Мер від Громади. Як і чому з’явилася ця ініціатива? Ідея, перші кроки, що вже зроблено

Зміни до законодавства щодо місцевого самоврядування перетворюють місцевих мешканців з пострадянського «населення» на громаду. Достеменно невідомо, як саме будуть виглядати кінцеві версії відповідних нормативних актів, але в цілому тенденція зрозуміла, та безсумнівно позитивна: за прикладом країн Європи, громади отримають більші повноважень щодо визначення свого господарського, економічного, політичного життя, і в цьому сенсі можна сказати, що нарешті громади набудуть суб’єктності.

Не секрет, що з поширенням соціальних мереж, полтавці, як і загалом українці, отримали майданчик для обговорення політичного життя міста: його проблем, та перспектив. На відміну від засобів масової інформації, соціальні мережі дають можливість відрефлексувати місцеві події, особистостей, поділитися ідеями, подискутувати з тих чи інших питань. В мережах сформувалася певна, справді демократична етика спілкування. А присутність в них яскравих, інколи владних, і навіть одіозних місцевих особистостей роблять дискусії жвавими, цікавими, та інтерактивними. Так склалося, що у російській мережі «В контакті» мають акаунти здебільшого молода аудиторія полтавців, на відміну від мережі «Фейсбук», що об’єднує полтавців умовно від 25 років, та старше. Зрозуміло, що чіткого «водо розподілу» бути не може, та багато хто має акаунти у декількох мережах.

У січні 2015 року в локальних місцевих полтавських спільнотах «Фейсбуку», що об’єднують близько 20 тисяч полтавців, вже вкотре з’явилося питання «За кого будемо голосувати?» Депутат міської ради Володимир Івченко зокрема зробив аналіз по округах майбутніх виборчих перегонів, і визначив, що майбутнім міським головою може стати людина, за яку проголосує лише 10-20 тисяч полтавців (на понад 300 тисячне місто)! Цей результат, плюс мінус три тисячі голосів підтвердили і місцеві експерти. Пізніше, ми отримали зміни до виборчого законодавства (вибори міського голови в два тури), але в цілому тенденція збереглася.

Мною була запропонована ідея, що ми — полтавці, можемо самі обрати за конкурсом претендента від громади та висунути кандидатом на міського голову.

Чому б нам не просто проголосувати за тих, хто буде в бюлетенях? В чисельних дискусіях з цього приводу, полтавці зійшлися до думки, що здебільшого нам будуть пропонувати голосувати за «менше зло», та обирати серед «колишніх»: тих, що скомпрометували себе міських очільників (що на громаді сколотили собі мільйонні статки), перефарбованих регіоналів, псевдоноваторів, що не можуть пояснити чиї гроші витрачають на білборди, партійних функціонерів, спущених до Полтави партійними бонзами — власниками партій. Зрозуміло, що буде безліч технічних кандидатів, незрозумілих персонажів, що привертають увагу полтавців до себе участю в штучно поставлених спектаклях — скандалах, та потасовках з «нинішніми».

На початку лютого в Фейсбуці було створено окрему групу. Назва якої стала, в тому числі, і назвою цієї громадської ініціативи: «Мер від Громади». Після цього, доволі дружньо полтавці долучилися до створення емблеми проекту. Безпосередньо в мережі над нею захоплено працювало до 10 професійних дизайнерів — волонтерів. На емблемі — схема Корпусного парку, та умовне обличчя того невідомого мера, якого ми прагнули знайти. Еволюцію зображення емблеми ініціативи разом з відповідними коментарями можна побачити у темі, на самому початку стрічки в спільноті.

Принциповим питанням стало формування програми Мера від Громади. Адже ми прагнули, щоб саме полтавці створили посадову інструкцію для майбутнього мера. В багатьох питаннях ми просунулися дуже далеко, але робота над нею триває й нині.

