Нідерландські гроші на Полтавщині люблять тишу

Чи позначиться політичне рішення нідерландців на економічній співпраці між нашими країнами? І як конкретно це може відбитися на підприємствах Полтавщини?

Відповіді на ці запитання можна шукати кількома шляхами. Наприклад, із використанням такого макроекономічного показника, як прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в Україну.

Коли говорять цифри

Отже, за даними Мінекономрозвитку, протягом 2015 року Україна отримала 3,76 мільярдів доларів США від 133 країн. При цьому, попри загальне скорочення інвестицій, Нідерландам і Росії за кризовий для нашої країни рік вдалося наростити свою присутність у нашій економіці з 11,1% до 12,9% і з 5,9% до 7,8% відповідно (дані Держстату).

При цьому в розрізі Полтавщини обсяги ПІІ за 2015 рік наростили Швейцарія та Велика Британія. А партнери з інших трьох найбільших за обсягами інвестицій країн — Нідерландів, Кіпру та Росії — їх, відповідно, скоротили. Наприклад, за даними Головного управління статистики у Полтавській області, з Нідерландів у 2014 році надійшло понад 84 мільйонів доларів, а у 2015-му — на майже 15 мільйонів менше.

Коли економіка не дорівнює політиці

На консультативному референдумі у Нідерландах 4 квітня 2016 року більшість опитаних висловилася проти імплементації Угоди про асоціацію України з ЄС. В української спільноти це викликало посилений інтерес до мотивів такого рішення і політично-економічних перспектив подальшого співробітництва з ЄС та, власне, з Нідерландами. Адже своїм рішенням нідерландці «підвісили у повітрі» долю Угоди про асоціацію та «поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі» (так звану ЗВТ+). Щодо останньої, то її суть не тільки у банальному зниженні ставок мит. Ось як документ коментує старший аналітик з економічних питань європейсько-української інформаційної кампанії «Сильніші разом!» Дмитро Науменко:

— Існує багато аргументів «за» і «проти», що стосуються впливу такої торгівельної угоди як на ЄС, так і на Україну (переважно політично вмотивованих). Однак, переконаний в тому, що маємо сприймати ЗВТ+, в першу чергу, як комплексну дорожню карту реформ для зміни українського законодавства у сфері регулювання економіки. Найбільша перевага для звичайного підприємництва при цьому полягає у наближенні українських правил до європейських, що принесуть європейські стандарти ведення бізнесу та захист іноземних інвестицій.

На його думку, Україна вже зараз має галузі, де у короткостроковій перспективі може стати гідним гравцем серед розвинутих країн, це:

• сільське господарство,
• ІТ-сектор,
• фармацевтика,
• зелена енергетика та енергоефективність,
• транспортна логістика та інфраструктура.

У той же час російський політолог з полтавськими коренями Андрій Окара теж робить подібний висновок — з поправкою і на економіку, і на геополітику:

— Давайте відділяти мух від котлет. Консультаційний референдум у Нідерландах з приводу асоціації ЄС та України із негативним наслідком — це одне. Так само, як і російська анексія Криму та участь у збройному конфлікті на Донбасі. А нідерландський та російський бізнес, які нарощують свою присутність в Україні — зовсім інше. У бізнесі роблять гроші дуже конкретні люди, які прорахували всі ризики: в цілому в Україні більш-менш спокійно, робоча сила — дешева, сировинний потенціал — величезний. Якби я був інвестором, я б теж не боявся вкладати гроші в Україну в цей час, особливо — в сільське господарство. Наприклад, на Полтавщині — в органічне землеробство і тваринництво.

Справді, сільськогосподарська галузь нашої області має величезні перспективи. Наприклад, за даними Мінекономрозвитку 2013-2014 маркетинговий рік був рекордним для наших аграріїв, оскільки Україна стала першою в рейтингу експортерів соняшникової олії в світі та третьою — в рейтингу найбільших експортерів зерна після США та ЄС. І в цьому — у першу чергу заслуга агрохолдингів типу Kernel, який має на Полтавщині значну вагу.

Також варто згадати той аграрний сектор, де продукти виготовляються без хімії та ГМО. Приклад — ПП «Агроекологія», яке сертифіковане «Органік Стандарт» UA-BIO-108 відповідно до стандартів, рівнозначних Постановам Ради (ЄС) 834/2007, 889/2008 як виробник та переробник органічної продукції рослинництва. Підприємство має вісім тисяч га орендованих земель і за цим показником є найбільшим в Україні та Європі з числа тих, які повністю працюють за технологіями органічного землеробства та тваринництва. При цьому засновник підприємства Семен Антонець — науковець, Заслужений працівник сільського господарства і Герой України завдяки цій же царині — самостійно шукає ринки збуту і не потребує інвесторів. Власне, таких, як «Агроекологія», знаходять самі: наприклад, усе його органічне молоко забирає завод з виробництва дитячого харчування «Агуша». Але, за даними департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА, широкий загал українців органічну продукцію не купує — вона йде до Києва або експортується до Європи, як дуже дорога. Наприклад, делікатесне мармурове м’ясо з Полтавщини коштує 400 грн/кг.

