А ви ще пам`ятаєте свій поштовий індекс?
А ви його знали, мої любі дітки віртуальної реальності?
Невщухаючі клавіші технічного світу нам замінили звичайні непевні каракулі, виведені чорнилами. Ми забули, як вкладати почуття у свій почерк, щоб передати все, що відчуваєш до людини. Ми забули, як чекати листа і збігати на перший поверх з восьмого, щоб подивитись у поштову скриньку і, затамувавши подих, відчиняти її, тремтячи від нестерпної інтриги. Технічний прогрес знищив ці почуття вщент, немає більше того тепла, з котрим люди листувалися один з одним.
А ви пам`ятаєте? як пахнуть рідні листи? Вони сповнені ароматом надії, чогось такого близького та водночас далекого. Недаремно раніше жінки бризкали на лист до коханого крапельку свого парфюму, щоб її аромат назавжди був із милим. Деякі вкладали гербарії, власноруч зібрані для рідної людини. І це був найочікуваніший подарунок, який нізащо не порівняти з чужою картинкою, яку пересилають «справжні» друзі в соціальних мережах, в якості подарунку.
А чого коштували слова любові у листах, які закохані виводили один для одного, кожною літерою передаючи зміст почуттів якнайповніше.
А ви впевнені, що e-mail вам передасть усю глибину людської душі та слів, які можна просто Ctrl+C + Ctrl+V. Ось вам наглядна формула, складена з інтернет-почуттів. Звісно, нас несе незупинний потік швидкоплинного часу у вир прогресу, людство не встигає звикати до нових гаджетів, як уже з`являються нові. Листи — вже застаріло. Непопулярні, нікому не потрібні обірвані шматки інформації у форматі, який складно прочитати. Минуле століття та забаганки наших «недосвідчених» предків. Марна трата часу, сил та пережитки кам’яного періоду. Але все ж таки недаремно наші бабусі й дідусі так цінували листи. В них є душа, вона співає словами, написаними таким нерозбірливим почерком, але від усього серця. Вона плине переливами почуттів, мов ріка чужих спогадів, яка спадає у вічність...
Ніколи не треба зупинятися у минулому та вносити у реальність застарілі корективи, але якщо у вас є ще люди, котрим ви негайно, без вагань можете написати листа та чекати на нього відповідь, кожні п’ять хвилин заглядаючи у поштову скриньку — цінуйте це. І пишіть листи. Ваш почерк скаже набагато більше, ніж стукіт клавіатури.
Дар`я КАЧАН