В березні-квітні 2015, ми, розраховуючи на довгострокову перспективу (15-20 років), провели декілька стратегічних студій. Яким бути нашому місту в майбутньому? Ми розраховували, що стратегія міста — не має залежати від персоналій міських голів, тому що більша за це. Лише зрозумівши на який результат ми маємо вийти скажімо у 2030 році, ми зможемо окреслити стратегічні середньострокові цілі (Полтава 2020), та вийти на оперативні ближньострокові.

Стратегія — це той універсальний спрямований на майбутнє регламент, до якого мають прив’язувати свої програми, обіцянки, та реальні справи всі майбутні очільники міста. По мірі впровадження, громада має постійно доповнювати, та корегувати стратегію, та по виконанні задекларованих цілей формувати нові стратегії.

У квітні 2015, при стратегуванні майбутньої Полтави 2030 р. ми відкинути всі зайві песимістичні та деструктивні «реалістичні» установки, а саме: сучасне законодавство, економіко-технічний стан інфраструктури міста, слабкість муніципалітету, та нездатність його функціонерів до стратегічного мислення, а також поки що обмежену смислову конструктивну комунікацію між городянами, «недолюстрацію», і таке інше.

Узагальнюючи, ми прагнули дати відповідь виключно на такі питання:

• Що нам — полтавцям — треба?
• Як має бути в Полтаві?
• Навіщо нам жити разом у місті? (по В.А. Нікітіну)

Станом на квітень 2015 ми зійшлися до думки, що наша стратегія має бути стратегією розвитку, прориву, та революції.

Нестандартні рішення щодо: наповнення бюджету міста, використання балансів комунальних підприємств як інструментів для інвестицій, залучення інвестицій та солідарна участь з приватним капіталом у традиційно «державних» сферах — ми розглядали будь-які варіанти.

Говорячи про містобудування, та архітектуру майбутньої Полтави, ми зійшлися на тому, що Полтава має розбудовуватися за різними житловими типологіями: частину нових ділянок треба розпланувати на багатоповерхові (5-6 поверхів) квартали, частину — на квартали таунхаузів — коли на 2 сотках розміщується будиночок з чотирма комфортабельними «квартирами», але за кожною закріплений невеличкий двір, садочок, і навіть гараж. Ідея жити в доступному приватному секторі дуже гарна. А частину забудови залишити під «класичний» приватний сектор. Зрозуміло, що треба не забувати про нові зелені зони: парки, сквери, та спортивні майданчики. Але не треба радянських панельних багатоповерхівок, з величезними «нічийними» територіями навколо них.

Особливу увагу майбутньому меру слід приділити на те, щоб включити величезні пустуючи, захаращені території, колишні промзони, сумнозвісні території артскладів в господарське життя міста. Це надасть додатковий поштовх економічним процесам в окремих «депресивних» районах міста, більш ефективно задіє транспортну інфраструктуру та комунікації, зробить проживання навколо таких територій більш комфортним, а місто більш компактним. В ідеалі: розміщення шкіл, магазинів, дитячих садків, об’єктів дозвілля та спорту (не плутати з торгово-розважальними центрами), та робочих місць має знаходитися на відстані пішохідної доступності. Окрему увагу слід приділити якісному міському благоустрою: бруківок, лавок, ліхтарів, зупинок, тощо.

Окремо слід привернути увагу очільника міста до необхідності здійснення заходів по збільшенню енергоефективності будинків: як їх утеплення, так і модернізації систем опалення.

