Громадське здоров’я: суспільний рух, чи державна політка?
Здоров’я людини — найбільше багатство, яке ми отримуємо з появою на цей світ. Наше головне завдання — прожити своє життя собі в задоволення, не шкодячи при цьому іншим людям та не забувати про збереження власного здоров’я. Але у сучасному світі є велика кількість факторів, які негативно впливають на стан здоров’я людини. Тому про них потрібно знати аби мінімізувати їх вплив.
Стан навколишнього середовища (екологічна ситуація, вплив техногенних аварій на природу), генетика людини (схильність до передачі спадкових хвороб), спосіб життя (куріння, неправильне харчування, вживання алкоголю, шкідливі умови праці, стресові ситуації, споживання наркотиків, зловживання ліками) — фактори, які безпосередньо впливають на здоров’я всіх громадян. Але це лише одна сторона медалі. З іншого боку — люди мало піклуються про самих себе. Мовляв, нічого страшного, всі хворіють, не хворіти — це просто не можливо. Захворію — лікар призначить таблетки, зробить процедури, вилікує.
Люди сподіваються на державу. Вона лікує, витрачає на це мільярди, розробляє системи, програми, купує обладнання. Однак, більш ефективною і кращою були би профілактика захворювань.
В цей момент на арену виходить таке поняття, як громадське здоров’я. В Україні це явище сприймається як приказка «чув дзвін, та не знаю, де він» начебто всі й розуміють, що це означає, а далі розуміння справа не йде. У Європі ж державні органи, наукові установи, суспільні інституції працюють разом в напрямі профілактики захворювань. Чи можливо докорінно змінити ситуацію у нашій країні, і, власне, хто повинен це зробити?
Благодійна організація «Світло Надії» відстоює думку, що держава має лікувати, а громадяни повинні піклуватися про свій організм, щоб не хворіти. Проте з цим є свої складнощі. Для нашого суспільства відсутність мотивації бути здоровим стала нормальним явищем. Радянська система охорони здоров’я привчила нас отримувати вигоди від того, що ми хворіємо. Оплачувані лікарняні, пропуски роботи та навчання, першочергове забезпечення путівками тих, хто має проблеми зі здоров’ям. То чому би й не похворіти, коли скільки вигод? В цьому плані мало хто задумується над тим, як таке багаторазове «лікування» відіб’ється на здоров’ї пізніше, у старості.
Проте, все має бути з точністю до навпаки. Завдання системи охорони здоров’я — вчити людину зберігати і зміцнювати свій організм. А тут велика частка належатиме саме профілактиці захворювань. Ну, а вже, коли людина захворіла — лікувати.
В той же час держава просто не має морального права вимагати від своїх громадян бути здоровими, не створивши для цього відповідного підґрунтя. Спочатку треба підготувати належні умови для профілактики хвороб. Для цього потрібні кошти, матеріально — технічна та кадрова база. Важливо контролювати і досліджувати це на аналітичному та науковому рівні, щоб в майбутньому робити медицину ефективнішою. Цим можуть займатися громадські неурядові організації, як третя сторона.
Звідси і виникає трикутник взаємодії: держава лікує та створює умови для профілактики хвороб, а люди відповідально ставляться до свого здоров’я. Громадські організації досліджують ці процеси і пропонують варіанти, як зробити медицину кращою.
Ми переконані, що громадське здоров’я — цілісна система. Однак вона починається з особистого ставлення кожного до проблем здоров’я, а точніше — зі здорового способу життя. Так, не кожен має силу волі прокидатися о шостій ранку, йти на пробіжку, робити вправи з присідання чи відтискання. Не всі громадяни можуть відвідувати спортзали, басейни та фінтес-клуби. Але хто сказав, що здоровий спосіб життя починається виключно із занять спортом?
Ми пропонуємо вашій увазі відеоматеріал, про влив повсякденних речей та оточення людини на її здоров’я, який може стати нашим першим спільним кроком на шляху збереження власного здоров’я.
14 фактів про здоров’я людини та стимул до здорового способу життя