З іншого боку, якщо говорити про інвесторів, то в Україну вірять ті із них, які давно працюють із нами та бачать потенціал. Що ж стосується нових...

— Нові інвестори мають свободу вибирати ті місця, де прибутковість найвища порівняно з ризиками. Перед ними відкритий весь світ, вони можуть вибирати, і Україна зараз не те місце, яке може зацікавити. Майже щотижня у нас бувають делегації, багато хочуть дізнатися, дивляться, запитують, але подальших кроків поки не роблять. Непокоїть і війна, і стан економіки. Обмінний курс турбує інвесторів не менше, ніж Донбас. Ряд рішень НБУ щодо обмеження вивезення зароблених грошей робить умови для іноземних інвесторів ще менш привабливими. Коли ці рішення будуть скасованими, а гривня стабілізується, ситуація почне змінюватися на краще. Інвесторів також цікавлять темпи реформ, захист права власності та верховенство права, — так нещодавно прокоментував ситуацію аграрному інформаційному агентству Agravery.com радник з питань сільського господарства посольства Королівства Нідерландів в Україні Еверт Ян Краєнбрінк.

Інвестиції | Джерело: ndipzir.org.ua

Крім того, варто зауважити: іноземців більше цікавлять галузі, де ризики менші, а прибутки швидші та більші, ніж в аграрному секторі. На прикладі Полтавщини це очевидно. За даними Головного управління статистики у Полтавській області, майже 80% загальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у 2015 році припало на добувну промисловість і розроблення кар’єрів. А на сільське, лісове та рибне господарство — лише 1,2%. Причому, якщо ми говоримо про конкретні країни, то ті ж Нідерланди на Полтавщині займають друге місце за ПІІ (після Швейцарії). Протягом 2015 року вони вклали у промисловість та сільське господарство області понад 70 мільйонів доларів, левову частку — саме у добувну промисловість і розроблення кар’єрів. Також нідерландців до сих пір можуть цікавити перспективи співпраці у сфері енергозберігаючих технологій та переробці сміття. Принаймні про це полтавцям повідомив Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів в Україні Пітер Ян Волтерс ще у 2010 році. Повертаючись до рослинництва, тваринництва і молокопереробки, то вони у країні тюльпанів розвинуті краще, ніж в Україні: нідерландці є одними з лідерів виробництва їжі в світі. Попри дешеві чорноземи (вартість річної оренди землі в Україні коливається в межах 80 євро за гектар, тоді як в Нідерландах — близько 900 євро), це не стає стимулом для українських аграріїв працювати ефективніше.

Коли великі гроші не говорять

За інформацією посольства Нідерландів в Україні, у нас зареєстровано близько 320 підприємств з їхнім капіталом. Найбільшими інвесторами традиційно залишаються Royal Dutch Shell (нідерландсько-британська нафтогазова компанія), ING Ukraine, Rabobank (банки), Philips (світлова та побутова техніка), Akzo Nobel (фарби, фармацевтична та хімічна продукція), Damen Shipyards (судобудівна група), Unilever Export (продукти харчування, побутова хімія, парфумерія). Але перелік полтавських представництв підприємств з іноземними інвестиціями у Головному управлінні статистики у Полтавській області не дають через комерційну таємницю. Та чи складно знайти україно-нідерландські підприємства з осередками в Полтавській області через інтернет? Як виявилося — ні. Складніше — знайти тих, хто захоче розповісти про свою співпрацю з європейцями.

Ось, наприклад, нідерландська компанія Salazie B. V. нещодавно, у лютому 2016-го, купила 25% акцій найбільшої приватної газодобувної компанії «Нафтогазвидобування», що входить в структуру енергохолдингу ДТЕК. Серед іншого у компанії — Семиренковське та Мачухське газові родовища у Полтавській області. Проте про співпрацю з нідерландцями у компанії відмовляються говорити як телефоном, так і надавати інформацію через запит.

Власне, так само, як і у вже згаданій агропромисловій компанії Kernel , яка є потужним експортером олії та шроту, а також зернових. У тому числі на Полтавщині компанія має тисячі га орендованих земель та власні сільгосппідприємства. Наприклад, олійноекстраційний завод у Полтаві — перше серйозне придбання агрохолдингу. Сьогодні у раді директорів Kernel другою особою після голови та засновника, уродженця Полтави Андрія Веревського, є незалежний директор Тон Шурінк, який має подвійне громадянство Швейцарії та Нідерландів. І це єдина офіційна інформація про співпрацю з «країною тюльпанів» на офіційному сайті компанії.

Власне, із непрямих джерел відомо, що і «Нафтогазвидобування» і Kernel таки взаємодіють із нідерландцями. Але з якими результатами — можна буде дізнатися лише з доброї волі керівництва цих компаній.

