе життя було щільно наповнене спілкуванням з відомими людьми, яких ти раніше бачив тільки з екрану телевізора. Спілкування з ким справило на тебе найбільше враження? 

КЕНЗОВ: Ну, з Йолкой ми добре поспілкувалися. Вона взагалі класна. Сосєдов — це такий персонаж чуттєвий, який ну мною просто пишався. Каже: «Алєг, ти ж бачиш, я ж казав, що в тебе буде канфєтка! Я в тебе вірив!». Класний Сєрьога. Ігор Васильович — ми з ним ближче всього були на проекті. Він на мене дуже класне враження справив. Людина, яка працює в шоу-бізнесі і залишається таким сім’янином!

ВЕД.: А ще — інтелектуал!

КЕНЗОВ: Він — інтелектуал з шикарним почуттям гумору! Ідеальних людей, кажуть, не буває, але от він для мене — ідеал. 

ВЕД.: От і давай тоді про ідеали! Змалюй мені модель свого існування через 10 років...

КЕНЗОВ: Добре. Олег Кензов — це людина, яка першою в Україні ввела таке поняття як «ритмоблюз». Я не хочу бути попсовиком, ні. Це музика буде не для всієї маси, звісно, але буде дуже мелодійною, зрозумілою кожному. Я хочу робити аренбі-музику, тобто, від хіп-хоп культури не відходити, це буде вокально дуже, скажем так, з мілізмами. Ну, через 10 років це мені вже буде 33. Ну це вже якось треба буде...

ВЕД.: Треба буде перед собою звітувати, щонайменше.

КЕНЗОВ: Це вже альбома три потрібно щоб було, мабуть, досить крута шоу-програма. Хочу в фільмі знятися, якщо запропонують. Це мені цікаво дуже. Ну, взагалі успішним я себе бачу.

ВЕД.: А своїм продюсером ти хотів би Кондратюка бачити? 

КЕНЗОВ: Ні, з ним би, дійсно, було круто робити, але я поки що не можу нічого загадувати. Тобто, продюсер — не продюсер, але директор — потрібна буде людина, наприклад, яка тебе збудить зранку і скаже: «Там тобі туди на зйомки, туди — на інтерв’ю, там у нас сьогодні запис пісні». Тому що виконавець, він повинен займатися тільки творчістю. Якщо він буде займатися організаційними питаннями, то його просто не вистачить.

ВЕД.: Ловлю тебе за язик. Поки що, принаймні, з оцим «збудить зранку», в тебе проблеми були. Ти не завжди встаєш зранку в потрібний час? Хто займається зараз твоїм розпорядком, хто направляє в якесь русло, контролює, зрештою, шкарпетки чисті видає?

КЕНЗОВ: На проекті займалися цим адміністратори, за що я їм дуже вдячний, а зараз просто... зараз просто — відпочити треба. І я намагаюся відпочивати, але...

ВЕД.: Ти з батьками живеш зараз?

КЕНЗОВ: З батьками. Зараз — в сім’ї, з батьками. 

ВЕД.: А, ну тоді — мама. 

КЕНЗОВ: Тому що вони кажуть: «Нікуди не йди, відпочивай. Ти від нас поїдеш зараз, місяць не будеш, потім ти в Київ заб’єшся, тож давай з нами побудь». Ну, і я собі будильник ставлю щоранку, прокидаюся, ходжу до лікаря. Ну, якось... ну, трошки сплю довше зараз.

ВЕД.: Ти власне, коли ти приїздиш в Полтаву, в цій компанії ти постійно. І зараз на ефір ти прийшов зі своєю компанією, своїми друзями — з Пашею, з Костею з «Принципової зміни». Коли ти поїдеш до Києва, як ви будете існувати як команда? Ти будеш приїздити на записи? 

КЕНЗОВ: Ну взагалі ми зараз дописуємо альбом. Ми його вже дописали. Зовсім трішечки залишилось. Всі пісні тут, на студії, в Полтаві знаходяться. Тому, мабуть, будемо тут дописувати. Але я — прихильник того, щоб, принаймні, Пашку забрати в Київ. Тобто, щоб ми там створювали, а сюди приїжджали записуватись, щоб якість була. 

ВЕД.: Автор пісень у «Принциповій зміні» — ти?

КЕНЗОВ: Всі. Ми всі пишемо.

ВЕД.: А музику?

КЕНЗОВ: Музику ми з Пашкою робимо, вдвох.

ВЕД.: У Паші є музична освіта?

КЕНЗОВ: Ні, нема.

ВЕД.: Ви — аматори? Аматори, які просто дуже люблять співати. Кому насамперед показуєш свої пісні? Чиєму смаку довіряєш? 

КЕНЗОВ: Взагалі сьогодні — мамі. В першу чергу, ставлю мамі пісню. От якщо моїй мамі подобається, то це — сподобається всім. Тому що... якось.. ну в мене мама така — в неї смаки досить прикольні. Вона і «Отпетых мошенников» любить, і «Дискотеку аварию». І Стас Михайлов їй подобаэться. Тобто... І от сьогодні я їй там пісню поставив нову, таку написав демку, і вона каже: «Ну, Алєж, це — не то... Ну не трогає воно мене, розумієш...». А я кажу: «Ну а от якщо так?». Вона каже: «О, оце воно! Оце так і роби. Це — класно, працюй!». Якщо це мамі сподобається — Україна це схаває. Сто пудов! 

