У Глинську відзначили день визволення села

Саме в цьому селі на славнозвісному Глинському фаворі на протязі багатьох років і височів Храм Преображення Господнього. Кожного року в цей день громада збирається разом, що б відсвяткувати велику подію, поділитися спогадами про минуле, розповісти про наболіле. Не став винятком і цей рік — для місцевих жителів у сільському клубі було організовано свято.

Для сімдесяти чоловік лавок, які поставили організатори, вистачило ледь наполовину — не чекали такої кількості. На свято завітали і полтавські волонтери, які уже третій рік займаються відродженням Глинського Храму. Захід розпочався з української пісні, а у виконанні юних артистів у колоритному українському вбранні, вона звучала надзвичайно щиро. Серед запрошених був присутній сільський голова Борис Дядечко. Він повідомив, що саме 24 вересня закінчилися роботи по протягненню газопроводу до села.

Зі слів Єфросинії Петрівни Гниди, яка з діда прадіда — місцева мешканка, нам стало відомо, що одразу після війни село лишилось зруйнованим, чоловіків майже не залишилось, а ті, що й лишилось, не всі здатні були працювати. Відновлювали село по частинках, працювали і вдень і вночі, та все ж змогли відродити. Пам’ятає Єфросинія Петрівна і храм, який стояв на фаворі. Тільки про те як каже бабуся «балакать не можна було». До нашої розмови приєднався маленький десятирічний артист Станіслав Штанько, який народився і підростає у Глинську. Приємним відкриттям став той факт, що Стасік, як і бабуся знає про храм, чекає на його відновлення і обіцяв, що обов’язково буде відвідувати службу.

У рамках просвітницької роботи полтавськими волонтерами до клубу була привезена виставка з історії села, яка ще напередодні знаходилася в Полтаві і презентувала Глинськ на «Eco-festi 2011». Всі світлини з виставки передані до сільського клубу.

А наш шлях далі тривав до Глинського фавору, всі прагнули схилити коліна перед духовною величчю, яка панує на пагорбі, потонути у надзвичайній гармонії, наповнити душі життєвим змістом. Місце дійсно надзвичайне, намолене, енергетично сильне, ніби своєрідний портал який поєднує всі покоління відразу. Тут відбуваються маленькі дива, після відвідин перестає боліти голова, зникає застуда, а головне — наповнюєшся надзвичайним спокоєм і гармонією. Віддавши належне, поклавши квіти до підніжжя хреста, провівши сонечко на захід, вирушили до теплої хати — щоб закінчити цей насичений день за цілющим глинським чаєм у супроводі душевної пісні під миготіння вогню.

Іван ЧАБАН