Розбиті дороги гречкою не залатаєш

На жаль, виборчий процес в Україні досі не проходить на рівні європейських країн. Як відбуваються вибори в умовній Франції? Кандидат приїздить на округ, знайомить виборців зі своєю програмою й механізмами її виконання. А потім, ставши депутатом, працює над її реалізацією. Ніяких тобі «соціальних карток», дитячих майданчиків, грошей і гречки. Тільки конкретні справи. Та якби навіть уявити, ситуацію, що якийсь з кандидатів у Італії чи Польщі спробував задобрити виборця пачкою спагеті чи грошима — його б не зрозуміли і тут же здали б у поліцію.

В Україні кандидати навіть не намагаються придумувати ефективні програми, які б потім реалізовували в Верховній Раді. Навіщо, якщо набагато простіше заробити прихильність виборців одноразовими подачками? 

Але чи варті 200 гривень або декілька кілограмів гречки майбутнього Ваших дітей?

Підкуп виборців застосовується в Україні ще з часів проголошення Незалежності. Є декілька різних технологій прямого підкупу: хтось «засіває» округ гречкою, хтось дає виборцям кошти, а хтось формує так звану піраміду (в основі піраміди також лежить грошовий підкуп).

Також застосовується підкуп з метою влаштувати низьку явку виборців на дільниці. В день виборів організовується велике свято, або фестиваль. Там може проводитися лотерея, виступ відомих музичних гуртів. Будь що, що надовго затримає увагу потенційних виборців і відволіче їх від голосування. До такої технології вдаються кандидати, які скуповують голоси. Чим менше мешканців округу прийдуть на дільниці, тим більше будуть важити голоси куплених «прихильників».

Крім того, варто пам’ятати, що будь-яка вигода, отримана під час виборчого процесу є підкупом. Неважливо, поставив депутат майданчик чи влаштував свято морозива. 

Плата агітаторам за певну кількість голосів також розцінюється, як підкуп та спонукання до підкупу. Агітатором може бути лише волонтер, який допомагає кандидату, який йому подобається. В іншому випадку «підробіток» на виборах може обернутися кримінальною відповідальністю для бажаючих отримати гроші за роздачу газет чи розклейку оголошень. Закон забороняє будь-яку оплату агітаційної роботи і суворо карає порушення.

В якому б вигляді не був підкуп, його мета зводиться до одного — надурити людей. 

Кандидат, який заробляє прихильність виборців подачками просто сприймає їх за бидло (саме така термінологія властива більшості кандидатів) і впевнений, що достатньо просто заткнути їм роти копійками, або крупою, щоб вони поставили «галочку» в правильній клітинці. 

Активно використовувати технологію роздачі продуктових наборів почали сумнозвісні «регіонали». В 2010 році Україною прокотилася справжня гречана хвиля: в усіх округах і областях активно роздавалися продуктові набори. В результаті банда Януковича отримала більшість в Парламенті й можливість керувати країною на свій лад. До чого це призвело, ви добре бачите самі. Україна і досі не може оговтатися від розрухи й злиднів.

Чи можна було не допустити «регіоналів» до влади? Звичайно. 

Треба було просто не вестися на гречку, а дивитися на справи кандидатів і їхнє минуле. А так виходить, що хтось біля розбитого корита, але з пачкою крупи, а хтось з золотим батоном в Межигір’ї. І звинувачувати нікого. Тому що люди самі продали свої голоси за продуктові набори.

Особливо цинічний вигляд мають люди, які продають свої голоси в умовах війни. Кількість українців, які загинули за наше краще майбутнє вже вимірюється тисячами, а деякі виборці так само, як і раніше, оцінюють долю країни в 200 гривень. Вони не лише плюють в обличчя хлопцям, які поклали свої життя на сході України, вони ставлять хрест на кращому завтра для себе й своїх дітей.

Найбільш гучно технологія підкупу проявилася на позачергових виборах 2015 року в Чернігові. Тоді два головні претенденти на депутатський портфель Генадій Корбан і Олександр Березенко влаштували справжні показові змагання з цинічності. Перший, якого під час виборчої кампанії назвали «Маршалом Гречкою» роздавав крупу, а другий — гроші. Перемогу в цих ганебних перегонах отримав Березенко. Але чи бачили мешканці Чернігова його роботу після виборів? Нічого подібного.

Що Корбан, що Березенко після виборів роз’їхалися по своїх шикарних маєтках в інших містах і навряд чи вже колись згадають про мешканців Чернігова. А їм залишається кусати лікті. Хтось при цьому буде тримати в руках пакунок з гречкою, а хтось двухсотгривневу купюру. Але результат для всіх, хто продає свої голоси, однаково сумний. 

Потрібно розуміти, що депутат, який вдається до підкупу, роздає продуктові набори чи гроші не від щирого серця. Він не переймається проблемами мешканців округу, а переслідує свою корисливу мету. 

Дорвавшись до влади, такий депутат буде думати в першу чергу про те, як повернути захмарні суми, які витратив на підкуп. 

У другу і третю чергу він, звичайно ж, буде думати про те саме.

Як такому депутату повернути гроші назад? Звичайно ж, що за рахунок звичайних людей, яких нещодавно задобрював подачками. Саме такі народні обранці найактивніше виступають за збільшення тарифів, відміну соціальних виплат, зменшення заробітних плат. Прикро, але бабуся, яка вчора проголосувала за 200 гривень, буде вимушена платити вдвічі більші тарифи на тепло та електроенергію найближчі 5 років. І хто їй винуватий?!

Перед тим, як брати подачку від кандидата, подумайте, чому технологія підкупу досі спрацьовує в нашій країні? Можливо, тому, що люди самі з радістю голосують за гроші й продуктові набори? Якщо б не було попиту, то не було б і пропозиції. Уявіть, що всі, кому кандидат пропонував гречку за голос, відмовились її брати. Що залишається такому політику? Тільки думати над програмою і працювати на благо округу. Звичайно ж, це набагато краще для країни та її громадян, ніж її обкрадання протягом наступних 5 років. 

Редакція газети «Варто знати» закликає мешканців 151 округу не продавати майбутнє своїх дітей за подачки від кандидатів. Хоча, якщо Ви вважаєте, що воно не дорожче за 200 гривень чи 2 кілограми гречки — то будь-ласка. Вибір за Вами!

Оксана СОРОКІНА