Серед інших цікавих знахідок в інтернеті — SRS Company, яка входить до кладу SRS Holding з Нідерландів. Компанія займається імпортом і продажом одягу категорій секонд-хенд і сток. Центральний офіс її «української дочки» знаходиться в Харкові, підпорядковані підрозділи — в обласних центрах, у тому числі й у Полтаві. Спілкуватися про своїх інвесторів ні в Полтаві, ні у Харкові не горять бажанням. Але цікаве зауваження: на офіційному сайті компанії зазначено, що вона працює із різними містами України та РФ. Причому Крим, на думку SRS Company, — це Росія.

Власне, що ще вдалося дізнатися про компанії на Полтавщині, які мають економічні зв’язки із Нідерландами? Багато фірмочок, що рекламуються в інтернеті, використовують у своїх назвах словосполучення «голландсько-українська» або «нідерландсько-українська компанія» — при цьому являючись посередниками, маючи опосередкований стосунок до цієї країни або й взагалі ніякого. Наприклад, підприємець із Хорола продає різноманітні кормові добавки для ВРХ, свиней і птиці виробництва компанії LNB, яка на його сайті позначена як «польсько-голландська». Але при цьому взаємодіє тільки із Гданськом, звідки отримує товар для продажу в Україні.

Коли підприємці не мріють про іноземні інвестиції

Левова частина полтавських підприємців — йдеться про дрібний та середній бізнес — не мріє про іноземні інвестиції з багатьох причин.

Ось успішний приклад вітчизняного бізнесу, який попри кризу втримується на плаву, — ТОВ «Інверт». Підприємство існує з 1999 року та випускає печиво відомої торгівельної марки «Диканське». Його охоче купують як у самій Україні, та і у країнах СНД, а також Прибалтики. Менеджер відділу продаж Олег Блищавенко розповів про те, чому європейських інвесторів не цікавлять маленькі українські підприємств та й такі, які виробляють продукцію з доданою вартістю:

— Успіх конкретно нашої продукції у тому, що ми виготовляємо цукрове печиво за традиційними рецептами, а також цікаві позиції печива із різноманітними начинками. Проте наша частка на ринку солодощів СНД — незначна. Крім того, через російські торгівельні санкції ми не можемо поставляти нашу продукцію, як раніше, до країн Середньої Азії та Кавказу транзитом через Росію. Щодо європейських країн, то вони не зацікавлені у таких підприємствах, як наше. По-перше, тому що у них своїх таких багато. По-друге, вони зацікавлені у нас, як у сировинній базі. Конкуренція на ринку ЄС досить сильна і нас там не дуже чекають, поки що їх ринки відкриті лише для постачання сировинних продуктів. А, по-третє, європейці самі б хотіли освоїти наш ринок солодощів, країни із понад 40-мільйонним населенням (більше нашого — тільки ринок Німеччини, якщо ми говоримо про географічну Європу). Наприклад, до падіння гривні було багато імпортної продукції. Тому, як не дивно це прозвучить, але обвал національної валюти врятував багатьох українських товаровиробників, адже імпортні солодощі стали занадто дорогими.

За словами представника підприємства, його компанія і без іноземних інвестицій втримається на плаву — аби не заважали свої: чиновники, податківці та законотворці.

Нові перспективні ринки світу | Фото: extra.abnamro.nl

Коли Україна на рівні...

Поки що основні торгові партнери Нідерландів — це країни ЄС. Але при цьому вони постійно оцінюють з точки зору потенційної співпраці ринки, що розвиваються. Зокрема, нідерландський банк ABN AMRO включив Україну до переліку країн, на які інвесторам варто звернути увагу. Конкурувати за увагу Україна має з В’єтнамом, Мексикою та Ганою. Компанія для амбітних українців не найкраща, але обирати не доводиться. Аналітики європейсько-української інформаційної кампанії «Сильніші разом» зауважують:

— По-перше, Україна залишається шостим найбільшим ринком в Європі із 43-ма мільйонами споживачів сьогодні. По-друге, країна може позмагатися за статус одного з найбільш привабливих місць в світі для проектів нових промислових виробництв, оскільки оплата праці, енергоресурси, сировина та інші виробничі витрати стали значно дешевшими в доларовому еквіваленті після падіння гривні. По-третє, Україна має стратегічне розташування з точки зору ведення торгівлі з ЄС, оскільки доставка продукції від нас до більшості європейських ринків вантажним автотранспортом займає лише два дні. Це є значною перевагою для виробництва із коротким ланцюгом постачання і швидким циклом виробництва, наприклад, таких як сільське господарство, текстильне виробництво і мале машинобудування.

У свою чергу автор цього матеріалу може додати свої висновки: «новий» і «дрібний» нідерландський бізнес на Полтавщину сьогодні просто так гроші не принесе: вичікує. Що стосується «старого» і «великого» — з одного боку інвестори теж очікують змін і реформ, аби розширювати виробництво. З іншого боку, будь-яка криза — гарний час для перерозподілу капіталів, придбання цікавих здешевілих активів. Що від того простим полтавцям та підприємцям? Це вже інше питання, на яке нам ще доведеться відповісти. Але, якщо наші реформи будуть занадто повільними, — відповіді не сподобаються нікому.

Анна ДОВГОШЕЙ