Генеральне прибирання у думках

Коли білими клаптями пошматаних блакитних одежин з неба злітаються на землю дрібняві папірці і вкривають її, дітям говорять — теплою ковдрою, щоб їй було спати тепло. Насправді ж то зима прибиралась в своєму замку ненависті тепла, тому що кожна пора року очищується за власними правилами.

Людина ж іноді хоче, але відкладає це прибирання. Хіба вам не знайома така ситуація, коли ви переглядаєте папери, зошити, якісь записки на брудному, з ефектом старовини клаптику листка із зошита у клітинку, і хочеться викинути, але, може, воно пригодиться? Зупиняємо ми себе і залишаємо цю нотатку далі старіти, так і не відпускаючи її душу на вільне небо.

Основне, що ви можете викинути з вашого життя — образи, навіть якщо вони ще не пробачені, бо якби вони були важливими не лише вам, вони б уже склеїлися клеєм вічної дружби. Нещасливе кохання — а нащо хоч воно? — може ваша «мрія» вже і асоціацію не проводить, коли чує так ж ім’я, як у вас! Друзів, котрі є такими друзями лише для вас, а взаємозалежності немає, от скажіть, воно вам треба? Заздрість — чи не буде кращим просто досягнути своєї мети, і, поглянувши на пройдений шлях, позаздрити собі без білого чи чорного кольору, тим самим довести, що ви спроможні на досягнення високих результатів? Страх — річ, яка є гальмуванням вашого світу та його розвитку, це ніби всі навколо у пост 21-му столітті, а ви в середньовіччі, бо боїтесь... А в житті-то страхи вигадані, щоб надихнути нас на подолання перепон, тож сприймайте фобії саме так.

А що ще? Ви знаєте самі і точно наступного разу ваші думки стануть легшими одразу ж після важкого шляху до сміттєвого баку непотребу, котрий вже давно не несе у собі цінної інформації на даному етапі вашого життя.

Зараз же пишіть нове, але не забувайте, що колись і його треба буде відпустити, як птаха у світ спокою, і не бійтеся, що ваші згадки зникнуть. Рукописи не горять, вони карбують вашу душу, але полегшуйте її повітрям свіжих ідей.

Ваша Ніна ГЛУШИЧ
учениця 9-А класу
Полтавської гімназії № 31