Говорячи про Полтаву, як — науково-інженерний, інфраструктурний проект, ми зійшлися на тому, що важливим елементом стимулювання економіки Полтави може стати створення індустріальних та технологічних парків. Що це таке? Міжнародна асоціація технологічних парків на початку 2002 року запропонувала наступне визначення: «Технологічний парк — це організація, керована фахівцями, головною метою яких є збільшення добробуту місцевого співтовариства за допомогою просування інноваційної культури, а також змагальності інноваційного бізнесу та наукових організацій. Для досягнення цих цілей технопарк стимулює і управляє потоками знань і технологій між університетами, науково-дослідними інститутами, компаніями і ринками. Він спрощує створення і зростання інноваційним компаніям за допомогою інкубаційних процесів і процесів виведення нових компаній з існуючих (spin-off processes). Технопарк, крім високоякісних площ, забезпечує інші послуги». Навіщо потрібні індустріальні та технопарки? Скажімо, у Вас є ідея виробництва якого-небудь товару (в ідеалі високотехнологічного виробу). Яким чином налагодити його виробництво?Для цього потрібні виробничі площі,забезпечення енергоресурсами,робота непрофільних фахівців: бухгалтерія, логістика, обслуговуючий персонал і т.д. Якщо у Вас достатньо власних коштів, можете будувати виробництво «з нуля » самостійно. Але все це негативно відіб’ється на собівартості кінцевого продукту, не кажучи вже про час і витрачені зусилля. Отже, як це працює ? Автор ідеї представляє адміністрації парку свій проект, написаний у вигляді бізнес-плану. Якщо проект схвалюється, то з автором укладається угода, і він стає клієнтом парку. Йому надають «осередок» — виробничий модуль, де він і працює. Клієнти на пільгових умовах користуються телекомунікаційними послугами, бухгалтерією, консультаціями менеджерів, юристів тощо, причому тут же, на місці. Немає необхідності шукати потрібного фахівця на стороні — всі вони тут є. Для оплати цих послуг та інших витрат, пов’язаних з виконанням проекту, клієнти можуть отримати від технопарку кредит (іноді його надають банки або зацікавлені фірми). Все це входить в перелік сервісних послуг технопарку. Робимо висновок, що створення індустріальних та технологічних парків є реальним інструментом для розвитку малого та середнього бізнесу, а це в свою чергу збільшує доходи бюджету міста,зайнятість населення та вирішення соціальних проблем.

В Полтаві амбітну ідею індустріального або технологічного парку доцільно було б реалізувати на Супрунівському промвузлі, що має багато позитивних факторів — розвинена структура енергомереж та комунікацій, вигідне географічне розташування , наявність залізничних та автомобільних під’їзних шляхів (що полегшує логістику), деяка віддаленість від житлових масивів міста, наявність великої кількості вільних виробничих приміщень. Хто повинен стати засновником технопарку? Міська влада,банки, промислові підприємства, та полтавські ВУЗи.

Крім бізнесової доцільності, технопарки створюють безпрецедентні можливості для розвитку науки, та росту якості освіти вищих навчальних закладів, а молодим спеціалістам надають високооплачувані робочі місця.

Також, ми дійшлися думки що Полтава — місто що може заробляти на медичному туризмі. Вважаємо доцільним заснування в Полтаві великої (можливо повністю або частково приватної) клініки стоматологічної та щелепо-лицевої хірургії. Адже маємо профільний медичний вуз. Існування такої клініки у місті одразу додасть якості освіти та науки в УМСА, створить десятки тисяч високооплачуваних місць, задіє транспортну інфраструктуру (той же комунальний аеропорт). Так само потягне за собою задіяння готелів, ресторанів, закладів культури та дозвілля міста.

Зверну увагу читачів ще до деяких ключових тем, розроблених ініціативою «Мер від Громади»:

Громадський транспорт.

Електричний транспорт безсумнівно пріоритетний для розвитку громадського транспорту м. Полтава. Виняткова екологічність, та відносно до інших видів транспорту низька собівартість говорять саме за це.

