Самовисуванець — значить сам собі господар

Самовисуванці: хто вони?

Як співалося в пісні, «последний бой — он трудный самый!». От і останні дні перед голосуванням (яке, не забувайте, пройде 17 липня цього року) будуть дуже насиченими політичною агітацією. Кандидати засиплять вас яскравими буклетами, пропонуватимуть продуктові набори, кликатимуть на розважальні заходи. Порада нашої редакції незмінна: подарунки беріть, на концерти ходіть. Але, коли прийдете на виборчу дільницю, слухайте голос розуму, совісті і відповідальності перед дітьми та онуками і відкиньте емоції, навіяні самовихвалянням чергового кандидата. Ну а ми вкотре намагаємося допомогти вам зробити обдуманий вибір. Цього разу проаналізуємо, за кого ж краще віддати свій голос: самовисуванця чи кандидатуру, погоджену на з’їзді певної політичної сили. Отже, значення терміну «самовисуванець» закладене в ньому самому: «той, хто висуває на певну посаду сам себе», а отже — сам собі господар. І може на власний розсуд вести передвиборчу кампанію. А згодом — працювати в Парламенті, керуючись тільки особистими переконаннями та намагаючись виправдати довіру тих, хто його обрав.. «Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю» — йдеться в українській народній пісні. От і на самовисуванця в народні депутати не тисне тягар партійної відповідальності. Йому не треба підтримувати позитивний імідж політичної сили, від якої він балотується. Не потрібно чітко дотримуватися програми партії, тим більше, якщо з частиною пунктів він не згоден. За свої вчинки у Верховній Раді нардеп — самовисуванець відповідає перед двома сторонами: самим собою та громадою, котра його обрала. Тож і звітувати про виконану роботу має тільки вам, шановні виборці, а не розпіареним у пресі керівникам політичних сил. Теж саме станеться, якщо новообраний нардеп погано виконуватиме свої посадові обов’язки. Самовисуванцю не вдасться сховатися за спиною лідера партії чи фракції — мовляв, я голосував так, як вирішила партія, тобто олігарх, який її утримує. Він не зможе прохати допомоги у однопартійців, а змушений буде пояснювати ситуацію саме вам — виборцям і, боячись вашого гніву, свої помилки виправляти. Головне — обираючи з-поміж кандидатів 151 виборчого округу, не забути, як казав Леонід Кравчук, що «є одне «але». Нюанс полягає у тому, що серед самовисуванців заховалися десятки технічних кандидатів. Які, як ви пам’ятаєте з наших попередніх статей, покликані обслуговувати інтереси якраз кандидата-партійця Руслана Богдана, висунутого ВО «Батьківщина». Проте, у тому ж-таки матеріалі ми детально розповіли вам, як «технаря» розпізнати. Нагадаємо: основна ознака сумнівного кандидата — наднизька активність або і взагалі її відсутність в окрузі і, в цілому, невідоме широкому загалу ім’я. Або навпаки — дуже відоме прізвище, під яким вам, замість того, кого ви добре знаєте, пошулерськи намагаються «підсунути» зовсім іншу людину, яку ви ніколи не бачили і не побачите! Тож, зрештою, завдання перед вами не таке вже й складне — проголосувати за самовисуванця, який живе серед вас, якого ви або ваші приятелі особисто бачили і діяльність якого помітна в окрузі. А ще краще, якщо й до виборів ця особа працювала на благо рідного краю. Не показово, а реально. Тоді будьте певні: такий кандидат, у разі обрання нардепом, не пастиме задніх у залі парламенту. Адже звик до роботи на благо земляків задовго до виборів. Є ще один «підводний камінь», захований у струнких рядах самовисуванців. Серед них до Верховної Ради, як торпеди, прямують колишні «регіонали» та екс —члени партій — супутників згаданої політсили. Для чого їм мандат — здогадатися неважко: сісти на грошові потоки і, прикриваючись недоторканістю, не врятуватись від тюрми. Але й тут у вас, шановні виборці, жодних проблем. Просто перечитайте попередні випуски «Варто знати», в яких ми друкували розширені біографії кандидатів, і зробіть висновки.

А чому ж не кандидати від партій?

На перший погляд, партійні висуванці — кандидати гідні. І програми базуються на засадах діяльності обраної політсили, і лідери партій всіляко агітують за своїх «уповноважених представників». Немає в таких кандидатів проблем і з агітацією: політична сила, яку представляє в окрузі певний висуванець, щедро оплачує йому й роздачу продуктових наборів, і проведення концертів, і друк стосів газет та календарів. Проте всі ви знаєте те єдине місце, де можна знайти безкоштовний сир. От і кошти, вкладені партією в кандидата, йому доведеться відпрацювати в повній мірі. Ні, не клеячи шпалери у маєтку лідера політсили. «Віддавати боржок» члену партії, який стане народним депутатом, доведеться в сесійній залі. Голосувати завжди треба буде так, як вирішили однопартійці, а не так, як сам вважає за потрібне. А партія завжди діє так, як їй вказує хазяїн-олігарх. Отже, про власну позицію, спрямовану на захист громади, годі буде й говорити. Про партійних висуванців у 151 окрузі ми писали неодноразово. Та й без нас ви помітите їхні обличчя на агітаційних матеріалах. Це і Руслан Богдан, який вкотре штурмує Раду під знаменами ВО «Батьківщина», і Сергій Мамоян, якого в нардепи веде професійний популіст Сергій Каплін і його «Партія простих людей», і Людмила Овчаренко, котру висунула партія «Відродження» (у якій заховалося чимало олігархів та екс — регіоналів — Авт.). Є ще Олександр Березянський, але про кандидатів від політичної сили під назвою «Опозиційний блок» зайвий раз і згадувати гріх! Самі знаєте, які «українолюби» представляють партію у нинішній Верховній Раді. Повторимося: кожен з цих людей, у разі обрання нардепом, відпрацьовуватиме вкладені в нього гроші партії. А отже, про захист інтересів громади згадуватиме, у найкращому випадку, перед наступними виборами. 

Отже, наша вам, шановні виборці, порада: уважніше придивіться до самовисуванців і не голосуйте за тих, хто йде в депутати від партій. Вдалого вам голосування! І нехай 17 липня переможе дійсно гідний кандидат!

Олександр ОХОТІН