ВЕД.: Про що б я мала сьогодні запитати тебе, щоб ти мені сказав: «Ні, про це я нізащо говорити не буду!» Що є для тебе темою-табу?

КЕНЗОВ: Я не знаю... Ну, особисті стосунки, «кухня» шоу, а все інше — будь ласка.

ВЕД.: Тобто, ти такий парєнь — майже без табу?

КЕНЗОВ: Не то що — без табу. Намагаюся бути чесним. 

ВЕД.: Ти полтавську школу закінчував?

КЕНЗОВ: 30-у школу, на Половках.

ВЕД.: Коли ти зрозумів, що хочеш бути психологом? Чи це прийшло вже на випускному вечорі?

КЕНЗОВ: Ну, взагалі на психолога я поступив, завдячуючи першому коханню. Вона навчалася там, вона була старшою, я навчався в школі, думаю: «Чого, піду туди. Навчатися там прикольно. Будем разом». Всьо!

ВЕД.: І до кінця, до 5-го курсу ти не сумнівався в тому, що це був правильний вибір?

КЕНЗОВ: Ну як? Мені подобалось. Хоча мене відрахували на 5-ому курсі — стісняюся про це казати. Це був би не я, якби не відрахували. Я просто в клубах нічних працював і не вистачало часу на навчання, не висипався. Але поновився, довчився.

ВЕД.: Мушу запитати: людина, яка живе в музичному світі, у вільний час, крім своєї, яку музику слухає?

КЕНЗОВ: Ой, я взагалі слухаю лаунж. Я дуже люблю легку музику. Я люблю спокійну релаксову музику. Взагалі я слухаю всю музику, яка приємна. Але більше мені подобається Домінік Джокер, Крейг Девід мені подобається. Американську аренбі-музику слухаю. Приємно.

ВЕД.: Книжки читаєш?

КЕНЗОВ: Так, люблю книжки, читаю. Зараз... що ж я зараз читаю? Господи! Нє, я останнім часом.. А-а-а, я ж на проекті був! Що б я читав? Ну взагалі по психології читаю: по NLP, по спілкуванню, маніпуляції. Ну таке...

ВЕД.: І що, допомогло тобі NLP?

КЕНЗОВ: Ну є таке...

ВЕД.: Є?

КЕНЗОВ: У спілкуванні з дівчатами допомагає. Як там класно «склєїть».

ВЕД.: А не боїшся, що попадеться якась інтелектуалка, що тебе «склєїть» — і будеш знати!?

КЕНЗОВ: Ну так класно буде! Дай Бог, щоб вона була хорошою людиною. 

ВЕД.: Ефір добігає кінця. Я завжди наших гостей прошу розповісти улюблену притчу, або улюблений (пристойний!) анекдот.

КЕНЗОВ: Я розкажу зараз. Зараз розкажу притчу. Мені дуже вона подобається. Це з приводу образ. Один китайський, скажемо так, мудрець якось в річці плив на човні тихенько собі за течією, заплющив очі і медитував: думав про світ, про своє життя. І тут об борт його човна вдарився інший човен. Він думає: «Ну зараз я розплющу очі і накричу на того, хто це зробив». Відкриває очі, а човен, який вдарився об його човен, виявився порожнім. Він каже: «З того моменту я зрозумів: якщо якась людина хоче мене образити або зробити мені неприємно, я завжди собі кажу: „Цей човен — порожній“. Тобто, образа є образою тільки тоді, коли ми приймаємо її. Як кажуть: нас ображають, нам пропонують. А вже наша справа, проігнорувати це чи сприйняти. Чи ще одна притча. Ішла одна бабулька за сірниками. Їй кажуть: „Куди ти йдеш?“ » Море, — каже, -піду підпалю«. Кажуть: «Так воно ж не горітиме». «Ну, не знаю, горітиме — не горітиме, це вже — його діло, а я своє діло роблю». 

ВЕД.: Ну це такі психологічні притчі. 

КЕНЗОВ: Просто в них є суть, правда, і я в них вірю. Це зараз багато критики в мою сторону повелося. Ну не завжди позитивної. У ЗМІ, в Інтернеті.

ВЕД.: Я не читала.

КЕНЗОВ: Що завгодно! І голосу нема, і на кого він схожий. Завжди такі люди знаходяться.

ВЕД.: Особливо якщо під ніками — можна писати що завгодно!

КЕНЗОВ: Да, які сидять дома і просто нічого не роблять, а самореалізуються тим, що от так неконструктивно... Я обожнюю конструктивну критику, якщо вона навіть негативна, але це конструктивна критика і вказані мої якісь недоліки — буду над ними працювати. Це — круто!

ВЕД.: Будемо вважати, що вся ота публіка сидить у порожньому човні, тож не будемо звертати на неї увагу! 

КЕНЗОВ: Так, вони в порожньому човні! 

ВЕД.: А я нагадую, що сьогодні цікавим гостем радіостанції «Ваша хвиля» був фіналіст шоу «Х-фактор» Олег Кензов. І логічно, мабуть, було б наприкінці ефіру нашим слухачам послухати одну із пісень гурту, до якого Олег мав, має і, сподіваюся, буде і надалі мати відношення — гурту «Принципова зміна». Я, ведуча Інна Якобенко, прощаюся з вами. Прощається і наш гість.

КЕНЗОВ: До побачення.

ВЕД.: Залишайтеся з нами на найкращій в області радіохвилі. На все добре!