Видається правильним реформувати громадський транспорт нашого міста таким чином:

• за типом руху — впровадити рух транспорту у окремих виділених смугах за зразком транспортної системи BRT (принаймні по «кільцю»). Переваги: швидкість, протиаварійна безпека, впорядкований рух без заторів;
• за економічно-правовою системою: поєднання комунальної та приватної форми власності: де продаж квитків та диспетчерська служба здійснюється комунальниками, а рухомий склад здебільшого знаходиться у приватній власності. При цій системі муніципалітет на онлайн торгах (або в інший відкритий та прозорий спосіб) здійснює тендерний продаж маршрутів (при цьому лотами для продажу виступають власне кілометри). Що дозволить мобільно регулювати на зміну пасажиропотоків. Слідкувати за якістю пасажирських перевезень, та станом рухомого складу. Також це дозволить оновити склад рухомого составу за рахунок приватних перевізників, дозволивши їм користуватися контактною мережею.

За рухомим складом: тролейбуси-гібриди.

Чому саме електричний транспорт? Він більш комфортний за автобус. Електричний двигун не створює вібрацію в салоні, в такому транспорті більш плавно починається рух та гальмування. Влітку електричний транспорт не нагріває салон двигуном. Крім того, електричний транспорт значно тихіший за автобуси, значно дешевший в довгостроковій перспективі. Строк служби електротранспорту у півтора рази довший за автобуси (називають 14 років проти 9). Крім того, на відміну від автобусу, він піддається капітальному ремонту та його ресурс можна подовжити ще на 7 років. Електротранспорт економніший: на зупинках двигун вимикається, та не працює на холостих обертах, при гальмуванні двигун генерує енергію та віддає її в контактну мережу. Крім того, він повністю екологічний.

Часто закидають що тролейбусний транспорт повільний. Справа не в тролейбусі як такому, а у контактній мережі. Це головна архаїчна проблема. Було підраховано, що на модернізацію контактної мережі (встановлення швидкісних стрілок, перехресть, та кривих) треба близько 1-2% транспортного бюджету міста.

В Полтаві доцільно використовувати гібрид тролейбусу та електробусу. Тролейбусу з акумуляторами великої ємності, що дозволяють такому транспорту долати ділянки маршруту як за допомогою контактної мережі, так і без неї. Повного заряду батарей вистачає на 200 км, але для Полтави достатньо ресурсу в 50-60 кілометрів. «Зайва» ємність акумуляторних батарей — невиправдане здорожчання для такого транспорту. Сучасні літієво-титанові, або літієво-іонні акумуляторні батареї можна заряджати впродовж 6 хвилин навіть при −40 гр. С, а строк служби таких батарей — до 12 років. На один кілометр шляху електробус витрачає всього лише 1,5 кіловата електроенергії!

Вважається, що електричний транспорт дорожче традиційного (від 1,5 до 2 разів). Можливо, при відповідній міській допомозі, створення виробництва такого транспорту в Полтаві, як спільного проекту ПАТ «Електромотор», Полтавського автоагрегатного заводу, заводу «Лтава», підприємства по ремонту спецтранспорту, що розташоване на Супрунівському промисловому вузлі. Можна запровадити виробництво такого транспорту на Крюківському вагонзаводі (виробництво на якому останнім часом скоротилося 82%), що дозволить здешевити як придбання такого транспорту на потребу міста, так і створити додаткові робочі місця в області, та повернути частину грошей у якості податків до бюджету регіону.

Крім того, що строк амортизації електричного транспорту в півтора рази довший, дешевше поточне обслуговування, та витрати на електроенергію, що позитивно відобразиться на вартості проїзду.

Що насправді мала б зробити міська влада, та «спеціалісти» відповідного управління міськвиконкому в ближньостроковій перспективі, щоб врегулювати питання вартості проїзду:

1. Перестати вимагати данину з перевізників: як свідчить досвід інших міст це значно здешевшує проїзд.
2. Зробити якісний моніторинг руху громадського транспорту: як приватного так і комунального, а особливо їх взаємодії. Методики і навіть фахівців-керівників проекту можна було б запросити хоча б з Харьківського Національного університету міського господарства, або залучити небайдужих містян, кваліфіковану молодь.

