Ужгородський письменник «підривав» полтавців «Карбідом» та пояснив, чому Бог мав би бути жінкою

«Карбід» — другий роман Андрія Любки. Але зважаючи на те, що перший з них так і не був надрукований, а став для автора «своєрідним літературним тренажером» (за словами Любки, він тільки вчився керувати персонажами і вбив головного героя вже в першому абзаці), «Карбід» можна вважати дебютом.

На початку презентації письменник розповів, що насправді роман мав би називатися по-іншому. Але в кінці-кінців автор зупинився на найбільш нейтральному з можливих варіантів назви. За словами Любки, його мати часто жалілася, що їй соромно показати подругам книги сина через їх назви — «8 місяців шизофренії», «Тероризм», «Кілер», «Спати з жінками». Але тепер цієї проблеми не буде, тому що жодна з них не розуміє, про що йдеться, коли бере до рук «Карбід».

Головний герой роману — Микола Олексійович, вчитель історії на прізвисько Карбід. Учні називають його так через поганий запах, але сам історик називає себе Тисом (похідне прізвисько від річки Тиси, на березі якої знаходиться рідне місто Карбіда — вигаданий Ведмедів).

Книжки

Найбільша мрія Карбіда — прорити майже кілометровий тунель між Україною та Європейським Союзом. Він вважає неподобством, що українці після Революції Гідності та військової агресії Росії на сході так і не отримали безвізовий режим з ЄС. І хоче виправити цю ситуацію. Але сам він цього зробити не може і тому до нього приєднуються «помічники» — місцеві контрабандисти, які переслідують аж ніяк не шляхетні цілі.

Андрій Любка зазначив, що в основу роману лягла реальна історія. Так, в 2012 році в Ужгороді знайшли контрабандистський тунель між Україною та ЄС. Найцікавіше, що він починався не десь в лісі, або на околицях, а в підвалі будинку одного з робітників СБУ. Цитата «Reuters» про цей туннель стала епіграфом до «Карбіду».

Андрій Любка

Глядачі

Говорячи про роман, автор також зазначив, що «Карбід» — це своєрідна літературна дискусія з «Кандідом» Вольтера. В цьому сенсі роман перегукується з «Енеїдою» Котляревського, яка є відповіддю на однойменний епос Вергілія.

Закінчивши з презентацією роману, Андрій Любка перейшов до поетичної частини вечора. Автор читав свої тексти про кохання, зміни, осінь, і навіть жартівливий вірш про Спілку Письменників України (широко посміхаючись, автор просив журналістів зазначити, що цей вірш є патріотичною лірикою). Цікаво, що в багатьох віршах Любки ліричний герой курить цигарки «Мальборо». Але за словами самого Любки, він ніколи їх не курив, бо коли мав цю звичку, то в нього не було достатньо грошей. Жартуючи, він зазначив, що просто хотів бути в віршах кращим і успішнішим, ніж є насправді.

Після заходу Андрія Любка поспілкувався з глядачами та відповів на їх питання. Автор розповів про своє політичне ув’язнення на 15 діб в Білорусії, перші літературні спроби в Ужгороді та, дискутуючи про Бога, зазначив, що небожитель мав би бути жінкою. На думку Любки, чоловік є набагато деструктивнішою силою, ніж жінка.

Спілкування після перезентації

Опісля сесії питань і відповідей Андрій Любка ще багато часу роздавав автографи, фотографувався з полтавцями, які прийшли на вечір та давав інтерв’ю місцевим ЗМІ.

Варто зазначити, що цей захід став початком співпраці між проектом «Мережа» та НМО «Magnum Opus» у Полтаві. Наступним письменником, який здійснюватиме презентаційний тур містами України в рамках даного проекту стане поет Дмитро Лазуткін.

Інтерв’ю з Андрієм Любком чекайте вже завтра.

Денис СТАРОСТІН, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»