Кохання? Сьогодні?
Кохання... Йому присвячено купа пісень, сонетів, поезій та проз. Воно з’являється, майже, у всіх книгах та фільмах.
Але чи існує воно у нашому буденному житті? Чи у нашій сучасності?
Можливо, справжнє кохання вже давно загинуло? Можливо, воно живе лише в уяві та на сторінках книжок?
Переглядаючи старі фільми, або ж читаючи книжки про любов, кожна дівчина хоч раз говорила собі: «Які вигадки! В наш час такого не існує!» І, в якомусь сенсі, це правда. Але справа не у самому коханні, а у людях, які, на жаль, ганьблять це велике почуття. Якщо раніше слова «Я люблю тебе» говорили лише при наявності справжніх почуттів до того, кому вони адресовані, то у сучасності ця фраза є на рівні «Привіт. Як справи?» — такою ж заїждженою та набридлою.
Якщо вже й надалі проводити паралель між минулим та сьогоденням, то чи звертали ви увагу на те, хто першим зізнається у коханні? Ні, не лицарі на білому коні з букетами червоних троянд, співаючи при цьому серенаду під балконом, а слабкі та тендітні дівчата, які повинні стояти саме на цьому балконі. Замість цього вони самі «сідають на коня» та йдуть говорити про свої почуття. Ролі змінилися... Можливо ви скажете, що в наш час дівчата вже не такі й тендітні та слабкі? Справді, погоджуся! Але ж потрібно хоч комусь бути мужнім, якщо так звані чоловіки вирішили скинути все на ніжні плечі «слабкої» статі.
Щодо компліментів, то тут суцільний жах. Замість «яка гарна дівчина» — «крута бейба пішла». А ця манера називати дівчат «тьолками» та «чиками»? Як говориться у одній російській пісні:
«Не люблю, когда русских девочек называют „чиками“,
Они ведь будущие мамы наших детей.
И, знаєш, это на порядок выше любых идей».
Над цими короткими рядками слід задуматися.
Життя невпинно йде уперед. Часи змінюються, але справжнє кохання існує та завжди буде існувати! Хоч навіть і у тих самих книжках!
Яна ГУТИРЯ