Що треба взнати?

• Якісний моніторинг передбачає проведення замірів по ключових зупинках громадського транспорту (в місцях розгалуження маршрутів) на предмет кількості проїзду автобусів, тролейбусів, та маршруток, в залежності від маршруту.
• Заміри їх наповнюваності в залежності від часу дня, та дня тижня.
• Паралельно зробити фотографії робочого дня по декількох автобусах (різних типів, та пасажироємності): зазначити час та місце початку/кінця руху, кількість проданих білетів, заправки (кількість заправок, залучити до аналізу чеки на заправки),
• Отримати від перевізників відомості щодо кількості, якості, та зносу рухомого складу .

3. За результатами моніторингу змоделювати інтерактивну карту руху громадського транспорту, яка предметно, наочно, та цифрами виявить наступне:

• Громадський транспорт різних видів та форм власності створює один одному зайву конкуренцію. На деяких маршрутах в часи пік транспорт переповнений та рухається нерегулярно, але здебільшого, незаповнені людьми автобуси та маршрутки «зграями» ганяються одна з одною, створюючи перешкоди іншим учасникам руху, та наражаючи на небезпеку пасажирів. Так, маршрути міського та позаміського транспорту різних видів та форм власності накладаються один на одного, що призводить до прискореного зносу транспортних засобів при недоотриманій виручці від неповністю проданих білетів.
• Диспетчерська служба громадського транспорту міста має бути модернізована та реформована, та здійснювати регулювання всього транспорту незалежно від форм власності.
• Буде наочно виявлена та в перспективі знівельована «конкуренція маршрутів», коли наприклад рух по кільцю значно рентабельніший за маршрути через приватний сектор. Цей дисбаланс може бути вирівняний таким чином: продаж квитків на себе бере комунальне підприємство, а приватний перевізник отримує плату за якісні перевезення із розрахунку за один кілометр.
• Влада зможе самостійно встановлювати, та регулювати ціну проїзду, в залежності від маршрутів не наражаючи на небезпеку транспортного колапсу та бунтів невдоволених перевізників, та оперативно реагувати на сезонні події, залучаючи перевізників на нові маршрути.
• Маршрути стануть справді регулярними, а транспорт справді заповнений до норми.
• Громада та влада зможе вимагати від перевізників якість, стимулювати до оновлення парку рухомого складу: якщо знос твого автобусу 90% — то ти отримуєш відносно меншу вартість за 1 кілометр (відносно до кількості місць). Якщо ти здійснюєш перевезення електробусом — отримуєш преміальні за «екологію та якість», та т.і.
• Будуть зрегульовані маршрути: ті, що дублюють один одного, оптимізовані. Виявиться, що при середній ціні проїзду в дві-три гривні в громадському транспорті новий транспортний засіб можна буде «відбити» за 2-3 роки.

Хто увійшов до ініціативної групи?

Якщо намагатися нас якось охарактеризувати єдиним реченням, то мабуть: «Ми не професійні політики, ми професіонали». Архітектори, підприємці, журналісти, інженери, навіть вчорашні студенти. Ми вільні самодостатні люди, тому в нас не існує традиційної для політичних партій ієрархічної структури, та націленості «під лідера», чи «старожилів». До нас долучаються все нові і нові люди, що мають ідеї, певні матеріальні ресурси, та бажання змінювати наше місто. Професійно та виважено, без псевдо політичної піни, та дурнуватих гасел.

У чому неповторність експерименту, чи були в Україні (у інших країнах) подібні ініціативи?

Експеримент, мабуть, цікавий тим, що взята висока планка — без грошей на ентузіазмі, за допомогою соціальних мереж, створити альтернативу олігархічним виборчим проектам, та спробувати зламати стереотип, що все залежить від великих грошей, а від нас — простих українців, нібито, нічого не залежить.

