Олешківські піски підкорюються витривалим

У поході загалом взяло участь близько 100 осіб. Серед інших — шість полтавських активістів, організатором від Полтавщини стала Молодіжне громадське об’єднання «Наш шлях»

Обрана місцевість для переходу досить складна, що і привабило однодумців з усієї країни. Адже Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі. Складаються із безмежних барханів або, як ще їх називають місцеві жителі, «кучугурів» висотою близько 5 м і негустою рослинністю. Знаходиться пустеля у Цюрюпинському районі, що за 30 км на схід від Херсона. У діаметрі займає територію близько 15 км, площею 161 200 га. Дніпровські піски існували з давніх часів, а от виникнення Олешківської пустелі відбулося досить недавно, у ХІХ столітті, через випасання на цій території величезних отар овець, які і знищили траву, звільнивши піски, а вітрова ерозія розширила їх в діаметрі. Унікальним є ще той факт, що під пісками на глибині близько 300-400 м є водяний пласт з питною артезіанською водою.

Наш перехід розпочався о 10-ій ранку, кожен відмітив на годиннику початок старту і веселим дружним гамором під чисельними прапорами України, що гріли душу і радували око, вирушили долати неозору пустелю. Маршрут пролягав через її центр, прокладений таким чином, щоб гості з інших регіонів мали змогу помилуватися різноманітним ландшафтом місцевості. За словами організатора Бориса Сіленкова цьогорічний, вже четвертий перехід, є наймаштабнішим, адже з’їхалися гості з усієї України: з Полтавщини, Харківщини, Миколаївщини, Одеської та Вінницької областей. Також була обрана рекордна за 4 роки дистанція — учасники пройшли близько 16 км. Перехід був організований на високому рівні, до місця призначення любителів екстриму доставили автобусами, весь час в поході учасників супроводжував лікар та декілька квадрациклів, які регулярно доставляли свіжу воду.

Провідником по неозорій пустелі став сам організатор Борис Сіленков, колишній губернатор Херсонщини. До речі цей факт дуже здивував і порадував гостей, адже якщо чесно, то рідко вдається зустріти такого натхненного та натренованого чиновника. Перехід тривав близько 5,5 годин, був досить важким, особливо для нетренованих, але враження перевершили всі сподівання. Чергування пісків з рослинністю, навіть з болотистою місцевістю, викликали неабияке захоплення. З кожною подоланою вершиною, піщаним барханом, відкривалися нові неозорі краєвиди, що надихали йти далі. В поході всі учасники дуже швидко здружилися. До фінішу дійшли приблизно о 16-ій годині, змучені, але щасливі, адже для кожного це в першу чергу особиста перемога! По закінченню, всі отримали сертифікати учасників експедиції, які цілий рік радуватимуть око десь в рамочці за склом до наступного, вже п’ятого переходу.