Мені весь день пахне бузок
Я можу включити музику на всю квартиру, бо я самотня
І я включаю рок. Слухаю. І мрію. І хочу, щоб хтось мене поцілував. Ось така вибухова суміш.
Сьогодні мені приснився сон, коли якийсь невідомий хлопець просто підійшов до мене ззаду і обійняв. І потім ще я дізналася, що я від нього нібито вагітна. Це був всього сон, та ще за одну таку ніч я б віддала немало... Я хочу цих відчуттів, пережити це щастя ще раз, бо дофіга його було в одному обіймі. Може, це якийсь наркотик, і він, мабуть, найсильніший із всього, що я спробувала. Або це любов, але смішно визнати, що я закохалася в хлопця з мого сну.
На годиннику було без тридцяти хвилин чотири, а я все тинялася по квартирі в пошуках невідомого. Пила йогурт, їла морську капусту, жувала одна за одною м’ятні жуйки, та знову їла морську капусту. Як ніколи в житті я жалкувала, що сон не можна записати на плівку і потім переглянути по DVD. Не вистачало чогось, від цього живіт неспокійно свербів далеко в середині, і я знову, і знову заїдала порожнечу. І все-таки, я знала, що зовсім не голодна, і причина в тому хлопці. І я будь що пообіцяла собі його знайти.
Любов існує. Просто ми, як завжди, робимо неправильний вибір. Ми забираємо чужі «половинки», бо вважаємо що вони кращі, як і все чуже. В той час як наші рідні половинки також забирають... Замкнуте коло. Потрібно жертвувати, лише тоді буде кохання.
Мені весь день пахне бузок. Дивно якось. Поблизу його немає, зима замела все навколо. Може це моя підсвідома весна лізе зі шпарин, або ж у мене проблеми зі здоров’ям.
По темі. Я завжди вірила в чудеса, я завжди з’їдала квіти бузку, якщо вони мали відповідну кількість пелюсток. І якщо не мали навіть, часто з’їдала просто так. Мабуть, мене не годували дома, тому я їла бузок.
***
Безглуздий день, проведений на самоті зі своїми безглуздими думками. І знову не визубрені книжки по психології сімейного життя...
І я така не одна, нас мільйони, і в нас однакове вчора, сьогодні і завтра.
Думайте свої думки — годинами, днями, роками!
Безглузде та геніальне переплітається в вашій голові і розростається трояндовими кущами.
Як, до речі, і в моїй.
Нашими думками ми виростили троянди!
Троянди — прекрасне!
І це — найменше із прекрасного, на що здатні ми.
Яна САЛАШНА