Коли вже проект отримав старт, я став цікавитися цим питанням більше. Мені стало відомо, що деякі опозиційні до режиму Путіна в Росії політики використовували соціальні мережі для політичних кампаній, але не в такий як ми спосіб. Крім того, в Ісландії, за допомогою соціальних мереж було створено нову Конституцію цієї країни.

Звісно, ми розраховуємо на перемогу кандидата ініціативи «Мер від Громади» на виборах міського голови. Але якщо навіть цього не відбудеться, ми і надалі будемо розвивати наші ідеї для міста.

Витрати — до копієчки скільки вклали. Питання фінансів.

Безсумнівно, головним спонсором проекту можна назвати Марка Цукерберга. Здебільшого ми користуємося можливостями Фейсбуку. Також, нас підтримали деякі підприємці, але не грошима, а ресурсами, та можливостями. Так, було надруковано то розміщено стікери з логотипом на тумбах, що на зупинках, в деяких автобусах кільцевого маршруту, та у ліфтах. Також на волонтерських засадах нам допомагають послугами відеооператора. Якщо спробувати перевести в грошовий еквівалент вартість цих послуг, то скоріше за все, ми вже витратили декілька тисяч гривень.

Крім того, за власний кошт нами було виготовлено мультиплікаційний ролік на 30 секунд, про ініціативу «Мер від Громади». Кожному з членів ініціативної групи він коштував по 300 гривень.

Але найближчим часом проблема фінансів загостриться: адже для повноцінної вуличної передвиборчої кампанії потрібні кошти. Відносно до партійних та олігархічних проектів, ініціатива «Мер від Громади» на проведення передвиборчої програми потребує значно менше коштів. Адже, ми не використовуємо білборди, лайтбокси, телерадіорекламу, тощо. Ми говоремо з полтавцями про смисли. Але ми розраховуємо на підтримку небайдужої громадськості, бізнесу. Вважаємо, що саме цим верствам полтавців вигідний незаангажований зобов’язаннями не перед олігархатом, не перед партійними бонзами мер. Важливі прозорі правила гри.

Які зараз проблеми перед ініціативою стоять.

У зв’язку з анонсованими змінами до виборчого законодавства, коли нібито кандидата на міського голову зможуть висувати виключно політичні партії, ми зіштовхнулися з необхідністю пошуку «партнерської» партії. За нашими принципами: ми проводимо праймериз серед претендентів ініціативи «Мер від Громади», а політичні партії здебільшого формують партійні списки, та висувають кандидатів на посаду міського голови кулуарно. При чому, рядові партійці місцевих партійних осередків «брендових» партій взагалі не приймають рішень щодо кандидатур до списків кандидатів в депутати, та кандидата на міського голову. Тому, можливо, будемо співпрацювати з тією незаангажованою політичною силою, яка з розумінням поставиться до цього питання, у випадку якщо законодавці таки змусять висуватися на міського голову виключно від партії.

Як реагують на вас інші штаби?

Принаймні слідкують, інколи переймають деякі інформаційні теми та ідеї. Наприклад проведення праймериз. Але це добре — деякі ідеї більші за політичні амбіції. Інші місцеві політичні проекти чинного мера, та колишніх «хозяїв» Полтави, взагалі ідеями не цікавляться. Їх функціонери тільки по-серйозному насуплюють брови, ніби все вже бачили.

Які шанси у МВГ на виборах?

Хтозна. Ми маємо надію, що в полтавців вистачить розуму не голосувати за гречку, та олігархічні проекти минулого. Ми сподіваємося, що переживаючи революцію, та війну, суспільство змінюється, дорослішає. В будь-якому випадку, ініціатива «Мер від Громади» — це не кишеньковий проект під когось. Це в першу чергу — спосіб об’єднатися навколо гарних ідей. Хотілося б звернутися за старшого покоління: будь ласка, не голосуйте — за минуле. Голосуйте за майбутнє, дайте дітям та онукам шанс.

Артем ДУГІН