Терновий шлях до храму
В останню суботу березня ініціативна група з відродження Глинська відкрила весняний волонтерський сезон
Цього дня активістів було небагато, оскільки дощова погода напередодні не обіцяла комфортних умов роботи. Однак, з Божою поміччю, все відбулося якнайкращим чином — небо хоч і було похмурим, але ні холодний вітер ні дощ не заважали працювати.
За день вдалося практично звільнити Глинський Фавор від пеньків, що лишилися після вирубування дерев взимку, коли сніговий покрив був досить високим. Розпочали знищення величезних куп хмизу, що виросли за осінь і зиму, доки активісти працювали над вирубкою самосіву на вершині пагорба. Коли вогонь розгорівся, язики полум’я сягали у висоту до 4 метрів. І здалеку, мабуть, нагадували давні козацькі сигнальні вогні, що попереджали про наближення ворога.
Після перерви на чай зі смачними варениками, що приготувала одна з наших активісток, волонтери розпочали розчистку дороги, що вела до церкви. Сама стежка пролягала між двома пагорбами — Глинським Фавором, на якому безпосередньо стояла церква Преображення Господнього, та іншою горою, котра розташована зовсім поруч.
Археологи говорять, що за часів скіфів, коли на цих височинах мешкали наші прапращури, обидва кургани з’єднував підвісний міст, а це досить рідкісне явище, і таких споруд було небагато.
Дорога до церкви заросла чагарниками. Відсотків на вісімдесят зарослі складалися з заплутаного густого непролазного терену. Мабуть, тут народний вираз «терновий шлях» втілився у реальність. За 10 хвилин роботи стало зрозуміло, що рукавиці навряд чи врятують, а вибирати голочки і колючки з одягу доводилося навіть вдома.
Цікаво, що у цій поїздці взяли участь волонтери, які працюють у Полтавському дендропарку (бензопила Романа зіграла вирішальну роль в успішному завершенні кампанії), а також і Микола Пазич з Краснокутська (Харківщина) — досить відомий у своєму колі мистецтвознавець. Завдяки рубриці в інтернет-виданні «Полтавщина» про Глинськ довідується все більше полтавців: у цю поїздку із нами вирушила одна з постійних читачок розділу Віра Григорівна, яка просто зателефонувала напередодні.
Хотілося б ще раз подякувати нашому постійну транспортному спонсору — підприємству «Автомір Плюс», яке завжди надає мікроавтобус для доброї справи. Незабаром плануємо чергову поїздку, тож запрошуємо всіх бажаючих приєднатися. Думаю, не кожного дня випадає нагода долучитися до побудови Храму.
Іван ЧАБАН
